Михайлішин сьогодні активно робив те, від чого застерігає Ткачук (+АУДІОБОНУС)

Стіни чернівецької ратуші, якби могли, сьогодні обов'язково почервоніли б від сорому. Забарвилися в той самий колір, що й почеплені на фасаді плакати з красномовним планом-схемою "Як знову намагаються обдурити чернівчан".  Один з них, де докладно розписано, хто кому кум, «смотрящий», а хто просто мотузяна  лялька в їхніх руках,  з неабияким інтересом вивчав депутат Чинуш.

Чернівецька ратуша пережила дві світові війни, окупацію,  бачила в своїх стінах і на сходах політиків і державних мужів різного рівня і з різних країн, але такої ганьби як сьогодні не переживала ніколи. Це ж як треба зневажати своїх співгромадян, за яке пусте місце мати, щоб так цинічно й  відверто маніпулювати.  

Добре, що  хоч перед Пасхою з фасаду прибрали портрети загиблих героїв Небесної сотні.  Інакше б і їм довелося  стати свідками того, як швидко  оговталися від переляку ті, на кому також лежить їхня кров,  як швидко прибрали зверхньо-нахабного вигляду і знову не зупиняються перед брехнею й обманом, щоб повернутись у владу.  Від якої їх насправді до кінця не відсунули.  В ту саму владу, яка винна у смерті людей,  проти якої повстала вся Україна. Переконані у власній безкарності, впевнені, що і цього разу їм знову все зійде з рук. Так ніби не було багатомісячного протесту,  крові, загиблих, калік…  

Люди, звісно, можуть мінятися. Хоча, напевно, не всі й не завжди. Для декого - переважно для тих, хто й до революції гідності був Людиною -  все пережите стало справжнім очищенням. Чернівчани народ незлостивий і добрий. Хто знає, можливо, хтось і повірив би в те, що Михайлішин також змінився, очистився.  Якби замість постановочного шоу на  сходах ратуші, яке  під крадену музику «Океану Ельзи»  влаштував екс-секретар, він просто вийшов би до людей на тиху й відверту розмову. І для початку бодай вибачився: за червоні ручки на парламентських виборах,  за те, що до останнього служив Януковичу, за те, що бажав тюрми ближньому.  Та де там…  Для цього потрібно справді змінитись самому, очиститись, бути сильною особистістю, а найголовніше – поважати людей.  

Така відверта розмова інколи важливіша за всі скарби світу.  Але не у цьому випадку. Тим, хто веде Михайлішина, вона не потрібна. Тут йдеться про реванш, збереження влади. Запах безкарності, повернення до ресурсів міста і влади, дурманить, п’янить.  Підстаркуваті й молоді хижаки прагнуть свіжої крові.

Тому замість слів правди знову маємо маніпуляцію, замість розмови про складні речі - солодкі обіцянки для шлунку і вух.  

Тих самих вух, на які радить не вішати локшину біл-борд одного з кандидатів на мера  Віталія Ткачука.  

Скільки ще має змінитися поколінь, скільки людей мають віддати своє життя, щоб збанкрутілі політики ховалися від ганьби по темних закутках, а не лізли на сходи вчити нас жити?

Відповідь на питання, насправді, проста. Треба  просто не дати їм в черговий раз себе обманути. Засвідчити те, що засвідчили на майдані. Як не мають сорому вони, мусимо самі вказати їм їхнє місце.  Ніхто інший за нас самих, що живуть тут, це не зробить.

Євген Онисько 

АУДІОБОНУС

На початку березня прес-служба депутата Чернівецької обласної ради Віталія Ткачука поширила пісню «Повороты жизни» у його виконанні. Зміст твору – іронічне зображення старого чиновника, який не бажає розставатися з кріслом. Повідомлення супроводжував коментар Ткачука: 

- Наскільки точно художній твір відобразить реальну дійсність побачимо вже незабаром. Усе залежатиме від того скільки справді нових облич з’явиться на керівних посадах.

Схоже Віталій Михайлішин щиро не розуміє, що в його житті також настав новий поворот)))