Іван Рибак на "Суті речей": «Державу руйнують не вороги іззовні, а ідіоти з середини»

Друкопис програми «Суть Речей» від 25 лютого 2016 року.

 Запрошений гість: Іван Рибак, Народний депутат України

Ведуча: Людмила Григорчук

 Людмила Григорчук: Пане Іване, сьогодні ви були на Верховині, на Івано-Франківщині, де обговорювали проблемні питання децентралізації у гірських районах. В Чернівецькій області децентралізація проходить не так гладко і просто, як хотілося б.  Розкажіть про форум, що обговорювали і що можете поради і побажати Чернівецькій області?

 Іван Рибак: Треба пояснювати. Влада на місцях і виконавча влада повинні роз’яснювати людям, що децентралізація і зміна адміністративно-територіального устрою – це абсолютно різні речі. Так, вони пов’язані певним чином, але це різні речі. На сьогодні децентралізація відбувається, і законодавець і Парламент сформував певний пакет можливостей щодо фінансової децентралізації для органів місцевого самоврядування. Сама адміністративна децентралізація має шанс бути втіленою в життя тільки після того, як будуть змінені деякі норми в Конституції. Ви знаєте, на сьогоднішній день, є деякі проблеми і дехто говорить про особливий статус Донбасу, так би мовити заговорюються питання, але насправді просто під приводом як раз питань щодо Донецької і Луганської областей, хоча це абсолютно немає нічого спільно з їхнім окремим статусом, адже на сьогоднішній день м. Київ і колись Крим мав особливий статус і ми знаємо до чого це привело. І в цій Конституції, яка пропонується до прийняття, немає ніяких окремих статусів. Там іде виключно ссилочка на закон України, окремих видів місцевого самоврядування.

В децентралізації мова йде про префектів, введення нових інституцій, більш обширні повноваження для місцевого самоврядування, але відповідно тотальний контроль. Сьогодні є багато критиків, які кажуть, що якщо ми введемо префектів – це посилення влади Президента, певної вертикалі. Насправді, це зовсім не так, бо якщо б у Криму 3 роки назад був префект, який міг би заблокувати прийняття рішення відповідною радою АР Крим, відповідних обласних і місцевих рад органів місцевого самоврядування на території Донецької і Луганської областей, таких би проблем на сьогодні зі Сходом ми б не мали.

 Людмила Григорчук: Зараз очільники обласних адміністрації також люди Президента?

 Іван Рибак: Голова обласної державної адміністрації призначається Президентом але підзвіті КМУ і саме за їх поданням призначають всі голови обласних адміністрацій. Тут ми підміняємо поняття, тому що деякі політичні сили хочуть розказати, що губернатор - це президентська людина. Ні, це людина прем’єр-міністра і про це треба відверто говорити і відповідальність за те, що відбувається на сьогодні в області, в тому числі в процесах децентралізації, адміністративно-територіальному устрої перспективних об’єднаних територіальних громад, повинен нести голова ОДА, так як ці всі функції покладені саме на виконавчу гілку влади, центром якої є КМУ. Те, що відбувається в Хотинському і Кельменецькому районах – це абсолютно немає нічого спільного з децентралізацією. Це зміна адміністративно-територіального устрою. Проблема взагалі виникла виключно через те, що громада не була проінформована. Якщо ми говоримо, що ми хочемо оптимізувати, і громада, українське суспільство, громадянське суспільство виступає саме за це, ми хочемо оптимізувати кількість чиновників, державницького апарату, звісно ми повинні зменшувати, скорочувати, роботи всі ті кроки, які можуть можливість менше використовувати бюджетних грошей для утримання державного апарату. Але в той же час ми маємо думати про територіальні громади. Відповідно до закону України «Про добровільне об’єднання громад», про який зараз йде мова, в кожній об’єднаній новій територіальній громаді повинен бути створений ЦНАП, в якому повинні бути фахівці, це повинне бути єдине вікно. Від підприємця, пенсіонера до звичайного працівника, можуть звернутися в це єдине вікно і їм зобов’язані надати певну низку послуг, а саме 19 головних послуг. В той же час через єдине вікно ці всі документи не люди повинні возити ти за 80-100 км, а чиновники, які працюють там 20 чи 15 чи 10 чоловік, в залежності від розмірів територіальної громади. І якщо це дуже велика громада і вона є спроможною і може собі це дозволити, то наймайте тисячу чоловік. Саме ці люди повинні займатися возінням документів, їх оформленням. Тільки у визначений термін чинним законодавством зобов’язані дати відповідь і вирішити ту проблему, з якою людина звернулась до ЦНАПу.

