Міністр Януковича відправив Пілігріма на пенсію, після Революції Гідності він поновився на службі у Донецьку і залишився вірний народу України
Т.в.о. начальника управління МВС України в Чернівецькій області Сергій Пілігрім зустрівся сьогодні з чернівецькими журналістами. У вступному слові керівник буковинської міліції коротко охарактеризував стан криміногенної ситуації в області, після цього відповів на питання журналістів. Зокрема розповів про себе і свою службу у лавах міліції.
- Народився 2 липня 1962 року у містечку Шахтарськ Донецької області. Такий самий українець, як і більшість присутніх. Вважаю, що Україна єдина. І я люблю її не менше, ніж всі присутні. У нас немає ні москалів, ні бандерівців, ні західняків, ні східняків, а є один народ України.
Батько, який все життя пропрацював у шахті, вже помер, залишилася мама. Все життя – і понині – мама розмовляє українською мовою. Одружений. Є син і донька, які виїхали з Донецька до Києва. Син працює, дружина і донька тимчасово не працюють. Поки що не можуть знайти роботу, - розповів журналістам т.в.о. начальника управління МВС України в Чернівецькій області Сергій Пілігрім.
Про це повідомляє кореспондент www.buknews.com.ua
- Вся моя молодість пройшла у Кіровограді. Як поїхав підлітком з Донеччини, так більше туди не повертався. Усе моє загартування пройшло у Кіровоградській області. У Кіровограді отримував паспорт. Звідти пішов служити в армію. Повернувся. Три роки пропрацював на «гражданці». І пішов у міліцію.
Після армії за так званим комсомольським набором прийшов на роботу в міліцію. Пропрацювавши два роки простим міліціонером, вступив до Школи міліції на стаціонар, яку закінчив з відзнакою. На той час вже був одружений, мав дітей. Отримав звання лейтенанта і пішов працювати у карний розшук.
У карному розшуці працював в шостому відділі – це відділ по боротьбі з організованою злочинністю. Згодом цей відділ перетворили на УБОЗ, з яким пов’язана вся моя подальша кар’єра. Останнє місце служби – керівник обласного УБОЗу в Полтавській області. Наприкінці 2011 року міністр, який на той час очолював МВС, запропонував мені вийти на пенсію. Мені вистачало вислуги. Я написав рапорт і пішов. Якщо б мені не запропонували вийти на пенсію, я б все одно пішов, але з таким міністром не працював би.
Заяву на пенсію попросили написати, бо хотіли влаштували на моє місце іншу людину. Можете перевірити по відкритих джерелах, хто зайняв моє місце. Не хочу це коментувати. Щодо того, чи був у мене конфлікт з сином Януковича. Сина бачив тільки на фотографіях, особисто з ним не знайомий, в живу ніколи не бачив. Я просто виконував свою роботу, розслідував злочини, кримінальні справи. Чогось мене забрали з Донецька і перевели у Полтаву. А чиїм фірмам переходив дорогу – мене мало цікавило. А пишуть різне. Я ж не знаю, що вони там думали. Я виконував свої посадові обов’язки.
Два з половиною роки був на пенсії, працював. Пенсія у мене була приблизно 8 тисяч гривень. Коли прийшла біда у мене було два вибори: взяти автомат і піти у батальйон «Донбас» чи поновитися на службі і робити ту справу, яку я найкраще вмію. Чому у мене було лише дві дороги? Якби залишився там, як пенсіонер – моя хата скраю, я нічого не знаю – сепаратисти сказали б: ти фахівець – повертайся на службу. Але я присягав народу України і вважаю неприпустимим зраджувати її до самої смерті.
Поновився у березні 2014 року. І з березня по листопад 2014 року перебував у зоні АТО. Статусу учасника бойових дій не маю. Звісно, моє перебування там зафіксоване, документи знаходяться у Києві. Проте не вважаю для себе першочерговим завданням отримати такий статус. Я цього не прагну - буде, то буде. Я живу іншими справами.
Щодо того, що мене називають людиною генерала Пожидаєва. Вважаю, що я нічия людина. Я людина України. Той генерал, про якого ви сказали, на нього було три замахи. Першого разу у Донецьку повністю розстіляли машину і поранили водія, вдруге - ще раз повністю обстріляли машину і вбили його охоронця. Третій замах був без стрільби. Це той генерал, який у кущах не ховався.
Те, що я поновився і працював заступником начальника УМВС України в Донецькій області і був начальником кримінальної міліції, то не вважаю це поганим. Перший мій крок був той, що я поновився у цей важкий час, а наступний, коли міністр внутрішніх справ видав наказ 1 липня 2014 року, щоб вся міліція перейшла базуватися у місто Маріуполь. І ті, хто виконав наказ міністра – не зрадив присязі, ті залишилися на українському боці. А хто не виконав, залишився там.
Я був у Донецьку до того моменту, поки не було наказу міністра переміститися до Маріуполя. Самостійно покинути Донецьк ми не могли. Лише за наказом. Так, зрадників багато. Але я в чому був, встав і пішов. Виконав наказ. Залишив усе, що у мене там було, хату, майно.
З липня до листопада базувався у Маріуполі, ходив у камуфляжі, їздив у бронежилеті з автоматом, як належить у зоні АТО. Виконував завдання від Маріуполя до Краматорська. Їздив не 8 годин безпечною дорогою через Запорізьку область, а по кромці – за 3,5 години. На швидкості 120-140 кілометрів за годину.
Як начальник кримінальної міліції розкривав вбивства. Кожного дня доводилося розслідувати по 5, 10,а бувало й по 20 убивств, інші тяжкі злочини – розбої, грабунки, викрадення людей. Усе це розслідував, робив свою справу. Можете перевірити сайти сепаратистів - там вказано моє прізвище, як їхнього ворога.
Після Маріуполя працював начальником транспортної міліції. А зараз призначений т.в.о. начальника управління МВС України в Чернівецькій області. Зарплата буде біля 8 тисяч.
Керівництво не потрібно любити – воно від Бога. Де накажуть служити, там служитиму. Є у мене мініст – скаже: тут служи – буду служити. Скаже в іншому місці – виконаю наказ!
А хто хотів на мою посаду, то це можуть бути плітки. Не хочу їх коментувати. Я знаю, хто такий Попов. Думаю запросити його до себе радником на громадських засадах. Тому що він потрапив під дію закону про очищення влади і не може отримувати гроші від держави.
Я прийшов працювати. Моє завдання не допустити розгулу злочинності чи корупційних зв’язків.
Я приїхав сам. І нікого з Донецька, чи з Полтави, брати не буду. Єдине, що сказав колективу - ваша доля у ваших руках. Якщо не будете виконувати завдання, які ставить перед міліцією міністерство - будемо прощатися.
