На презентацію роману колишнього чернівчанина про табори ГУЛАГ’у прийшли син одного з персонажів і народний депутат Федорук

У бібліотеці ім. А.Добрянського презентували роман колишнього чернівчанина про табори ГУЛАГ’у "Зекамерон ХХ: документальний роман", який вийшов у чернівецькому видавництві "Книги – ХХІ". Автор книги — Петер Демант (псевдонім - Вернон Кресс), якого в ніч з 13 на 14 червня 1941 року, як і тисячі інших буковинців, депортували з чернівецького вокзалу.

Ідея видання книги належить чернівецькому журналісту, досліднику творчості Петера Деманта Юрію Чорнею. Переклала книгу Оксана Пендерецька за редакцією Олександра Бойченка, післямова - Юрія Чорнея.

– Ця книжка відрізняється від інших книжок табірної теми власне інтонацією, – сказав Олександр Бойченко під час презентації книги. – Я її за це ні хвалю, ні критикую. Я констатую той факт, що, припустимо, оповідання Варлама Шаламова написані з цього боку абсолютно безпросвітно: він показує, що табори, зона – це місце, яке винятково калічить і вбиває людей, і нічого абсолютно доброго звідти винести не можна.

Коли Юрій Чорней мені запропонував, я якось не дуже позитивно був налаштований до такої назви, тому що мені здавалося, що це якийсь уже надмірний постмодернізм. "Зекамерон" – про табори. Тобто – гра слів. Все-таки сталінські табори – не дуже таке місце, яке піддається різних обігруванням. Коли я вже прочитав текст, зрозумів, що назва – виправдана. У тому сенсі, що Кресс справді намагається про найчорніші речі не писати. Про це він свідомо попереджає читача. Всі ці жахіття там є, але ніби на задньому плані. На перший план автор висуває або намагання людини залишатися людиною, або навіть якісь часом вставні, трохи гумористичні новели, або – сам виробничий процес.

– Це важкий і водночас дуже оптимістичний текст, тому що це книга не лише про те, як страждають, вмирають, а ще й про те, як виживають і зберігають гідність, – сказала Оксана Пендерецька, яка переклала книгу.

Оксана Пендерецька розповіла, що здійснювала переклад півроку. Основні труднощі були пов’язані з тим, що лексики, яка переважає у книзі, зазвичай немає в українському варіанті, тому що ця лексика насамперед табірна. Крім того, виробнича, зокрема гірнича. Довелося український відповідник цієї лексики іноді шукати, іноді разом із редактором "народжувати". “У цьому сенсі мені пощастило, тому що співпрацювати нам було легко”, - сказала вона.

Приїхав на презентацію Тарас Перун, син одного з персонажів книги - Онуфрія Перуна, про подальшу долю якого Петер Демант так і не дізнався (він помер 2006 року). Знаний у Чернівцях фотограф Тарас Перун щиро зізнався, що батько не любив розповідати про своє минуле, а про те, що його перебування на Колимі описав товариш, теж не знав.

 Це книга всеукраїнського рівня про сталінські табори, про Колиму (40-50-х рр.), - розповідає ініціатор перевидання книги українською мовою Юрій Чорней. – Вона багатонаціональна за своїм змістом. Бо Петер Демант не просто написав те, що бачив на відстані своєї руки чи не далі свого носа, він зумів побачити загальну картину цих таборів. У книзі автор описує не лише те, що відбувається у його камері, а й те, як миють золото, про стосунки між злодіями у законі і тими, хто погодився співпрацювати із системою. Це фактично енциклопедія задротового світу.

Детальніше про роман, історію життя Петера Деманта читайте у газеті “Молодий буковинець” за 30 травня 2013 року.

На презентацію роману колишнього чернівчанина про табори ГУЛАГ’у прийшов також народний депутат України Микола Федорук, який чимало зробив для популяризції творчості талановитого автора.

Джерело: molbuk.ua та vidido.ua