Майбутнє Єврозони, або чи перейдуть сусідні країни на євро? (спеціально для BukNews з Лондона)

Реформування Європейського Союзу та глибша інтеграція в середині Монетарного Союзу – Єврозони стало невід’ємною частиною європейської політики сьогодення. Країни ЄС, які ще не перейшли на євро, дедалі більше уваги приділяють майбутнім інтеграційним проектам в рамках ЄС та піднімають питання приєднання до Єврогрупи. Відтак, міністр закордонних справ Румунії заяви, що офіційний Бухарест може перейти на євро до 2022 року, а його чеський колега запропонував, щоб країни, які ще не перейшли на євро отримали статус країн-спостерігачів в Єврозоні.

-          “Безумовно, для нас вигідно мати можливість брати участь у їхніх засіданнях і, таким чином, мати пряме уявлення про управління Єврозоною, – заявив міністр закордонних справ Чехії Любомир Заоролек.

Але чому питання приєднання до Єврозони країн Східної Європи стало таким актуальним саме зараз та наскільки національні економіки відповідають встановленим критеріям? Чи не означає те, що

“країни, які ще не перейшли на євро бояться залишитися на периферії майбутнього Європейського Союзу??

ПАРЛАМЕНТ ЄВРОЗОНИ І ХТО ЗАЛИШИТЬСЯ ЗА ЙОГО ДВЕРИМА?

Через початок процесу виходу Великобританії з  ЄС,  країни Єврозони прагнуть більшої інтеграції, а це означатиме, що ті країни ЄС, що не входять до Валютного союзу не братимуть участі у процесі прийнятті рішень, що зачіпають весь Європейський Союз, проте їм доведеться миритися з наслідками цих рішень.

Так званий план “Багатошвидкісної Європи? Жана-Клода Юнкера передбачає декілька моделей майбутнього реформування і функціонування Європейського Союзу у складі 27 країн (ЄС-27). Один із варіантів майбутнього ЄС є більш глибша інтеграція між країнами в середині Єврозони. 

Президент Франції Емануель Макрон з нетерпінням чекає результатів виборів в Німеччині, щоб одразу після завершення ознайомити європейський політикум з його планами реформування ЄС. Колишній французький фінансист пропонує: створити парламент Єврозони з представників 19-ти країн (ЄС-19), що мають єдину валюту – євро;  окремий бюджет Єврозони; Міністерство Фінансів Єврозони. Важливо те, що Ангела Меркель заявила про свою готовність повністю підтримувати ідеї Емануеля Макрона.

За таких умов країни-члени ЄС зі Східної Європи можна розділити на дві умовні групи: ті, що виявляють інтерес до переходу на євро – Румунія, Болгарія, Хорватія та Чехія, та ті, що не збираються оголосити євро національною валютою – Польща та Угорщина. 

-          “Вважаю, що Румунія зможе перейти на євро через п’ять років, тобто у 2022 році?, – заявив міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану для польського видання  Rzeczpospolita.

Румунські політики та економісти країни б’ють на сполох, що їхня країна не готова до такого радикального сценарію розвитку подій. Хоча це вже втретє лідери Румунії називають конкретний рік приєднання до Єврозони без започаткування реального проекту та здійснення конкретних кроків на рівні всього суспільства (політична еліта та громадянське суспільство). Проголошені раніше терміни  – 2012-й рік, а згодом – 2019-й рік – були нереалістичними, економіка країни потребувала подальшого реформування для досягнення потрібного рівня конвергенції з метаю запровадження євро як національної валюти.

 “Буде важко коли ми вступимо до Єврозони, але ще важче буде якщо ми не вступимо?,

– вважає колишній міністр енергетики Румунії Віктор Григореску.  Беручи до уваги плани реформування ЄС та Єврозони,

“країни, що не матимуть євро за національну валюту ризикують залишитися в теперішньому стані безпорадності, будуть мати мінімальні інструменти у процесі ведення переговорів в Європі, за деякими винятками,  не зможуть брати активну участь у дискусіях про майбутнє Європи?.

 Національні банки втратять свою значимість, а компаніям буде все важче вести торгівельні відносини з країнами Єврозони. Більше того, навіть і сьогодні найважливіші рішення приймаються в Єврозоні, до якої вони не належать і, де вони, в першу чергу, не голосують.

Повертаючись до Румунії варто зауважити, що голова Національного Банку Румунії (НБР) Мугур Ісереску вважає, що перехід на євро буде стійким тільки якщо офіційний Бухарест “концентруватиметься на зменшенні різниці у розвитку між її регіонами? .

