Камертон Чернівців (нічний BukNews)

 «Кожен десерт починається з пательні»

Так говорив вуйко Дезьо

 Що для мене Чернівці?

Це світанковий гуркіт порожніх двохсотлітрових бочок від олії на базарі на Удонова.

Ще темно, і тому цей гуркіт навпомацки розповзається вулицями по сонному місту і оголошує йому про прихід нового дня. Він протискається під Турецьким мостом і, спотикаючись об бруківку, дістається до верхнього міста. Бруківка від того стає масною, тому-то вдень вона і блищить на сонці.

Поволі гуркіт, змащуючи невидимою олією завіси вікон, дверей і воріт старого міста, затихає.

Останні його удари, як поштовхи води з вимкнутого шлангу, неквапом перетікають в прочинену кватирку. Тут на старому лотербеті вони будять старого мешканця старого фонду. Той прокидається, але відразу зі скрипом повертається на інший бік і засинає далі. Коло нього під секретером до наступного світанку засинає і гуркіт, згадуючи часи, коли «старий фонд» був ще молодим, а лотербет ще не скрипів.
І лише тепер починає сходити сонце.

Цей гуркіт порожніх бочок на базарі на Удонова – щоденна ода життя міста. Він завжди масний, бо на дні бочок завжди залишаються невигубні краплі олії. Вони разом й змащують коліщатка життя Чернівців.

А ви думали, що Театральна площа та Резиденція диригенти величної симфонії міста? Бочки на Удонова її камертон!

Запитайте у «Шіфи».

Валентин Ткач