 Людмила Григорчук:  Тобто людина тільки виграє?

 Іван Рибак: Людина повинна вигравати, але, ви знаєте, у нас як кажуть про аполітичні партії: «Яку партію не будуй, все одно виходить комуністична». У нас таке саме вийшло із ЦНАПами, із об’єднаними територіальними громадами. Люди абсолютно не володіючи інформацією, що їх чекає, розвалили чиновники на наступний день те, що було і сьогодні підприємці і господарники, які утворюють бюджет Хотинського району, мусять їхати здавати звіти в статистику в Кельменці і ще, ще, ще. Ми говоримо про прокуратуру. Так, вона сама прийде, так як і податкова. Але коли ти хочеш здати звіт, коли ти є законослухняним суб’єктом ти отримуєш додаткові витрати на транспорт і час, як мінімум.

Сьогодні ми не маємо до кого звернутися з питань гравію чи лісу на місці, відповідно немає і дозвільних центрів, які б надавали дозволи на утворення і розміщення відходів, на користування водою. Тому територіальні громади через єдине вікно, через ЦНАП можуть утворювати відповідні підрозділи у себе на місцях.

 Слухач: В якому зараз працюєте комітеті? Скільки законопроектів підготували і скільки було прийнято? Проблеми жителів 202 округу. Чи змогли ви вирішити питання щодо протестів у Мареничах? Щодо дороги, в Косівському районі проблеми. Лише завдяки Олександру Фищуку дорогу поремонтували в 2014 році.

 Іван Рибак: В нас проблеми з дорогою не тільки там, в Чернівецькій області ще більше проблеми. Я знаю проблеми 202 округу, але крім цього хотів сказати, Олександр Георгійович не був головою ОДА в 2014 і як робилася ця дорога тоді я прекрасно знаю, сам займався цим питанням.

3  години тому, я мав зустріч з однією стороною конфлікту – представниками Мереничів, які зараз почали виступати проти об’єднання, хоча, коли об’єднувалися були «ЗА». Справа в тому, що це вже більше за політизували це питання, ніж реальна проблема. Було декілька кандидатів на посаду голови об’єднаної територіальної громади і виграла не та людина, яку хотіли бачити в ОДА. От і все. Коли виграла людина, яку хотіла громада, то почали підбурювати із середини, різні підводні камені повилізали на берег і маємо те, що маємо. Але на сьогодні ми домовились про те, що тільки в судовому порядку можна розірвати ці стосунки. Прецедентів в Україні ще не було, юридичної практики як такої нема, знайти фахівців, юристів, які б знали як це зробити – немає. Зараз можна вирішити лише полюбовно, або знаходити точки дотику, або шукати кращі варіанти, а можливо вся путильська громада захоче об’єднатися в одну велику територіальну громаду. Тоді це може бути вихід і тоді нам не треба вкладати лишні кошти для Путильщини для 5-6 пропозицій, скільки має бути об’єднаних територіальних громад. І кожна з них коштує шалених ресурсів для держави, для Буковини, для безпосередньо тої громади. І це навіть більше не ресурси, а незручності, з якими будуть мешканці цих громад постійно стискатися – питання освіти, медицини, кулуари, ЦНАПів, яких на сьогоднішній день, жодна територіальна громада у Чернівецькій області, яка забажає об’єднатися у велику спроможну об’єднану територіальну громаду, просто не зможе – це шалені ресурси і уявіть собі, один пожежний автомобіль коштує близько 2 млн грн. В той же час влада виділила 1 млрд грн. на всю Україну – приблизно 160 об’єднаних громад. І повірте наші буковинські дуже маленькі порівняно з одеськими, херсонськими, центральним чи північними, де ресурсів буде спожито в залежності від кількості мешканців більше, ніж у Чернівцях. Тому я думаю, що нам просто крихти з того столу впадуть на область і це дуже шкода, що від цього постраждають мешканці Буковини.