“Питання полягає у тому, коли, а не якщо, бо у нас немає можливості вибирати. У нас немає можливості протистояти так само як Великобританія та Данія. Румунія не має право на opt-out (можливість відмовитися– ред.) та не увійти до економічного та монетарного союзу. Це означає, що Румунія коли небудь повинна буде перейти на євро. Питання перед Румунією полягає у тому, коли, а не якщо?, – прокоментував Мугур Ісереску для румунських ЗМІ.

На думку голови Національного Банку Румунії, останні країни, які перейшли на євро (Латвія, Литва, Естонія, Словенія та Словаччина, Мальта та Кіпр) – є маленькими за розмірами, мають інше геополітичне становище та інший рівень реальної конвергенції. “Більші за розмірами країни, з гнучким обмінним валютним курсом, як Польща, Румунія, Угорщина та Чехія, є більш обережними щодо питання переходу на євро, оскільки їхня ситуація відрізняється. Саме тому жодна із них не анонсувала конкретну дату переходу на євро?, – додав Мугур Ісереску.

Президент НБР наголосив на тому, що у зоні з єдиною валютою немає місця для економік, що не є конкурентоспроможними і про необхідність закінчення комплексних структурних реформ для досягнення успіхів. У переході на євро не останню роль відіграє політичний консенсус і це не має бути тільки амбіцією, а виконання критеріїв конвергенції є необхідною умовою, але не визначальною.

Позаяк, думки щодо цього питання в політичних колах Румунії розходяться.

“Якщо спростити це питання до крайнощів, то мені здається, що з економічної точки зору нам все рівно чи Румунія перейде на євро через 3 роки чи через 10 років. Питання полягає в іншому – чи ціна, яку ми будемо платити виправдовує те, що ми отримуємо: місце за круглим столом прийняття рішень в Єврозоні.  Я би сказав, що на сьогодні рішення про вступ Румунії до Єврозони є важливішим за питання вступу до “Шенгену?, – вважає колишній Міністр енергетики Румунії Віктор Григореску.

МААСТРИХТСЬКІ КРИТЕРІЇ ПЕРЕХОДУ НА ЄВРО

Якими ж є критерії для країн, що хочуть переходити на євро?

 Як видно із наведеної таблиці, Чехія, Польща, Румунія та Болгарія відповідають номінальним критеріям Єврозони, а за умов зміни національного законодавства та участі у Європейському механізмі регулювання валютних курсів ІІ (ERM II) протягом двох років, без значних коливань від центрального курсу ERM II і без знецінення власної грошової одиниці у співвідношенні з євро, формально можуть долучитися до Єврозони. Хорватія єдина узгодила національне законодавство у монетарній політиці з європейським, а Швеції та Угорщині для переходу на євро залишилося виконати лише ще декілька. Більше того, вони зобов’язані перейти на євро відповідно до підписаних договорів щодо приєднання до ЄС, щоправда конкретні терміни, коли це має відбутися там не вказані.

Якщо брати за приклад Румунію, то варто зауважити, що економіка країни відповідає всім номінальним критеріям зони Євро розвивається найбільшими темпи серед країн ЄС за останні роки. Проте, щоб успішно приєднатися до Єврозони цій країні треба щонайменше 7 років продемонструвати такі самі темпи економічного розвитку.

“Якщо румунська економіка розвиватиметься такими же ритмом як дотепер ми зможемо безболісно перейти на євро через 13 років. Якщо ми продемонструємо 5% ріст економіки щороку, то перейти на євро зможемо через 9 років?, – зауважує член Ради правління Національного Банку Румунії Даніел Деяну, презентуючи у Бухаресті результати дослідження “Румунія та вступ до Єврозони?

Важливою перепоною до переходу на євро в Румунії суттєва різниця в економічному розвитку між регіонами країни. Наприклад, в Бухаресті рівень ВВП на душу населення складає 30 тисяч євро, так само як в Берліні, а от в історичній області Молдова він складає десь 10 тисяч. Для успішного приєднання до Єврозони необхідні великі інвестиції  в регіональну інфраструктуру, щоб розвивати регіони і зменшити різницю в їхньому економічному розвитку. 

Деякі країни ЄС вибороли для себе право не приєднатися до Єврозони (Данія та Великобританія) Як же вони це зробили?

ВЕЛИКОБРИТАНІЯ – не зобов’язана перейти на євро. Через BREXIT це питання втрачає своєї актуальності.

