Григорій Ванзуряк: Децентралізація в Німеччині та її результати за 40 років вражає

Делегація  рад голів глибоцька об’єднаних територіальних громад Чернівецької та Полтавської області здійснила навчальну поїздку в район Тутлінген Федеральної землі Німеччини – Баден-Вюртемберг. Відзначу, що поїздка здійснена в рамках проекту «Підтримка реформи децентралізації в Україні», що фінансується Німецьким товариством міжнародного співробітництва GIZ. Побачене склало цілісне враження, з яким хочеться поділитися.

На мою думку є 5 основних факторів у муніципальному управлінні, на які слід звернути увагу:

1. Реформа в Німеччині проведена ще в 70-х роках минулого століттяі в кожному районі із своїми особливостями. Так район Тутлінгейна має 135 тис. населення і в ньому функціонують 35 громад, які різні за територією та чисельністю (Див.: https://ru.wikipedia.org/wiki/Тутлинген_(район)). Велика кількість їх менших за 5тис. Цікавим є і той факт, що ця земля до 40-х років була досить бідною, а після проведення реформи є 2-гою за обсягом зібраних податків. Протягом кількох днів ми мали змогу познайомитися із життям різних громад великих і маленьких, проте особливої різниці ми не відчули. Часто-густо невеликі громади здійснюють амбіційніші проекти, ніж великі міста. Скажимо, річний бюджет цих громад коливається від 11 до 15 млн. євро. В порівняні з нашими реаліями тільки 15% податковий дохід фізичних осіб (ПДФО) залишається на місцях в бюджетах і ПДФО є 2-м по валовому доходу податком. Основний податок громад – з бізнесу, тобто малий і середній бізнес є вирішальним фактором муніципального розвитку. Відтак співпраця бізнесу і місцевої влади є визначальною.

2. Чіткий розподіл обов’язків між районними, федеральними і муніципальними структурами. Окружне районне управління (районна рада і РДА в одній структурі– на наш лад) здійснює управління тільки в сферах соцзахисту, надзвичайних ситуацій, розвитку транспорту, освіти (лише ліцеї і гімназії та профтехосвіта) екології і землевпорядкування, геодезії і кадастру, загальних засад економічного розвитку. Керівника такого рівня обирає місцева рада з числа осіб, які подають кандидатури на конкурс і з обов’язковими фаховими здібностями та стажем попередньої роботи, а першого заступника (відповідає за економічний розвиток) призначають міністерство федеральної землі із погодженням з головою. І таким чином зберігається поєднання інтересів держави і громади. Щодо пожежної охорони, то в містах і громадах вона функціонує на добровільних засадах за рахунок постійного навчання і підтримки форми серед місцевих волонтерів. Існує система оповіщення і за 5 хв пожежники мають бути вже на місці події.

3. Освіта і медицина – це функція держави делегована місцевим громадам. У громадах існують школи (окрім ліцеїв і гімназій – бо це районний рівень) і сімейна медицина. На 135-ти тисячний район є 2 районні лікарні. Оснащенні вони за світовими технічними стандартами. Медицина фінансується за рахунок страхових внесків громадян. Паралельно діє багато приватних клінік. Місто Тутлінгейн є світовим центром виробництва медичної техніки. Тут працюють більше 400 виробників медичного обладнання.

4. Досить сильно розвинене муніципальне співробітництво – громади для вирішення певних проблем об’єднуються, формують власні комунальні підприємства, фінансують реалізацію проектів. Очисні споруди, сміттєзвалища, туризм, технопарки тощо є спільними проектами громад.

5. Окремо враження справила система профтехосвіти, яка фінансується державою та бізнесом. Навчання триває дещо більше 3-х років, 3 тижні із 4-х на місяць вихованці працюють на підприємствах які платять їм зарплатню (400-600 євро), а після вдалого захисту зазвичай працевлаштовуються на тому ж таки підприємстві. Отож формується здорова підготовка кадрів для виробництва. До речі за профтехосвіту відповідає районний рівень. Безробіття складає всього 2,8%, більше того, в районі не вистачає працівників, й тому запрошують до праці з інших. Основні роботодавці – малий і середній бізнес.

Після досить гарно підготовленої поїздки ще раз пересвідчився, що громада – це не бюджет і податки, це не території і структури – це перш за все, свідоме об’єднання людей задля свого розвитку і за рахунок власних ресурсів, що мінімізує існуючі ризики. Тому, якщо сьогодні хтось з олівцем і картою формує плани і думає, що цифри бюджету це основне – дуже помиляється. Розумію, що податкова база це не останнє, але основне це добровільність і розуміння, бо найбільшим ресурсом, яким володіють громади є люди, яким потрібно створити умови для їхнього розвитку. А вже тоді, як наслідок, з’являться вагомі цифри бюджету. Приклад Німеччини в черговий раз доводить цю істину.

P.S. На останок хотілося б подякувати організаторам, представникам Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZв Україні, пані Кетлін Крюгер та координатору в Чернівецькій області Юлії Грицку, перекладачу Олегу Павлюку. Особлива подяка експерту і фахівцю в управлінні муніципалітетами, екс-бургомістру м.Зінгер пану Оліверу Ерету, який якісно підібрав і організував програму.

Григорій Ванзуряк,

 голова Глибоцької об’єднаної територіальної громади.