 На рахунок переїзду через Черемош, с. Ростоки, проблеми Кіцманщини, Зеленів, недороблена робота від Лужан і практично до Чернівців – це кошти, які парламентарі, проголосувавши за можливості використовувати кошти з надлишкових надходжень до митниці, саме в розмірі 50 %, повинні бути спрямовані саме на ремонт доріг. Станом на 1 січня невикористаних грошей ОДА, залишалось на рахунках 104 млн грн., про що заявив пан Павоварський з трибун ВР під час свого виступу. Ви знаєте, після цього, коли він звернувся «депутати з Буковини, прошу, вплиньте якось на голову ОДА, бо ви єдина область, яка не використала кошти». На сьогоднішній день, за моєю інформацією на рахунках є близько 120 млн., це достатньо серйозні кошти і можна відновити пріоритеті напрямки, де більше пошкоджені дороги. Про пріоритетність, я говорю про розвиток інфраструктури, туризму, а без доріг просто туризму не буде. Цього року ми будемо визначати 75 річницю з дня народження Івана Миколайчука і я думаю, що величезна кількість гостей, не тільки наших, а й світових, приїде до нього «На гостини до Івана», на обійстя, для того, щоб відзначити його день народження. Я думаю, якщо ми зробимо, з Кіцманя починаючи і до Чортори на Іванову Батьківщину дорогу, я думаю нам це зарахується. Про дороги і мостові переходи – як раз по дорозі Т2601, тому що вона у найгіршому стані за оцінками служби автомобільних доріг нашої області. Ми підготували звернення до голови ОДА з проханням саме визначити цю дорогу як пріоритетну для ремонту за кошти митниці. Справа в тому, що під час бюджетного голосування 25 грудня, ми проголосували в перехідних положеннях зміну до чинного законодавства і надали повноваження голові ОДА за погодженням служби автомобільних доріг визначати саме об’єкти, які будуть ремонтувати за ці кошти. На сьогоднішній день забрано близько 25 тис підписів від громад, сільських громад, саме по шляху Кіцманський-Вижницький-Путильський райони, по дорозі Т2601 від Чернівців-Вижниця-Путила-КПП-Руська для того, щоб ці кошти були спрямовані на ці роботи. Я думаю, якщо губернатор дослухається до прохань громади, то вже в цьому році ця проблема буде вирішена. Що буде в наступному році, побачимо, але я думаю, оскільки ця зима не була такою складною, на поточні ремонти адміністрація використає менше коштів, ніж у 2015 році. Якщо порівнювати використані кошти в 2015 і в2014 році, коли коштів взагалі в області не було, лише 200 тис. на функціонування і забезпечення життєдіяльності всієї Чернівецької області: це і заправки пожежних машин, і швидких, всього, що треба для життя громади, то в 2015 році були шалені, в порівнянні, кошти, але роботи було зроблено менше. Напевно тому що є певна безгосподарність у теперішньої виконавчої влади, адже ми розуміємо, що якщо навіть 104 млн., про які я говорив, які були станом на 1 січня було використати до нового року, і сьогодні, то курсова різниця відповідно до долара сьогодні з’їла ще 20% цих коштів і 20% у протяжності доріг може бути зроблено менше.

Я працюю в екологічному комітеті. На сьогоднішній день маю в своєму законотворчому доробку 46 законопроектів, 6 з них стали чинними нормативними актами, 18 пройшли вже перше читання, готуються до другого. Також зареєстровано більше 150 правок до другого читання не тільки до моїх, а інших законопроектів. Відвідуваність – 96%. Відвідуваність комітету – 100%.

