Керівник МКП «Калинівський ринок» Ігор Маслянчук: "Ми більше наповнюємо бюджет, ніж це було півтора року тому"

Суть Речей. В той час, коли загальний спад економіки, набагато менше стало відвідувачів, наша дохідність - вища, ми більше наповнюємо бюджет, ніж це було півтора року тому.

 Друкопис програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ від 18 червня 2015 року.

 Тема: МКП Калинівський ринок

 Запрошений гість: Ігор Маслянчук, в.о. директора МКП «Калинівський ринок»

 Ведуча: Людмила Григорчук

 Людмила Григорчук: Калинівський ринок – це найбільше комунальне підприємство в Чернівцях, якому до того ж вдається не лише себе утримувати, але й заробляти. Який дохід зараз у ринку? І на чому найбільше вдається заробляти?

 Ігор Маслянчук: Зараз багато приїжджають наших гостей з інших областей і країн: і з Білорусі, і з Румунії, і з Молдови, і з Казахстану. Але стало менше відвідувачів. І складний час, і нестабільна обстановка в країні. Трошки лякає наших покупців. Зараз підприємство працює в нормальному режимі. Виконуємо завдання, які стоять перед нами, це наповнення бюджету, на підприємстві понад 10 тисяч є підприємців, які здійснюють свою діяльність. Це постійні підприємці. Відвідувачів близько 20 тисяч щодня приїжджає.

 Людмила Григорчук: Якщо в грошах, то скільки ви заробляєте?

 Ігор Маслянчук: Приблизно 7 мільйонів в місяць. Минулого місяця чистого прибутку, з сплатою всіх видатків, із виплатою зарплати, приблизно 14 мільйонів.

 Людмила Григорчук: Сума гарна, куди ці гроші йдуть? Скільки залишаєте для себе? Скільки віддаєте місту?

 Ігор Маслянчук: Ми зобов’язані допомагати і місту, і іншим комунальним підприємствам, у яких зараз важкий стан. Ми як діти однієї матері, зобов’язані це робити, ми допомагаємо і Міськ Шепу, і Водоканалу і Аеропорту. Комусь це подобається, комусь не дуже, але це правильно з точки зору розвитку міста.

 Людмила Григорчук: Але це ж не постійні витрати? Не стабільні?

 Ігор Маслянчук: Так, ми видаємо гроші лише за рішенням сесії.  Міська рада вирішує, кому найбільше потрібна допомога, в кого найбільша скрута. Але зазвичай, це поворотна допомога.

 Людмила Григорчук: Повертають?

 Ігор Маслянчук: Деякі підприємства повертають. Міськліфт повернули, кінотеатр «Чернівці» також повернули. БТІ зараз допомагаємо, вони розвивають новий вид діяльності. Я думаю, що це буде цікаво, їм потрібні кошти для закупівлі обладнання.

Ще ми вкладаємо в розвиток підприємства. В поточний ремонт, для підтримання життєдіяльності підприємства. Плюс в розвиток. В цьому році ми будемо проводити реконструкції системи відео спостереження, хочемо купити машину для вивозу сміття, щоб зменшити нашу видаткову базу. Ми зараз користуємося послугами двох підприємств. Одного комунального, одного приватного, але ми порахували, що краще мати своє, економія в рік складає півмільйона, якщо ми будемо самі надавати послуги. Плюс ми можемо надавати послуги іншим суб’єктам господарювання.

 Слухач. Іштван. Чи врахували ви досвід 2008 року, коли була повінь, чи побудована вже дамба, щоб вберегти підприємців від води? Ви комунальна установа, повертаєте кошти в бюджет міста, але чи маєте право, коли до вас звертаються різні організації, щоб ви могли на пряму фінансувати якісь проекти? І чи йдете ви назустріч вимушеним переселенцям, зокрема, щодо працевлаштування?

