На Буковині обласні мистецькі премії цьогоріч не присуджуватимуться
Премія Пауля Целана для Миколи Рачука
Два чи три тижні тому згадав про обітницю, яку ще торік склав сам для себе, і вирішив організувати подання кандидатури Миколи Свиридовича Рачука на премію імені Пауля Целана.
Впевнений, що він як ніхто інший з нині ще сущих поетів заслуговує на таку відзнаку. І не тільки, так би мовити, за сукупність поетичної творчості, але й за творчу спорідненість з поетичним космосом Целана. Спочатку пошукав згоди у представників кількох потенційних офіційних структур, які могли би висунути його кандидатуру, а відтак зателефонував до обласного управління культури. І тут, на жаль, мені повідомили, що обласні мистецькі премії цьогоріч не присуджуватимуться. (А ви про це знали, до речі?) А отже номінувати Миколу Рачука немає потреби.
Не знаю, хто ухвалив таке рішення і наскільки суттєвою буде економія бюджетних коштів, якщо кількох буковинських митців залишать без цієї суто символічної грошової підтримки, але за Рачука мені прикро. Хоча, напевно, саме йому не звикати до даких кульбітів долі. Не мав гідного пошанування свого таланту за радянських часів, перебуваючи у становищі фактичного дисидента, не має і від країни і краю, якими завжди жив і, на щастя, ще продовжує жити.
На фото, яке оприлюднила Марина Горбатюк, давній вірш Миколи Рачука, який провіщає нинішні події.
Юрій Чорней