Ви знаєте, я коли прийшов до Парламенту, я мав можливість написати заяву до 3 комітетів на вибір, а потім вже сам Парламент, всі разом вибирають, куди тобі піти. Я не є прихильником того, що треба йти в бюджетний комітет, бо там модно. Я написав тільки одну заяву, бо я знаю цю справу, знаю законодавство, яке стосується саме охорони довкілля і для мене це є пріоритетом. Тим паче я для себе розумію і усвідомлюю важливість професійних людей займатися екологією для того, щоб витрачати набагато менше коштів на охорону здоров’я, треба думати вже про те, щоб очистити довкілля, бо від цього залежить практично все.

Людмила Григорчук: Два тижні тому кадрових змін чекали в уряді. Але не сталося. Цього тижня вже маємо кадрові зміни в Чернівецькій ОДА. Олександр Фищук заявив, що звільняє всіх своїх заступників. Ці зміни допоможуть області краще розвиватися?

 Іван Рибак: Те, що відбулося 16 числа у ВР – абсолютний фарс, «дагаварняк» між пропрем’єрською фракцією і Партією Регіонів, скритий саботаж проти суспільства, яке 99,9% вимагає відставки Арсенія Петровича. Про це треба говорити, але, на жаль, в нас є ще політичні силі, які не хочуть, не розуміють, що якщо є визнання роботи КМ незадовільним, треба йти у відставку і на громадський засадах пояснювати суспільству. Через 2-3 роки ці непопулярні заходи Арсенія Петровича можливо дадуть якісь результат, можливо і ні. Але на сьогодні, сьогоднішнє українське суспільство, громадянське суспільство, бачачи ці безчинства, які відбуваються в КМ, в чиновницькому, ви знаєте, я думаю, йому самому треба було йти у відставку. І парламент цього очікував. Але сталось те, що сталось. Що стосується ситуації в ОДА, це знову ж таки частина міні-заговору. Прекрасно Олександр Григорович розуміє, що при такій його роботі, його звільнять в найближчий час. І в.о. стане Володимир Куліш, і в статусі в.о. буде керувати певний час областю. Напевно певні бізнес-кола, які оточують Фищука, не хочуть цього і тому вирішили пожертвувати 2 людьми, які були сильно відданими саме йому, які працювали, яких можна з повною впевненістю назвати фахівцями. Це пана Усика, пана Сенчука, як людей, яких використали як розмінну монету для того, щоб не показувати, що ми Куліша боїмося і звільняємо, а давайте ми ніби міняємо команду. Ви прекрасно розумієте, для того, щоб змінити якісно нових людей просто 2 тижнів не вистачить. Людина, навіть якщо вона буде парашутистом з самим фаховим менеджером, бо ми вже менеджерів дуже хорошої якості маємо в КМ, які приїхали з Америки і ми бачимо чим це обходиться державі. Якщо сюди приїдуть люди, які не знають абсолютно регіон, з Києва, то їм треба пів року тільки для того, щоб познайомитися з головами сільських рад, районних рад, адміністрацій, вивчити специфіку регіону, в якому на 900 тис. мешканців 52 національності. Ви собі уявляєте, що буде відбуватися, якщо звільнять людей фахових, які знають, вміють і можуть працювати, тим паче такі люди, як Сенчук доказали всьому буковинському суспільству свою спроможність, фаховість і найбільше патріотизм.

Людмила Григорчук: Вбачаєте в цьому ще більше проблем?

Іван Рибак: Звісно. Це тільки початок. Відкрили ящик Пандори, який призведе ситуацію на території Чернівецької області до гірших наслідків, ніж би просто Олександр Григорович сидів на цій посаді і нічого не робив, так як він і не робив, хай він просто був. Коли відбуваються такі речі, які напевно не осмислені і не мають під собою тверезого глузду і мають певно виключно корисливу логіку, ну це до добра не доведе.