 Ігор Маслянчук: Дякую за запитання. В 2008 році великі втрати були. Звичайно, використати досвід спробували. Розробили проект, давно. Але він дуже і дуже дорогий. Потрібно будувати дамбу, починаючи від Дріжджзаводу і до моста. Це кілометрів 6, якщо не помиляюся. Але це в грошах понад 300 мільйонів, в цінах 2008 року. Це спокійно можна множити на три. Таких коштів, ні місто, ні підприємство немає. Є два напрямки підтоплення. Це з сторони Прута і маленька річна Потік. Вона зараз маленька, але коли йдуть паводки, то вона піднімається і найбільші збитки від цієї річечки. Є проект, щоб пустити її нижче по течії. Це набагато менше затрат, але це також кошти. Це треба робити нове русло, вони йдуть по землях людських, які є в чиємусь користуванні і люди не хочуть, щоб там хтось щось копав. Це їхня земля, вони не допускають до робіт. Ми в минулому році зустрічалися з колегами з департаментів, була розширена комісія, бачення є, але зробити щось – важко. Земельні ділянки у користуванні людей.  Тому ми зараз слідкуємо за всім, ми чистимо регулярно систему каналізування, щоб вона не стояла. Іде скид. Останній приклад, коли дуже багато ринків на Західній Україні було підтоплено, і в Тернополі, і у Львові, то у нас, жодної скарги від наших підприємців не було, що щось підтопили. Всі оперативно спрацювали, жодної проблеми немає.  А щоб будувати дамбу – немає коштів. А іншого бачення поки що немає. Є ріні інтерпретації побудови дамби, може бетонну зробити, щоб було дешевше, але коштів немає. Треба виходити на кабінет міністрів, треба цільове використання. Але поки йде війна, то навряд и такі кошти дозволять використати.

Щодо благодійної допомоги. То ми допомагаємо всім, кому дозволяє міська рада. Ми в першу чергу є комунальним підприємством, власністю громади місту, тому кому треба допомога, виносять це питання на сесію, депутати приймають рішення і ми виконуємо. Ми допомагаємо не лише комунальним підприємствам, але й АТО. Минулого року ми за кошти свої закуповували амуніцію, одяг, спецзасоби, решітки на бронетранспортери, те, що було нагальне і необхідне. Витратили 800 тисяч гривень за минулий рік. Гроші ще залишилися. Коли треба буде знову, то депутати знову будуть вирішувати. До речі, всі з розумінням поставилися до цього. Всі прекрасно зрозуміли, що це потрібна справа, адже війна зачепила кожного з нас і ми не маємо морально права сперечатися з такими рішеннями.

Переселенці до нас звертаються, і з Донецької області, і з Луганської області. Нікому ми не відмовили. Просять дати допомогу, знайти місце здійснювати торгівлю, підприємницьку діяльність. Нема проблем. Ми завжди раді допомогти і з розумінням ставимося до цього.

 Людмила Григорчук: Пільги є для них?

 Ігор Маслянчук: На жаль, по пільгах ми не можемо самостійно приймати рішення, це вирішує міська рада. Є пільги для членів родини прямих, які проходять службу в АТО. Вони взагалі звільнені від сплати послуг ринку, до закінчення служби.

 Людмила Григорчук: Часто звертаються до вас переселенці?

 Ігор Маслянчук: Ні, не було багато. До п’яти випадків може сказати.

 Людмила Григорчук: А просять грошей?

 Ігор Маслянчук: Ми пояснюємо, що ми це не вирішуємо, ми направляємо в міську раду.

 Людмила Григорчук: Повертаючись до нашого першого питання, то яку частину коштів ви сплачуєте бюджету?

 Ігор Маслянчук: Ми з чистого доходу сплачуємо як дивіденди міській раді 18%. Ми передаємо їм. А інші кошти йдуть на власні потреби, на розвиток підприємства. Ми хочемо розвиватися, залучати більше покупців, відвідувачів, тому збільшуємо комфорт.

 Людмила Григорчук: Територія ринку не гумова. Як можна удосконалити комфорт?