ДАНІЯ – не зобов’язана перейти на євро, хоча повністю відповідає всім номінальним критеріям Єврозони, окрім неприйнятого відповідного національного законодавства. На стан квітня 2016 року данська крона вже більше 17 років брала участь у Європейському механізмі регулювання валютних курсів, однак офіційний Копенгаген та Брюссель підписали договір в Единбурзі, який передбачає наступне:

• Підписання спеціального Протоколу, що дозволяє офіційному Копенгагену контролювати купівлю другорядної нерухомості негромадянами Данії.
• Данія не братиме участь у реалізації політики у сфері Юстиції, Внутрішніх Справ та громадянства ЄС.
• Данія не братиме участі у співробітництві з метою захисту ЄС.
• Данія не зобов’язана прийняти Євро та долучитися до Єврозони. Крона залишається національною валютою відповідно до рішення національного референдумом від 28 вересня 2000 р.

Решта країн ЄС зобов’язані приєднатися до Єврозони відповідно до договорів вступу до ЄС. Але деякі із них (Польща та Угорщина) не поспішають із цим завданням, оскільки ані уряд, ані суспільство не підтримує перехід на євро.

Як не дивно, найвищий рівень європрагматизму та підтримки переходу на євро зафіксований в Румунії. Данні Євробарометру за 2017 рік дозволяють констатувати, що більше 64% опитаних вважають за необхідність переходу країни на Євро. Найнижчий рівень зафіксований в Чехії - 29%

ЧЕХІЯ – зобов’язана приєднатися до Єврозони та перейти на Євро, відповідно до Афінського договору. Хоча конкретні терміни переходу на євро не були озвучені, а чеська крона ще не буре участь у ERM II, у 2004 році офіційна Прага започаткувала фіскальну та монетарну політику схожу на політику ЄС. Незважаючи на те, що країна є стабільнішою в економічному плані порівняно з іншими кандидатами на приєднання до Єврозони, в Чехії найвищий рівень скептицизму – 70%.

 УГОРЩИНА – зобов’язана приєднатися до Єврозони та перейти на Євро, відповідно до Афінського договору. Проте, вона це зробить тільки тоді, коли Єврозона стане знову перспективною, а країна буде готова до цього, – заявив угорський прем’єр Віктор Орбан перебуваючи в Берліні. Офіційний Будапешт виконує всі номінальні критерії переходу на євро, окрім борг уряду відповідно до ВВП, що є зависоким та невідповідність законодавства.

 ПОЛЬЩА – зобов’язана приєднатися до Єврозони та перейти на Євро, однак після краху банку Lehman Brothers рівень підтримки приєднання до Єврозони у суспільстві, суттєво знизився і складає приблизно 55%. На державному рівні від цієї ідеї відмовилися після світової економічної кризи 2008 року. Хоча формально ця країна виконує більшість номінальних критеріїв переходу на євро.

ШВЕЦІЯ – зобов’язана приєднатися до Єврозони та перейти на Євро, однак результати проведеного референдуму з цього питання показали, що шведи не підтримують перехід країни на євро. Країна вже брала участь у Скандинавському валютному союзі з Норвегією та Данію у 1873 році, вони користувалися шведський долар. 

 ХОРВАТІЯ, РУМУНІЯ та БОЛГАРІЯ – зобов’язані приєднатися до Єврозони та перейти на Євро і жодна із цих країн не заявила про свою відмову долучитися до Єврозони. Щоправда, жодних конкретних рішень та програм в цьому напрямку не було прийнято. Тільки Болгарія поки що здійснює фіксацію курсу національної валюти – лева відносно євро, причому випуск лева забезпечується запасами резервної валюти (євро), а офіційна Софія неодноразово заявила про свої наміри найближчим часом приєднатися до Європейського механізму регулювання валютних курсів.

Проте, в Європі є країни, які не є членами ЄС або не входять до Єврозони, але користуються євро, серед них Андорра, Монако, Сан-Марино, Ватикан. Більше того, в односторонньому порядку, без домовленостей з Брюсселем за державну грошову одиницю євро прийняли Чорногорія та Косово.

Коли ж країни-члени ЄС, які ще не перейшли на євро, але взяли на себе таке зобов’язання зроблять цей крок і чи залишаться до них такі ж самі умови вступу за планом реформування Європейського Союзу та Єврозони Емануеля Макрона ми зможемо дізнатися тільки після вересневих виборів в Німеччині. Відомо лише одне – ЄС намагатиметься ще тісніше інтегруватися в форматі Єврозони-ЄС-19, критерії вступу стануть ще вищими, а відтак – ціль ще дальшою  і недосяжною, а ті країни, що зацікавлені залишитися біля ядра ЄС та зберегти своє місце в Європі докладуть максимум зусиль, щоб виконати цей план у найближчі 5 років. Ті же країни, які протестують проти політики Брюсселя (Польща та Угорщина) наголошують на можливому розпаду ЄС та початку нового співробітництва в рамках Тримор?я.

 Георгій БОДНАРАШ,

журналіст, аналітик ГО “ІНСТИТУТ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ ТА РОЗВИТКУ?

Спеціально для BUKNEWS.COM