Слухач: Кіцманський аграрний технікум, коледж. Як думаєте підтримати колектив? Підтримуєте ви реорганізацію БДФЕУ? Як можете оцінити слова Максима Бурбака, щоб міську раду Чернівців розігнати? Якщо це питання вирішуватиметься у Верховній Раді, будете за це голосувати?

Іван Рибак: По суті ми вже дуже багато зробили, тому що КМУ хотів як раз такі технікуми як Кіцманський, Віжницький коледж, Сторожинецький лісовий, такі дуже серйозні навчальні заклади середньої професійної освіти просто перекласти на плечі місцевим органам влади, які і так тяжко дихають фінансово на Західній Україні. Ми не дали це зробити і на сьогоднішній день ці заклади будуть фінансуватися з держбюджету про що ми нещодавно проголосували у ВР. Це як мінімум перший серйозний дзвіночок дали КМ про те, що бездумно віддавати повноваження на органи місцевого самоврядування без ресурсів, бо ми можемо знищити професійну, технічну освіту низового рівня і все. Ми знаємо прекрасно, що таких техніків дуже мало в Україні. Як Кіцманський, Сторожинецький лісових, їх взагалі одиниці і перекладати на органи місцевого самоврядування. Вони не можуть, не забувайте, що там вчаться діти з різних регіонів і цей коледж готує фахівців для всієї України, для різних галузей. То чому перекладаємо з слабої голови на здорову і проблеми, якими мав б опікуватися Міністерство освіти і КМ.

Що стосується БДФЕУ, я категорично проти приєднання. Це силова форма, коли абсолютно ніхто ні з ким не радиться, не враховується думка студентів, колективу, громадська думка не враховується. Саме головне, якщо ми говоримо про наслідки, то треба спитати, навчальна програма однакова чи ні, люди поступали на спеціальності, вони однакові будуть мати результати на виході, знання, можливості навчатися в університеті і , кінці-кінців, що буде з трудовим колективом. Ми будемо знову мати нову партію вчених, фахівців, педагогів просто безробітних. Ну не можна це робити серед року. Хоча, ви знаєте Ліна Костенко сказала дуже цікаву річ, що в мене складається таке враження, що існує центр впливу, який хоче руйнацію держави, не ворогами ззовні, а ідіотами із середини. Такий вислів підходить до цієї ситуації.

Стосовно міськради. Якщо ти вибраний від сільських районів, невже там всі проблеми є там вирішені і ти не маєш чим займатися, я говорю про себе, в першу чергу. Є чим займатися у Вижницькому, Путильському, Сторожинецькому, Кіцманському районах, навіть сьогодні купа питань: територіальні громади, дороги, коледжі, технікуми. Проблеми людей у твоєму окрузі. Ти ще йдеш займатися у міську раду? Я особисто не ходжу на сесії міськради, так, я ходжу на сесії облради, бо там розглядають питання мого округу, але я не ходжу на сесії міськради, бо я просто буду забирати час, займатися популізмом і світити фейсом, для чого це? Напевно є якісь інтерес.

Людмила Григорчук: Якщо ж все таки це питання піднімуть у Парламенті, про перевибори чернівецької міської ради, будете голосувати за це?

Іван Рибак: Ні, не буду голосувати, тому що я рахую, що вибори мешканців міста був свідомий. Ті порушення, які були зафіксовані і виявлені, вони, як результат не були оскаржені, тому підстав для перевиборів нема, це такі лякалки.

Людмила Григорчук: Якщо говорити про екологію. Невеликий 3 з половиною метрів водопад «Ворота» перетворився на дорогу, по якій вивозять ліс. Ви знаєте про цю проблему?