 Ігор Маслянчук: 9 червня відбулося засідання виконкому, на якому нам затвердили план розвитку, це документ, по якому ми будемо працювати цей рік. План розвитку складає десь 11 мільйонів. Ми хочемо витратити в цьому році ці кошти на розвиток підприємства. 2 мільйони – на облаштування плиткою автомобільного ринку, постараємося всю територію. Скільки нам вистачить цих коштів, ми не можемо гарантувати, яка буде ціна, бо вона плаваюча. З 2008 року, після останньої повені, там привели трохи в порядок, але твердого покриття немає. Ми хочемо там зробити бруківку, прибрати звідти воду, щоб не було калюж, щоб було комфортніше відвідувачам, щоб було більше відвідувачів. Щоб продавцям перш за все було комфортно.

 Людмила Григорчук: Ще що?

 Ігор Маслянчук: Збираємося в цьому році збудувати автостанцію, на вулиці Слобідській, на території ринку. Це якщо їхати від моста в сторону Хотинської, з лівого боку на виїзді з ринку. Там зараз знаходиться гостьова стоянка безкоштовна. Туди приїжджають наші відвідувачі, вони там розміщають свої транспортні засоби. Там ми хочемо зробити автостанцію. Щоб не зупинялися автобуси вздовж Калинівської вулиці, зробити все цивілізовано і дати змогу іншим відвідувачам ставити свої автомобілі на парковках.  Буде транспортна розв’язка нормальна, і є сподівання, і впевненість в тому, що це оживить торгівлю на ринку. Там люди торгують десятки років килимами. Приїхавши автобусом, нести через весь ринок незручно і тяжко, якщо через дорогу буде автостанція, то є надія, що будуть купувати більше. Ще збираємося придбати автомобіль для вивозу сміття. Плюс автомобіль для вивезення рідких нечистот. Це дасть нам змогу зекономити, витратну частину зменшити. Хочемо також в цьому році зробити реконструкцію енергопостачання ринку. Ми зараз підключені з різних джерел. Одна – з ринку Добробут. Ринок цей розростається, у них збільшується власне навантаження і ми боїмося, що в якийсь момент ми будемо їм заважати, тому ми прийняли рішення, реконструювати власну мережу. В минулому році ми почали переходити на економне, енергозберігаючі, на ледсвітильники, які дають до 70% економії на освітлення. Найголовніше, що ми хочемо побудувати свої власні трансформаторні підстанції.

 Людмила Григорчук: Відеоспостереження також плануєте оновити. Раніше підприємці були проти того.

 Ігор Маслянчук: Підприємці нарікають, щодо неякісного надання послуг. Ми збільшуємо кількість камер, перекриваємо весь ринок. Щоб чіткість і зображення було хороше.

 Людмила Григорчук: За чиї кошти?

 Ігор Маслянчук: Це все за кошти ринку. Підприємці навпаки лише кажуть, які є побажання, ми вислуховуємо, де треба встановити. Ми, звичайно, дослуховуємося до підприємців, також плідно співпрацюємо з наглядовою радо. Це дорадчий огляд для комунального підприємства, створений минулого року. Туди ввійшли представники 4 підприємця, 4 депутати міської ради і представник з фінуправління. Дуже комфортно працювати, тому що всі питання, що стосується роботи ринку і виноситься на сесію, чи на виконавчий комітет, ми спершу з ними обговорюємо, находимо якісь компроміси, якесь інше бачення і вже не сирий продукт, а готове рішення пропонується на розгляд.  Зараз, останнім часом, ми з ними порозумілися. Вони зрозуміли, що у нас одна ціль, ми хочемо зробити краще. І не на словах, а на ділі. Тобто їхнє побажання до плану розвитку, до поточного ремонту, до робіт, які відбуваються, ми прислуховуємося, щось можемо зробити, щось не можемо, бо ми обмежені у коштах.

 Людмила Григорчук: Які питання найбільше виникають у наглядової ради?

 Ігор Маслянчук: Щодо покриття, прибрати воду, прибрати сніг, щоб не було ям на дорозі. Побутові такі питання. Підприємці також думають про своїх покупців. Якщо до них тяжко дійти, то, звичайно, вони вболівають, щоб це зробити швидше і легше, все для комфорту відвідувачів.

