Міністр культури пояснив, як бути з монументом Перемоги і танком Нікітіна у Чернівцях

Про пам'ятники діячам комуністичної епохи, а також  символи Другої світової війни міністр культури України В'ячеслав Кириленко розповів в інтерв'ю журналісту газети "Дзеркало тижня".

Тепер тема, яке викликала нову хвилю дискусій. Пам'ятники. Зокрема пам'ятники діячам комуністичної епохи, які ви в одному з коментарів нібито закликали "зносити". А вам не здається, що такі заклики ще більше посилюють суспільну напругу? Тоді як і без того навколо багато горя. Тут би про живих думати, а не про кам'яних ідолів. До того ж не всі ідоли були негідниками, деякі щиро працювали на Україну. 

— Я буквально щойно переглянув реєстри пам'яток національного та місцевого значень. І наголошую: у реєстрах пам'ятників комуністичним вождям немає. Тому, коли місцеві громади й громадські активісти на місцях вважатимуть, що символів епохи комунізму у їхніх містах чи селищах не повинно бути, — вони можуть діяти з власної ініціативи, ухвалюючи відповідні рішення. 

— Ви ж розумієте, що не всі "активісти" занурюватимуться в особливості біографій держдіячів, а почувши "клич", можуть узяти молотки — і до справи! 

— Ви й без мене знаєте, що за останній рік в Україні знесено близько тисячі пам'ятників Леніну. І це відбулося без ініціативи згори. Ніхто нікого ні до чого не закликав. Влада не пропонувала ніяких рішень. То було вивільнення народної енергії, емоційний спротив. 

Ще раз наголошу: всі ті пам'ятники не мали державного, національного значення. Тобто в реєстрах вони не значилися. Хоча, звісно, були й винятки. Зокрема харківський Ленін мав статус пам'ятки місцевого значення. І його знесли активісти після рішення місцевої влади. Тепер його немає, і мало хто в Харкові про нього взагалі згадує. 

— Тоді як бути, розвиваючи вашу тезу, з пам'ятниками військовим діячам комуністичного періоду? Адже багато їх захищали Україну, були мужніми людьми й патріотами. 

— Я говорю виключно про символи комуністичної тоталітарної влади. І не говорю про символи Другої світової війни. Тут потрібно бути виваженим. І якщо, наприклад, у Маріїнському парку стоїть пам'ятник генералу Ватутіну, а на ньому написано: "Генералу Ватутіну від українського народу", — то, звісно, це зовсім інша річ. 

Українці воювали і в червоній армії, і в УПА. Воювали — за визволення від окупантів. 

— Із Ватутіним зрозуміло. А ось пам'ятник Миколі Щорсу в центрі столиці, на бульварі Шевченка? Як бути з ним — із тим, кого ще Довженко прославив у фільмі? 

— Саме в тому місці столиці починається вулиця Симона Петлюри. Вона йде від пам'ятника Щорсу до залізничного вокзалу. 

Чи символізує Щорс боротьбу українців за свободу в період 1917—1921 рр.? Знаєте, все ж таки таку боротьбу більше символізують Грушевський, Винниченко, Петлюра, багато інших. 

Якщо ці мої слова стануть приводом до дискусії в демократично обраній Київраді і, можливо, буде прийнято рішення про встановлення пам'ятника Петлюрі, — то мої слова досягнуть результату. Хоча це не заклик "іти й ламати". 

Джерело: В'ячеслав Кириленко: "Під час війни культура не може стояти осторонь" Олег Вергеліс  

http://gazeta.dt.ua/