Майстриня зі Старого Вовчинця Валерія Ткачук вишиває Великодні рушники

Великодній рушник краще вишити самому

Котилася писаночка з гори на долину,

Прикотилась простісінько до нас у гостину.

А за нею йде Великдень, несе білу паску,

Дзвонить в дзвони, розсипає радощі і ласку.

Наближається найсвітліше, найблагодатніше та найбільш шановане свято — Великдень. Гарні господині стараються навести лад у будинку, підбілюють стрункі ніжки дерев, випікають яскраві, наче сонечко, і пухкі, мов перший сніг, паски. У повітрі вже витає отой святий, недоторканний дух Великодня, душа, немов прокидається від затяжної зимової сплячки, хочеться дихати на повні груди, обійняти увесь світ любов’ю і поділитися радістю Воскресіння Христа.

Обов’язковим атрибутом пасхального кошика, з яким кожна сім’я піде до храму Божого, буде рушник. Майстриня зі Старого Вовчинця Валерія Миколаївна Ткачук встигає вигаптовувати яскравий рушничок не лише собі, а й усім бажаючим за символічною ціною — 200 гривень. Каже — вишивати найкраще на самоті. Щоб ніхто не заважав. У такому випадку 3-4 години щодня, і за тиждень атрибут готовий.

Напередодні світлого свята, поцікавилась правилами його створення. Доречніше вишивати дрібним хрестиком. Хоч це й важче, але гарніше. На думку майстрині, з усіх символів головним є червоне яйце. Також кошики, паска, курчатка, весняні квіти… Не варт відтворювати храм і образ Ісуса Христа.

Валерія Миколаївна переконана, що великодній рушник краще створювати власними руками, адже під час роботи людина вкладає у кожен хрестик свої думки і помисли. Тому краще шити в доброму настрої, з добрими думками.

Лариса Дущак.

На знімку: робіт Валерії Ткачук не злічити.

Фото Петра Митранюка.