 Людмила Григорчук: Калинівський ринок зараз постійно допомагає іншим комунальним підприємствам, наприклад аеропорту. Також на його відання передали кінотеатр Івана Миколайчука. Чи вдається виконувати всі завдання міської ради щодо фінансової підтримки?

 Ігор Маслянчук: Звичайно, хочеться, щоб забирали менше коштів, кожен господар хоче витратити для себе, але є розуміння, що це необхідно робити і від цього нікуди не дінемося. Щодо кінотеатру Миколайчука. Іван Миколайчук – наш земляк і кінотеатр з його ім’ям, ми не маємо права його занедбати. Сталося так, що коштів у міста не те що на відновлення, а на утримання немає, щоб зберегти. А зараз такий час, що його треба охороняти, бо це центр міста, це спальний район, якщо щось станеться, це буде прикро для всіх. Нам передали на баланс, але ми не будемо його реставрувати, нам передали на збереженням. Ми робимо такий ремонт, вкладаємо двері, вікна і здаємо під охорону ВДСО. Ми будемо оплачувати охорону. Це самий правильний варіант, бо більш оперативної охорони немає. БТІ також допомагаємо, звернулися до нас фінуправління з проханням допомогти Міськліфту. Знову. Просять 600 тисяч. Але, на жаль, я зараз не бачу можливості ці кошти, з свої точки зору, як виконуючий обов’язки, надати їм, бо зараз у нас починаються свої роботи. Без цих коштів, нам буде важко спілкуватися з підприємцями, чому ми не зробили чогось найголовнішого, тобто забезпечити комфорт.

 Людмила Григорчук: Щодо скандальних контейнерів, про які багато говорили в ЗМІ. Їх то встановлювали, то демонтовували. То шукали ще якісь торгові точки, які ніби –то встановлені незаконно. Розкажіть, як зараз проводите роботу з підприємцями щодо їхніх контейнерів.

 Ігор Маслянчук: Що стосується спекуляції на тему встановлення чи не встановлення, то місяць тому завершилася перевірка нашого підприємства, то в результаті цієї перевірки встановлено контейнера, які встановлені у 2012, 2013 роках. Їх три там, небагато. Це не було масово. Перевіряли з 2012 до 2014 років. А що стосується нашумівших контейнерів зимових, то зараз справа знаходяться у суді, в Чернівецькому господарському. В принципі наша позиція не змінилася, ці контейнери не те що встановлені не по правилах, не по порядку встановлені. Не було згоди директора виконавчого, я на той момент виконував обов’язки, я не знав, що вони будуть встановлювати. Порушення були загальні, ми їх перемістили зараз на майданчик для зберігання вантажу великогабаритного. Вони не задіяні в роботі. Ми звернулися в Садгірське РВ УМВС, що ми знайшли на території нічийні павільйони. Бо ми зверталися, шукали власників, і ніхто не зізнався, чий цей контейнер. Я не хочу це коментувати, хай слідчі органи розбираються.

 Людмила Григорчук: Є ще зараз вільні місця для встановлення торгових контейнерів?

 Ігор Маслянчук: Ну завжди можна знайти місця, але ми зараз виконуючи рішення сесії, ми будемо встановлювати нові місця лише на конкурсній основі, тобто це буде у формі аукціону, хто більше дасть, тому й дозволимо. Це буде разовий платіж за те, щоб встановити свій об’єкт, торгову точку.

 Людмила Григорчук: Де будуть нові місця?

 Ігор Маслянчук: Ми ще не встановлювали місць, ми зараз погоджуємо план ринку, де ми бачимо всі об’єкти, які знаходяться на території ринку, дивимося, де ще є місця вільні. Може комусь буде це привабливо, то ми будемо оголошувати про ці місця і через ЗМІ, і на нашому сайті, і на сайті міської ради. Все буде прозоро і відкрито.  

 Людмила Григорчук: Чи будете погоджувати ці нові правила з підприємцями?

