На Буковині влада не любить театр

У той час, коли колектив Чернівецького академічного обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської зриває овації переповнених залів під час гастролей різними містами, отримує схвальні відгуки членів професійного журі на різних фестивалях, Чернівецька обласна влада вдає ніби провідного закладу духовності у краї просто не існує. Єдиного на всю область, який неможливо нічим замінити! 

Жалюгідну фінансову надбавку у розмірі 20 відсотків, яку до своєї мізерної зарплати одержували актори чернівецького театру, що має статус академічного, у зв'язку з економічною кризою скасували. Так ніби йдеться про людей, які займаються повсякденними справами, а не щовечора творять унікальне явище, назва якому - мистецтво. Те саме мистецтво, яке існує лише мить і яке кожного наступного разу можна відтворити тільки в іншому вигляді. Унікальний, а не масовий продукт, без якого людство не може називатися цивілізованим, працівники театру творять за 1,5 - 2 тисячі гривень зарплати. 

Натомість з боку влади часто є не сприяння, а перешкоди. Навіть тих 30 відсотків плати за оренду, які б додали театру коштів для нових постановок,  утримання, ремонту приміщення обласна влада ніяк не спроможеться вернути. Півмільйона гривень із важко зароблених коштів театр змушений був сплатити за комунальні послуги. І це за умови, що  заклад культури свідомо не йде на підвищення плати за квитки. Хоча зробити це пропонують вже навіть самі глядачі. Двадцять гривень за повноцінну дитячу виставу недільного дня - таких низьких цін у галузі розваг давно не існує. Директор театру Юрій Марчак, усвідомлюючи не лише мистецьке, але й виховне значення театру, заперечує: свідомо не піднімаємо ціни на квитки, щоб високе мистецтво театру було доступне якнайширшому колу буковинців з різними фінансовими можливостями. 

Для повноцінного розвитку театр потребує якщо не дієвої допомоги, то бодай зацікавленої уваги до своїх потреб, сприяння. А допомагати театру треба бодай для того, щоб не фінансувати  потім утримання тюрем, боротьбу зі злочинністю, наркоманією, алкоголізмом.  Кожен може допомогти у міру своїх сил: глядач - любов'ю, купуючи квитки на вистави. Меценати - коштами, матеріалами, роботою. Тільки влада ніби води в рот набрала. Ювілейний Х фестиваль комедії "Золоті оплески Буковини", який є іміджевим для Чернівців і Буковини,  театр проведе без державної фінансової допомоги.  

Хоча навіть моральної підтримки з боку влади, яка їй точно нічого не коштує, було б досить. Читаючи нагородні президентські укази  прикро щоразу не зустрічати там прізвища і імена  чернівецьких акторів. Улюблених майстрів сцени чернівецький глядач і без влади давно посвятив  не лише у народних, а й справжніх лицарів сцени. І цього народного визнання, шани і любові не замінять ніякі державні звання. Єдине, на що вони ще здатні - продемонструвати моральну  підтримку людям, які щовечора згорають на сцені, можливо, незначно доповнити їх мізерну зарплату кількома зайвими карбованцями, врешті засвідчити увагу держави до людей культури, які часто за неї виконуюють її роботу, прищеплюють чернівчанам, буковинцям гарний смак, виховують громадянина. 

Попри перманентну кризу в країні професійний театр у Чернівцях зберігся, вижив. Часто незалежно від влади, як приходить і йде, театр залишається. Тому що є минуще, а є вічне.