Іван Рибак: Звичайно, знаю про цю проблему, говорив на цю тематику з активістами, з екологами. Це не просто люди, які живуть там рядом, а з людьми, з якими ми вже вирішували багато проблем на Говерлі. Це можна врегулювати, але … коли трелюють не професійно деревину з лісу і перевозять через оці водні об’єкти в лісовій зоні, звісно, вони замулюються, самі породи рушаться. Там виникло багато проблем. Але треба вивчити цю проблему, хто давав погодження на рубки, адже ми прекрасно розуміємо, що рубки, якщо вони головного користування, то мало Міністерство екології визначити певні пріоритети і діяльності лісокористувача, яким чином він мав вивозити зрізану деревину. Якщо це інші види рубок, то треба вивчити безпосередньо на місці, з документами в руках. Ми почали цю роботу і думаю, найближчим часом ми громадськості дамо точну, об’єктивну оцінку, що там відбулося. Відновити це однозначно треба і думаю, можна. Це будуть певні затрати, але це одне з таких чудес Буковини, яке, на жаль, через безгосподарність було занедбане.

Людмила Григорчук: Ви зачепили питання про ліс. Слухачі просили, щоб я вас запитала, чи покарані люди, які крадуть ліс? Взагалі крадуть у нас ліс?

Іван Рибак: У цій державі крадуть усе. А що стосується лісу, то у нас багато активістів, які займаються громадськими розслідуваннями, хтось розслідує для того, щоб наживитися на цьому, є й такі. Є люди, які дійсно добросовісно і у вільний час від роботи займаються питанням, щоб можна було оцінити масштаби трагедії. Ми розуміємо прекрасно, що проблема лісу не виникло ні вчора, ні рік назад, ні 5 назад. Проблема хаотичного вирубування лісів виникла ще давно. На зорі нашої Незалежності. На початку 90-х. Тоді, коли українські кордони були відкрити для експорту, шаленого експорту. Тоді почалася масова вирубка з мінімальними затратами на освоєння лісових ресурсів. Тоді ніхто не думав, як правильно зберегти флору, фауну на території наших буковинських Карпат. Везли всі, будь-як, везли все, що можна і ми маємо дуже серйозні наслідки, адже прекрасно розуміємо, що причина повені у 2008 році не була вирубка у 2007, ні, адже коренева система тих лісів, які вирубані в 2007 році тримали ґрунти тоді і тримають може досі. Це вирубка 90-х років. Вони спричинили повені 2008-2010 років. Які ми матимемо наслідки далі, то жоден експерт не зможе оцінити. Трагедія існує. Я б хотів нашим слухачам нагадати, що за мого авторства і співавторства прийнятий мораторій на вивіз кругляку. Цей мораторій діє на території буковинських Карпат у тому числі і Карпат Франківської, Львівської , Закарпатської областей на вирубку ялиці, ялини і смереки з осені 2016 року, і по сосні, з північних, південних, центральних регіонів України забороняється вивозити ділову деревину, сосну, з 1 січня 2017 року. Ми зробили такий часовий коридор, щоб дати можливість створити тут інфраструктуру для переробки. Коли ми говоримо про мораторій по карпатських видах хвойних дерев, то ми говоримо, що на сьогоднішній день вже не існує вивозу кругляка як ділової деревини, тільки дров’яна складова. Все те, що ми бачимо сьогодні на нашій залізниці у Чернівцях, насправді, це більшість, 90% - це хвойна порода, але це сосна. Чому вони їдуть через Чернівці і Закарпаття? Тому що Росія понизила ціни на сосну і для Китаю продає дуже дешеву сировину, натомість Китай відмовився від української деревини, яка дорожча і в менших кількостях. Уявіть собі Тайгу в Росії, яку можна різати і різати. Питання лісу гостро стоїть. Зареєстровані два законопроекти, які пройшли перші читання, про зняття ПДВ і знаття мита з імпортного обладнання, яке може стати в нагоді деревообробникам, щоб створити тут робочі місця, щоб це обладнання було дешевим і глибинну переробку робити тут, в Україні. Саме тому із-зі необхідності ввезення обладнання було відтягнуто дати введення мораторію, тому що Карпати насправді сьогодні вирізуються найменше, як не дивно. Я думав, поки працював у Чернівцях, що у нас ріжуть найбільше. За минулий рік близько 800 тисяч кубічних метрів деревини вирубано на території Чернівецької області, я думав, що це найбільше. А виявляється Житомирська, Волинська, там по декілька мільйонів кубометрів сосни вирубується. Там ще більше проблема. Але лісогосподарських підприємств достатньо багато і Кабінет Міністрів в цьому році не виділив на функціонування лісогосподарських підприємств, то вони мусять заробляти гроші самі. Виходу у них нема. Адже саджати потрібно, доглядати за лісом, а вони можуть використовувати лише ті кошти, які зароблять. Крім того, хочу, щоб наші активісти не забували, що у цій галузі в Чернівецькій області працює близько 40 тисяч людей. Лиш на державних підприємствах – 6 тисяч. Працюють ще на пилорамах. Багато з них не сплачує податки, але я хочу нагадати тим активістам, які говорять про несправедливість, я мав можливість одному активісту задати питання: «А ви податки платите?». А він каже : «Ні, не плачу, але я працюю на свою сім’ю з ранку до вечора». Значить він також працює не в правовому полі, а цього вимагають від чиновників, щоб вони працювали на державу з зарплатою  1200 гривень, з яких ще 400 знімають у вигляді різних податків, стягнень, соціальних внесків. Тому несправедливість є, але з нею треба, як лідерка однієї політ сили казала, треба боротися.