 Ігор Маслянчук: Зараз сезон почався продажу квасу, прохолоджуючих напоїв. Багато звертаються підприємців, які бажають торгувати морозивом чи водою, сезонним продажем, то й нас сама важлива задача – це відсутність конфліктів з сусідами, якщо немає скарг, то будь ласка. Вони звертаються до нас, показують місце, де б вони хотіли поставити, то завідуючий сектору виходить на місце, і якщо немає супротиву, то будь ласа. Ми зацікавлені у розміщенні чим більше таких точок, бо ми зацікавлені у наповнені бюджету.

 Людмила Григорчук: Більше супротиву чи більше розуміння у підприємців?

 Ігор Маслянчук: Більше з розумінням відносяться, тому що воно все йде прозоро. Нема такого, що в неділю закрив об’єкт, а у вівторок прийшов на роботу, а перед твоїм контейнером вже хтось стоїть. Всі знають, що перш ніж це з’явиться, то можна поговорити, запитати, чи можна.

 Людмила Григорчук: Поки не з’явився план, то ви встановлюєте нові об’єкти?

 Ігор Маслянчук: Ні, зараз нічого не встановлюємо, нічого нового. Хоч зараз є бажаючі, всі хочуть в гарних місцях, це там де автомобільна парковка, там хочуть поставити, бо там і рух, там і люди, але, на жаль, ми там не можемо цього робити, бо якщо зменшувати місця для розміщення автомобілів, то відповідно, буде менше відвідувачів. Це буде неправильно там ставити.

 Людмила Григорчук: Які ще побажання у підприємців до вас? Окрім дорожного покриття?

 Ігор Маслянчук: Відкритості, зрозумілості, прозорості. Я стараюся на кожній зустрічі з підприємцями наголошувати, що ми не закритий клуб, що ми такі самі підприємці, такі самі люди, як вони. Я також займався підприємницькою діяльністю, поки прийшов на Калинівський ринок. Але я розумію, що десь у головах залишилася впевненість, що ми корупціонери. Якщо є якісь факти, підозри, то ми по кожному факту розбираємося. Пишуть нам і на пошту, і у фейсбук, ми ні одного звернення не залишається без розгляду.

 Людмила Григорчук: Розкажіть трохи про себе.

 Ігор Маслянчук: Сам народився у Чернівцях, батьки працювали у Чернівцях, мама в університеті, тато в інституті, ніколи не мав відношення до комунального господарства, ні до державної служби.  В принципі вийшло, що під час революції, то я допомагав, приймав активну участь, і коли рік тому прийшов час, щось робити і щось змінювати, то мені запропонували авто майдан і самооборона і представники Євромайдану, ті, з ким ми були на Майдані , то вони запропонували піти на Калинівський ринок. Я тоді не знав, у що я вв’язуюся, наскільки важко було на початку, і зараз не надто легко, але я розумію, що це справа потрібна і це треба робити.

 Людмила Григорчук: Найбільша складність у чому?

 Ігор Маслянчук: Довести людям, що завжди ми можемо щось змінити, було б бажання і треба міняти, якщо ми хочемо щось зробити у нашому житті краще, то треба долучати інших до цього. Якщо є проблеми, то про них треба говорити, не ховатися, не йти додому розчарованому, а говорити, піднімати питання, обговорювати і щось змінювати.

 Людмила Григорчук: Депутати міської ради мають постійні підозри щодо того, як ви працюєте. Прокоментуйте.

 Ігор Маслянчук: Депутати звичайно, перевіряють, час від часу звертаються з різними запитами, з тим, наскільки ми правильно використовуємо кошти. Ми не скриваємо інформацію, на всі запити відповідаємо. Скажу відверто, в перший час, коли я приступив до своїх обов’язків, то було багато запитів і провокативних, то на всі ці запитання дав відповідь, напевне, питання закінчилися, або отримали відповідь аргументовану. Зараз спокійно. З депутатами треба працювати, бо вони також представляють громаду міста. Треба пояснювати і вони мають розуміти, що підприємство працює в правильному напрямку і кошти правильно використовуються і колектив, який працює, він також має підтримуватися. Ми маємо працювати разом, і вони допомагають, і порадами, і підтримкою деколи. Нема проблем.

