На росії був культ поховань, а сенсу не було — додедено у Чернівцях і не тільки, - очільник архіву Українського інституту національної пам’яті

Про пам'ятники радянським солдатам, ексгумації, порожні могили. Розповідає Ігор Кулик, очільник архіву Українського інституту національної пам'яті. 

Братська могила у Чернівцях

 Ведучі Валентина Троян

Гостi Ігор Кулик

Джерело: «Громадське радіо»: https://hromadske.radio/podcasts/603-700-km/v-rosii-buv-kult-pokhovan-a-sensu-ne-bulo-ihor-kulyk

Ігор Кулик: Чернівці, як і інші міста, хоч і з запізненням у 30 років, намагаються впорядковувати міський простір. Ті поховання, які є в центрі міст, треба перенести. Однак спершу варто провести розкопки та зрозуміти, чи там поховані реальні люди, чи тільки могила є міфом. Братська могила, розкопки якої провели в Чернівцях — це братська могила тільки на словах. Подібна ситуація трапилася торік у Рівному. У центральній частині міста демонтували пам’ятник-танку. Його встановили нібито на могилі радянського полководця. Коли почали копати, виявилось, що там нема людських решток. Тобто поховання там не було.

• Такі речі — це пропагандистський хід, який хотів показати важливість «Великой отечественной войны» і прив’язку до того, що Україна та Росія «братні народи».

Як ми знаємо з історичної практики, у Росії був культ поховань, спрямований назовні — на аудиторію, на населення. Це була форма. А сенсу не було. Російська пропаганда працювала тоді, і працює зараз. Ми вірили офіційній версії, не перевіряли, сприймали це на віру.

Як відбувається ексгумація братських могил?

Ігор Кулик: Спершу має бути проведена наукова робота. Треба зрозуміти, що відомо з історичної точки зору з документів. Там може бути і правда, і брехня, і провокації. Це треба верифікувати. Наступний крок — право на ексгумацію. Таке право мають спеціалізовані установи, в статутах яких передбачена ця опція. В Україні таких організацій небагато, декілька десятків. Вони проводять ексгумації, перевіряють. Для перепоховання потрібен дозвіл від Міжвідомчої комісії з питань вшанування пам’яті жертв політичних репресій і АТО. Після отримання такого дозволу проводять перепоховання.

• Ми маємо з повагою ставитися до тих останків, які є. Але треба перепоховувати в інші місця — на околицях міст або за ними.

У центрі міста не мають поєднуватися непоєднувані речі. З одного боку там проводять якісь активності, позитивні, світлі, життєдайні речі. З іншого — поховання. Це пам’ять, яку треба належно вшановувати. Тому я за те, щоб ми впорядкували міста, а постаменти сучасним героям робили в інших місцях, щоб розділяти територію та не нашаровувати різні речі. 

Досвід інших країн

Ігор Кулик: Після розпаду Радянського Союзу багато країн почали процес декомунізації. Вони не чіпали пам’ятники, поховання, якщо це не стосувалося якихось одіозних діячів. З 2015 року, коли в Україні почалася війна, ми почали демонтовувати радянські пам’ятники та поховання. Коли ця практика успішно втілилася у нас, країни Балтії, Польщі тощо теж почали приглядатися до процесу декомунізації.

У багатьох країнах з’явилися схожі нормативні документи, які перейняли наш досвід. За останні 5 років ці країни теж почали зносити ці пам’ятки. У Польщі, наприклад, це набрало масовості. Вони зносять пам’ятники радянським військовикам. У Ризі рік тому демонтували величезний пам’ятник, дарований СРСР на відзначення чергової річниці перемоги у «Великой отечественной войне».

• Наш досвід почали використовувати багато інших країн.

Я впевнений, що якщо ми дуже активно та успішно втілимо досвід дерусифікації та деімперіалізації, це стане наступним досвідом, яким Україна зможе ділитися з іншими країнами. Звісно, це буде мати свої особливості. Але це теж елемент того, що війна в Україні — не лише загроза, а ще й можливість переосмислити минуле.

У Росії переосмислюють радянську епоху?

Ігор Кулик: Відповісти на це питання можу прикладами з територій України, які тимчасово окуповані Росією. Генічеськ. Там за 2 місяці відновили знесений раніше пам’ятник Леніну. У 2016 році його демонтували та перевезли на зберігання в одне з комунальних підприємств. Там він зберігався всі ці роки. У 2022 році росіяни повернули цей пам’ятник на місце. Це до того, що для них Ленін — важлива та потрібна річ у маркуванні території та розумінні, що Росія — Радянський союз.

Також маємо приклад Маріуполя. Там у 2022 році встановили пам’ятник співробітникові НКВС Судоплатову, який був очільником операції з вбивства очільника ОУН, а також був відповідальним за спроби ліквідації не тільки українських, а інших націоналістів.

Якщо ми бачимо такі речі на окупованій території — це означає, що і в Росії всі ці речі так само відбуваються. Там прославляють культ Сталіна та культ «сильної руки». Час від часу з’являється інформація про те, що там з’явився новий пам’ятник чи то Сталіну, чи Леніну. Говорити про декомунізацію в Росії наразі не доводиться.

• На державному рівні в Росії іде популяризація пропаганди та ідеології Радянського союзу. Це буде розвиватися і надалі. Поки Росія не розпадеться.

Нагадаємо, у Чернівцях у центральному парку відпочинку з 1946 року було масове захоронення  військовослужбовців часів Другої світової війни. У наші дні міська влада вирішила перенести могилу разом з монументом на цвинтар, але рештків людей під час розкопок не виявили.

Бригада з демонтажу та ексгумації , яка працювала з монументом, офіційно повідомила, що людських останків на місці нібито братської могили не знайшли. Станом на сьогодні виглядає, що такі могили — ще один радянський міф.

Монумент у тому вигляді, в якому його бачили чернівчани, встановили на місці поховання у 1969 році. Що конкретно робили — реставрацію чи повну заміну стели, невідомо. У хроніках тих часів інформації про це немає.

Місцеві жителі кажуть, особливих почуттів до цього монументу ніколи не мали. Двоє із тих офіцерів, чиї імена були викарбувані на монументі, мали відверто антиукраїнську позицію. Вони очолювали загони, які боролись проти Українського національного руху у 1917-1922 роках, говорить громадський діяч, чернівчанин Володимир Антонюк.

Чернівецький міський голова Роман Клічук розповідає, сам монумент у рамках декомунізації хотіли перенести давно.

Джерело: «Громадське радіо»: https://hromadske.radio/podcasts/603-700-km/v-rosii-buv-kult-pokhovan-a-sensu-ne-bulo-ihor-kulyk