Людмила Григорчук: Ці законопроекти ще розглядаються?

Іван Рибак: Так вони розглянуті у першому читанні, тепер чомусь Кабінет Міністр зволікає у наданні погодження до другого читання у ВР. Але я думаю, що тверезий глузд переможе і вони будуть подані якомога швидше до Верховної ради. І ще одне, та пропозиція, яка прозвучала щодо виділення 480 мільйонів на фінансування лісової галузі на сході і півночі України, теж лягла в новий законопроект про внесення змін до бюджету у частині виділення цих коштів. Інакше нашим підприємствам прийдеться фінансувати підприємства сходу, півночі і центру України.

Слухач: Як вижити на 1200 гривень пенсії і коли у ВР будуть думати про людей, а не про крісла?

Іван Рибак: Це питання, яке задає кожна людина, яка з тверезим глуздом дивиться на той справ в державі, який є. Це питання депутати адресують кожної п’ятниці, коли є прем’єр-міністр - чим Кабмін керувався, коли пропонував встановити мінімальну заробітну плату на розмірі 1317 гривень, чи мінімальну пенсію чи прожитковий мінімум, від якого ми відштовхуємося? Сьогоднішня зарплата народного депутата, хоч скажуть, що не вірять, я скажу правду, це можна побачити в деклараціях. На руки 4 тисяч 747 гривень. Повірте, якщо округ такий, як 202, з Кіцманя по Путилу 170 км протяжністю, то це якраз з Києва поїхати до Путили іназад вже до Житомира лиш, до Києва не потрапиш. На сьогоднішній день я розумію прекрасно, що дуже важко. Є депутати, в яких дружини за кордоном працюють, в Італії, і Іспанії. Не ходять у ВР гроші чемоданами, ніхто мені нічого не пропонував.

Людмила Григорчук: Гарилюк казав, що 500 тисяч доларів давали.

Іван Рибак: Звідки він може знати, якщо йому не пропонували. І мені не пропонували жодного разу. І я навіть з якоюсь гидотою дивився одну з програм на центральних каналах, коли розказують, що звернення коштують депутатські десятки тисяч доларів. Відкрийте сторінку депутатів Рибака і подивіться тематику законопроектів, запитів, звернень, які я прописую, продукую до центральних органів виконавчої влади, до місцевого самоврядування. Це проблеми доріг, це проблеми лікування людей, це проблеми соціального захисту, пенсій, хто мені за такий запит буду давати гроші?