 Людмила Григорчук: Ви кажете, що були провокативні питання, що питали?

 Ігор Маслянчук: Куди кошти діваємо? Де ми нові місця встановлюємо? Що хто сказав? Що кому дозволили? На все це ми дали відповіді і я зрозумів, що вони задоволені отриманими відповідями.

 Людмила Григорчук: Розкажіть про капітальний ремонт секторів. Ще рік тому ця тема була дуже актуальною, зараз все тихо. Багато страждальний 5 сектор. Вже виконали всі роботи?

 Ігор Маслянчук: Звичайно, щодо 5 сектора, то все було дуже просто, треба було просто вислухати підприємців, дослухатися до їхніх побажань, бо все таки вони створили цей ринок, вони десятки років свого життя і здоров’я поставили у цю справу і треба їх дослухатися. У нас таке розуміння відбулося, реконструкція пройшла, жодних перекриттів руху не було, маніфестів, демонстрацій. Ми зробили там асфальтне покриття, дах накрили над цитрусовим рядом, над рибним рядом. Роботу ми припиняли їхню на 10 днів, але ми не зміщували їхні об’єкти, вони щодня приходили, дивилися, спочатку з недовірою відносилися, думали, що ми щось не доросказуємо, але все добре. Все, що було заплановано, ми все зробили.

 Людмила Григорчук: А щодо інших секторів?

 Ігор Маслянчук: 8 сектор розрахований, планувався як гуртовий сектор. На жаль, там торгівля не пішла. І зараз об’єкти на 90% пустуючі і ми думаємо, як його оживити. Розширяємо проходи, звертаємося до підприємців, щоб вони з розумінням віднеслися, просимо згоду їхню, перенести їхній об’єкти на іншу точку. Хтось погоджується, хтось не хоче. Ми стараємося зробити проходи ширші, щоб людям було зручніше пересуватися по ринку. В цьому напрямку рухаємося.

 Людмила Григорчук: Якщо говорити про співпрацю і про перспективи роботи тут на ринку. В порівняльному аспекті з минулими роками справді приховувалися кошти минулими роками?

 Ігор Маслянчук: Не дуже хочу про це говорити, перевірки пройшли. Не хочу говорити, що було, говорю, що є зараз. В той час, коли загальний спад, стало менше набагато відвідувачів, менше автомобілів стало приїжджати, але наша дохідність вища, ми більше наповнюємо бюджет, ніж це було півтора року тому.

 Людмила Григорчук: Якщо говорити про автомобільний ринок, де встановили автоматичний термінал, воно виправдало себе?

 Ігор Маслянчук: Так, звичайно, воно унеможливлює якісь махінації з грошима. Ми плануємо встановити на вулиці Калинівській систему терміналів. Це де підпірна стіна, капличка, там хочемо встановити автоматичні термінали, щоб не було спекуляцій, що хтось неправильно рахує, дають талончики, чи ні. Там іде фіксація кожного автомобіля, хто в’їжджає, хто виїжджає. Там неможливо нікого обдурити.

 Людмила Григорчук: Ви серйозно налаштовані на осучаснення ринку, автоматизації.

 Ігор Маслянчук: Ми взагалі рухаємося лише вперед. Автоматизовуємося всіма способами. Тим більше ми будемо презентувати демоверсію нашого оновленого сайту. Сайт  - це дві частини. Перша – це соціальна складова. Ми хочемо, щоб на нашому сайті можна було оформити заявки на зміну підприємницької діяльності, щоб не ходити через весь ринок. У нас є скрізь Wi-Fi, мождна буде оформити дозвільний документ, подати заявку. Що стосується зворотного зв’язку, то це інший напрямок. Ми хочемо зробити таку торгову площадку, щоб кожен підприємець міг викласти там свою інформацію, чим він торгує, контакті дані і ще, в принципі такого ще нема ніде, ми запускаємо мапу нашого ринку. Тобто знаходячись у будь які точці, маючи цю мобільну мапу, задаєте пошук, що ми шукаємо, або номер об’єкту, який ви шукаєте, то він виведе, куди ви хочете.

