Керівник місцевої територіальної громади Старого Вовчинця Петро Остафійчук відзначає ювілей

На життєвих перехрестях

Його багатство — золото душі і серця відкритість

Уже злегка дихають ранковою прохолодою під осінні серпневі дні, але літо ще наповнює своїм ароматом барвистих квітів, врожаєм полів, присадибних ділянок. Саме таким є воно і в гарному селі Старий Вовчинець, що дарувало світу півстоліття тому народження скромної і порядної людини (16 серпня) — нині керівника місцевої територіальної громади Петра Остафійчука.

Як то далеко від рідної домівки — у спекотний Узбекистан занесла хвиля армійської служби юнака з Буковини. Нерозніжений, нерозбещений з дитинтства Петро зібрав в єдиний кулак всю свою волю, селянський гарт і гідно пройшов оті дворічні солдатські випробування. А вже повернувшись по закінченні служби у Старий Вовчинець, подався у тодішнє колективне господарство. Робота тракториста і комбайнера, хлібний запах стиглого колоса — то, здається, міцно і надовго увійшло в повсякденне життя молодого сельчанина, як і спорт: зі шкільних літ майстерно грав у футбол, і з року в рік примножував здобутки і команди Старого Вовчинця як на теренах району, так і області. Словом, доля, начебто, йшла знайомою, наїдженою колією. Аж стоп: розвалився союз, розпався колгосп, а значить і треба було призвичаюватись до нових реалій. Слава Богу, природна кмітливість, доволі гострий розум Петра Радуловича, а ще вміння ладити з людьми, прислухатись до їх думок і порад, стримана амбітність, здобуті заочно знання у Чернівецькій філії Київсього національного торгово-економічного університету, а згодом і в Академії державного управління при Президентові України вельми знадобились у подальшому життєутвердженні.

Власне, все доведене докупи дало помітний результат спершу на посаді начальника відділу фізиної культури і спорту райдержадміністрації, та найбільше розкрився талант Петра Остафійчука — сільського голови, умілого організатора, яснодумця чи не в кожній справі в інтересах громади села. Проведене освітлення вулиць, ремонт і утеплення приміщень ліцею, дитячого дошкільного закладу (зокрема у рамках виділення коштів Кітського протоколу), сприяння спорудження музейного комплексу у Білій Криниці, транскордонне співробітництво у галузях культури і освіти, передусім з партнерами Киндештської комуни Румунії. Все це сповна можна віднести в його актив.

Участь в останніх двох виборах до місцевих рад неодмінно приносили Петру Радуловичу відчутну перемогу над своїми опонентами, котрі прагнули очолити сільську раду. Йому довіряють, його поважають односельці, готові до співпраці з ним. Саме тому у Старому Вовчинці нещодавно погоджена і діє ініціативна група, яка уважно вивчає і обмірковує пропозицію Кам’янської сільської ради щодо територіального об’єднання.

— Тут, — додає Петро Остафійчук, — не може бути одноосібних рішень, поспішності у здобутті взаємних інтересів обох громад. Нам опісля разом жити, працювати, і дбати про добробут громадян.

… Знаю Петра Радуловича вже не один рік, ціню в ньому щирість душі і небагатослів’я, діловитість. Ту рису, коли сказав — і обов’язково зробив. Із такими людьми легко спілкуватись, а тому хочеться додати сердечні побажання здоров’я, многих радісних літ, які вже неодноразово лунали на його адресу від рідних, зокрема, дружини, дочки, онука, близьких і знайомих, багатьох односельців у день ювілею.

Щасти вам!

Василь Гейніш.

Фото Петра Митранюка.