Слухач: Якщо б дійсно отримували 4 тисячі гривень депутати, вони б не трималися своїх крісел

Іван Рибак: Ще раз повторюю, дуже багато людей є, які дійсно живуть на 4 тисяч 747 гривень. Крім цього є депутатські кошти, на виконання депутатських повноважень, 6 тисяч гривень, окрім цього надається готель, компенсація за житло. Грошей не дають в руки, але просто депутатам тим, хто прописаний за межами 30 кілометрової зони Києва, то надається готель. І те, що 300 людей живуть не на зарплату, я не може з цим погодитися. Але я знаю народних депутатів, які вже 6-й раз у парламенті, вони мільярдери. Це поважні люди, основні роботодавці в регіоні. Наприклад, Костянтин Живаго, місто Комсомольськ. У їхньому місті на одному квадратному метрі по 2 дитячі візочки з мамочками, а вони кажуть, у нас середня зарплата по місту 8 тисяч гривень. Вони можуть дозволити такого народного депутата, який працює для них і на них.

Людмила Григорчук: А вам навіщо таке депутатство за 4 тисячі гривень?

Іван Рибак: Питання не в 4 тисячах гривень. В мене є декларація моя, і кожен з нею може ознайомитися на сайті ВР. Я визнаю, що я не живу за 4747 гривень зараз. Я ішов у парламент зовсім з інших причин. Я маю на меті щось дійсно змінити, хоча це звучить дивно, люди не сприймають. Те, що я очікував від парламенту за один рік роботи, то воно не виправдалося, може це як в перший раз в перший клас. Коли твої очікування не співпадають з тим, що є насправді. Коли ти 2-3 раз в парламенті, то це вже інша справа. Ти вже знаєш людей, роботу, комітети, різні робочі групи, міжвідомчі. Все приходить з часом, як будь-яка практика. Я думаю, що все ж таки в Україні буде добробут і на сьогоднішній день, коли кажуть, давайте піднімемо народним депутатам зарплату і вони будуть совісно і якісно працювати. Та ні. Ті, хто ходили, ті й будуть ходити, а ті, хто не ходив, то й не будуть ходити. Тут треба змінювати багато. Але це непопулярні рішення між депутатами. На сьогоднішній день напевно такий стан справ. І щодо депутатської недоторканності. Чому ми її не знімаємо. Ми проголосували за це в першому читанні. Чому немає 300 голосів для цього. Попрацювавши рік,  не відчуваєш за собою таких гріхів перед законом, це не виконавча влада, це законодавча влада, по-суті, навіть де сильно грішити, але ті ситуації, в якій перебуває Україна, то навіть венеційська комісія зробила свій висновок в частині зняття недоторканності, і сказала, що це не на часі в Україні, поки ми не вирішимо проблему судочинства, поки ми не будемо мати справедливих судів, поки ти не можеш захистити свої законні права у суді, до того часу, будь-яке твоє рішення може бути спричинене зовнішніми чинниками. Ти їдеш на роботу, тебе зупиняє працівник поліції, в тебе нема недоторканості, ти на його вимогу відкриваєш багажник, а він знаходить там щось біленьке і каже: «Вам або 7 років тюрми, або голосуєш так, як треба». От тобі й відсутність недоторканості і відсутність справжньої судової системи.

Людмила Григорчук: Ваша оцінка, коли ми можемо мати вже суддів справедливих.

Іван Рибак: Судові реформи запущені. В першому читанні проголосовані. Друге читання вже восени. Там дуже багато суперечностей і стосовно того, що президент віддає від себе право призначати генерального прокурора. Цей документ на часі, тому що судова система, яка на сьогодні залежить від політичних сил, від політиків, коли народні депутати сьогодні призначають і звільняють суддів, на мою думку, категорично неправильно. Бо у кожного депутата, в олігархів, які контролюють деякі політичні сили, виникає бажання і маючи такі можливості, він їх використовує, піднімає трубку і телефонує судді з того чи іншого рішення.

 Інформаційний партнер програми "Суть речей" www.buknews.com.ua