 Людмила Григорчук: Яка площа зараз ринку?

 Ігор Маслянчук: 35 гектарів. Велика територія. 12 тисяч об’єктів. Територія дуже велика. Тому стараємося це зробити грамотно. До роботи над сайтом залучаємо найкращих фахівців, таких аналогів ми ще не бачили. Це не моя особиста ідея, але ми працювали над цим ще минулого року. Ми підхопили її, продовжуємо розвивати.

 Людмила Григорчук: Загальна криза фінансова, економічна, вплинула на роботу Калинівського ринку?

 Ігор Маслянчук: Звичайно, вплинула. Менше стало відвідувачів. На відсотків 10. Кажу, за рахунок того, що мало доїжджають до нас з інших країн. До речі, в цьому році багато приїжджали багато Румунів, з Молдови.

 Людмила Григорчук: Але ситуація поки що не покращується. Що робити? Які бачення ваші, як вижити, втриматися?

 Ігор Маслянчук: В першу чергу, підприємство по договору мало підняти тариф на послуги на рівень інфляції. Хоча б на 20% ми мали підняти. Ми дуже довго сперечалися з наглядовою радою. Це такий у нас був перший і останній не те що конфлікт, але гаряча суперечка, і з депутатами, не одноденна суперечка, ми казали, що треба підняти, бо в подальші роки нам буде ще важче, бо підприємство не зможе існувати, якщо не підняти. Ми підняли, але на дуже мало, на 3%. Ми відчули зміни, трошки є, але враховуючи, що кількість відвідувачів зменшилася, то це відчутно, важко працювати. Було 1 гривня 13, тепер стало 1,17. За один квадратний метр торгівельної площі за один день. Також стараємося економити. Вводимо енергозберігаючі лампи. Залучаємо свій транспорт до вивезення сміття. На великих витратах будемо старатися економити.

 Людмила Григорчук: Допомога АТО. Калинівський ринок один з перших долучився до допомоги. Як зараз іде допомога, чи не зменшилися можливості і бажання?

 Ігор Маслянчук: Підприємці, все таки відчувається, що йде спад торгівлі, немає у них коштів вільних. Треба думати про сім’ю, але допомагають матеріально, і засобами, і одягом, регулярно до нас звертаються, і вони постійно наповнюють скриньки. Допомагаємо постійно. В минулому році також від колективу ми зібрали понад 50 тисяч гривень передали в АТО.

 Людмила Григорчук: Скільки зараз середня зарплата у ваших працівників?

 Ігор Маслянчук: 477 працівників, а середня зарплата 4 тисячі 700 гривень всі працівники постійні.

 Людмила Григорчук: Скільки працівників беруть участь в АТО?

 Ігор Маслянчук: 17 наших працівників знаходяться на службі. Ми їм допомагаємо, зберігаємо за ними робочі місця і відрахування, і заробітна платня виплачується, і допомагаємо і бронежилетами, хто чим.

 Людмила Григорчук: Маєте багато планів, але які найбільші труб дощі, з якими доводиться стикатися і боротися?

 Ігор Маслянчук: Труднощі завжди є, але не хочеться про них говорити, хочеться думати, що ми всіх їх подолаємо. Найбільша складність, довести людям, що з нами треба спілкуватися, що ми хочемо їх чути, хочемо їх дослухатися і що ми не закритий клуб, що ми не збираємося комусь шкодити, ми хочемо допомогати. Ми маємо обслуговувати їх, що ми і робимо.

 Людмила Григорчук: Працює профспілка Калинівського ринку?

 Ігор Маслянчук: Не одна профспілка працює. В різні часи утворювалися різні профспілкові комітети, з різними лідерами, з різними баченнями. З ними працюємо, спілкуємося, стараємося їх дослухатися, і щоб вони до нас дослухалися, і переконуємо, що ціль у нас одна.

 Людмила Григорчук: Вдається?

