Іван Мунтян вважає, що хрести і колючий дріт – не привід для недоречних дотепів

Голова Чернівецької обласної ради Іван Мунтян прокоментував свої слова у селі Дяківці, під час спілкування з міністром інфраструктури України.

Про це посадовець написав на свой сторінці у ФБ.

- Спочатку думав залишити поза увагою перекручення – на догоду політичній доцільності, чи, хочеться все-таки вірити, через прикре непорозуміння, – моїх слів під час відвідування села Дяківці, що на Герцаївщині. Сам ціную дотепне слово і готовий посміятися зі вдалого жарту. Відреагувати ж змушує фактичне знущання над пам’яттю тисяч буковинців – жертв різних тоталітарних режимів. Знаю давно і напевно, що хрести і колючий дріт – не привід для недоречних дотепів. Надто багато крові і сліз пролито на нашій з вами рідній землі. Криваве двадцяте століття розтоптало не одне людське життя, перекреслило не одну людську долю. Напевно немає на нашій славній Буковині такого місця, мешканців якого б не торкнулася хвиля репресій. Тисячі буковинців – українців, румунів, поляків, євреїв, німців – на власній долі відчули, що значить опинитися іграшкою в руках історії. Тому усі ми – незалежно від національності і віросповідання – так щиро раділи, коли двадцять п’ять років тому Україна виборола свою незалежність. Бо вірили тоді і знаємо зараз: відтепер тільки ми самі творці власної долі. І де, як не в самих Дяківцях – селі, яке багато десятиліть тому розділили між різними державами люди й історія – варто було про це нагадати. Під час ознайомлення з ходом будівництва пункту пропуску «Дяківці» разом з сільським головою Дяківців розповіли міністру інфраструктури України Володимиру Омеляну трагічну історію села, понад тисяча мешканців якого були репресованими. Посадовці часто забувають, що будь-яка їхня дія повинна мати також людський вимір. У випадку з відбудовою мосту у Маршинцях, автошляхів в напрямку до Герци і від райцентру до Дяківців, власне того ж таки пункту пропуску на кордоні таким виміром стануть не лише пожвавлення транскордонної співпраці, залучення інвестицій, але й звичайні людські контакти. В тому числі між мешканцями колись давно репресованого села, - заявив Іван Мунтян.