Максим Бурбак, якого Георгій Галиць хотів сьогодні бачити у Чернівцях, у Києві молився за жертв Голодомору

Вніс свою маленьку лепту у вшанування пам’яті жертв Голодомору, - повідомив народний депутат України Максим Бурбак на своїй сторінці у ФБ. -   Просто постояти та помолитися - це мінімум, що можна зробити. Близько 10 мільйонів українців вже не повернеш. Однак пам’ять про них повинна жити вічно.

І хороша тенденція, що з кожним роком все більше українців це усвідомлює. Сьогодні лише в Києві помолитися прийшло близько 10 тисяч людей.

Я не можу зрозуміти, наскільки треба було не любити свій народ, свою країну, щоб свідомо знищувати мільйони людей!!! Голодомори 1921-1923-го, 1932-1933-го та 1946-1947-го років дійсно є великою трагедією української нації. Мільйони українців померли НЕ в боротьбі з режимом, НЕ в боротьбі за Україну і навіть НЕ в боротьбі з ворогами.

Померли, бо така була воля влади. Хоча, хіба ж це влада?

Дякуючи Богу, Буковину майже обійшов стороною голод 1921-1933-го та 1932-1933-го років. Однак післявоєнний голодомор 1946-1947-го років тільки в маленькій Чернівецькій області забрав більше 20-ти тисяч буковинців.

Сьогодні потрібно вшанувати пам’ять всіх загиблих та помолитися за щасливе майбутнє наше та наших дітей!

Власними спостереженнями від вшанування пам'яті жертв Голодому у ФБ поділився також перший заступник голови Чернівецької ОДА Георгій Галиць:

- Знову роз'єднано відзначаємо річницю Голодомору. Влада, духовенство, громадські організації, свідки буковинського повоєнного голоду - разом, політична опозиція - окремо, - написав він на своїй сторінці. - Ті, хто найбільше кричав, - коли це було вигідно - про необхідність збору коштів на пам'ятник, сьогодні поховалися. Невигідно, неактуально, тема відпрацьована... У них сьогодні інші фішки в моді. Жодного опозиційного політичного вождя крайового масштабу сьогодні в Чернівцях ніхто не бачив, не кажучи вже про нардепів польоту Пишного, Федорука чи Бурбака. Нічого... Відкрили рахунок, потихенько зберемо кошти, зведемо пам'ятник. Щоправда, поки що робиться це здебільшого зусиллями людей, які працюють на державній службі, в обласних установах.