 Ігор Маслянчук: Практика показує, що вдається, показником того є відсутність конфліктів.

 Людмила Григорчук: Вони приходять з претензіями, чи з проханнями?

 Ігор Маслянчук: І з тим і з тим. Це живий організм, це 12 тисяч людей, які кожного дня працюють, в когось гарний настрій, у когось не дуже. У когось побажання, які можна виконати, а є такі, які не можна виконати.

 Людмила Григорчук: Розкажіть про парковки. Міст повністю заповнений машинами. Їх штрафують?

 Ігор Маслянчук: Час від часу приїжджають екіпажі Державтоінспекції, коли вони приїжджають, то нема нікого ні на мосту, ні на жовтій лінії. Ми всіх маємо куди розміщати, але нові парковки ми не маємо де створювати. Ми обмежені територією. З одного боку ринок Добробут, з іншого – Прут, приватний житловий сектор і дальше поле дослідне нашого університету. У нас територія дуже обмежена. Не можемо створювати нові парковки. У нас вдається всіх розмістити.

 Людмила Григорчук: Є люди, які проживають поряд і заробляють біля вас.

 Ігор Маслянчук: Так, допомагають розміщати. Ми створюємо їм умови, а вони заробляють. Такий симбіоз також має право на життя. Ми не будемо з цим боротися, це їхній бізнес. З ними може боротися податкова, районна рада, а ми обмежені у своїх функціях і повноваженнях.

 Людмила Григорчук: А поки план приймається ринку, то ви будете проводити якісь ремонтні роботи?

 Ігор Маслянчук: Є два напрямки. Капітальний план розвитку ринку і є ще поточні ремонти. Роботи по поточному ремонту, то ми вже розпочинаємо. Вчора відбувся тендер по асфальтуванню і водовідведенню. Прийняли участь три  підприємства, в тому числі і наше комунальне підприємство Міськ Шеп. Ще немає переможця. Треба вивчити документи, визначити кращу ціну, кращі пропозиції. І ми плануємо, що в перших числах липня ми почнемо вже роботи по асфальтуванню. По всіх секторах, скрізь ямковий ремонт. Кожного року у нас є щось робити. Це поточні ремонти, а що стосується капітально ремонту, то ми вже оголосили частину тендерів, ми зараз є заручниками тендерного законодавства. Відповідно нам треба підготувати до тендеру документацію, оголошення, місяць часу, потім експертна комісія, ця процедура займає близько двох місяців. Ми її обійти не можемо, це буде порушення законодавство, має бути все прозоро і відкрито, що ми не підтягуємо свої фірми.

І насамкінець нашої розмови, хочу привітати всіх з святом. Нашому комунальному підприємству 25 років. Подякувати всім, хто стояв на його початках. Люди, які віддали своє здоров’я. Починали з двох прилавків, розкладушок, а зараз цих 35 гектарів, 12 тисяч об’єктів, 12 тисяч підприємців, які щодня приходять на роботу і в сніг, і в дощ, приходять. Хочу подякувати їм за роботу. Хочу подякувати колективам, які з розумінням відносяться, що зараз важкий час. Хотілося звичайно більшої заробітної плати, матеріального заохочення, але вони розуміють, що зараз не має можливості, що ми маємо працювати над тим, щоб розвивалося місто, наповнювати бюджет. А через 10 років я думаю, що буде цих самих 35 гектарів, але тут буде дамба, 5 поверхові магазини з підземними і наземними парковками, прямий зв’язок з Румунією, ескалатори, вертолітні майданчики. І туризм ми розвинемо. Зараз ми спілкуємося з торгово-промисловою палатою Румунією, ми ведемо перемовини, пропонуємо їм для шоп турів з Румунії, ми будемо виділяти місця, румуномовних гідів, які можуть провести, показати, що у нас є. І охороняти їхні транспортні засоби. Також бачимо тут перспективи. Будемо і з білорусами контактувати, все в процесі. Ми маємо такі сподівання, що зробимо наше життя кращим.

Інформаційний партнер програми „Суть речей” на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua