Голова фракції "Батьківщина" в Чернівецькій обласній раді Альона Гливко: «Герой 2016 року – це сукупний образ всіх волонтерів»

Війна змушує нас визначитися відносно того, яку державу ми хочемо побудувати. Вже майже три роки війна для нас — це жорстокий і прискіпливий екзаменатор, навіть певною мірою час одкровення. Розкручені ідоли стали розчаруванням. Терміни на кшталт «боротьба з корупцією» та «необхідність реформ» вицвіли від відсутності конкретних дій. Проте залишається надія на те, що народ, який зміг у час страшних випробувань мобілізуватися, створивши рухи добровольців і волонтерів, зрештою здатен і до старанної, надскладної роботи з розбудови держави.

Цей рік був 25-ю річницею відновлення Україною незалежності. В Декларації про державний суверенітет, написаній рукою дисидента Левка Лук’яненка, значиться ключова фраза про «тисячолітню традицію державотворення». Експерти «Дня» в черговий раз зробили зріз часу нашого, без сумніву, історичного періоду, в якому українці випробовуються не лише на міцність, а й на спроможність виправдати згадану фразу, що прописана в паспорті держави.

Отже, наприкінці року за доброю традицією «День» звернувся до своїх авторів, постійних читачів, партнерів та експертів із проханням відповісти на чотири запитання нашої новорічної анкети. Чесні відповіді з одного боку виступають «маркером» того, як країна провела рік, які шанси використала, а які безповоротно втратила. З другого — слугують певним прогнозом очікувань у 2017-му. Переконані, що вам цікаво буде з ними ознайомитися.

1. Які події 2016 року, на вашу думку, вплинули на Україну і світ?

2. Чим рік, що минає, став особливим персонально для вас?

3. Кого вважаєте героєм і антигероєм року?

4. 2016-го наше видання відзначило 20-річчя свого існування. Ви і «День». Які проекти газети за всі ці роки відіграли найбільшу роль для розвитку нашого суспільства?

Альона ГЛИВКО, депутат Чернівецької обласної ради, читач «Дня» (переважно англомовної версії) з 12-річним стажем:

1. 2016-й став роком, коли трапилося все, що не могло трапитись.

Посилення впливу Росії на світовій політичній арені стало своєрідною добре спланованою федеративним урядом на чолі з Путіним відплатою держави-імперіаліста західній демократії за накладені санкції та політичну ізоляцію. 

Своєрідним ляпасом Заходу стала сенсаційна новина про те, що Росія вплинула на результати виборів у найпотужнішій державі світу – США – внаслідок чого президентом  був обраний Дональд Трамп.

Значущою подією року, яка, на мою думку, незворотньо змінила геополітичну ситуацію в Європі та світі, став Brexit. Рішення референдуму Великобританії про вихід з Європейського союзу може призвести до значних змін меж та сфер впливу тих чи інших гравців світової політики. Шальки терезів противаг похитнулися.

І похитнулися вони не лише в політичній сфері. Захід знову опинився в ряді переможених у сирійському конфлікті. Ситуація в Алеппо, яка привернула увагу громадян Європи та США своєю трагічністю, ще раз продемонструвала, що західна коаліція, знову ж таки, не спроможна зупинити відому країну-агресора та захистити невинне мирне населення.

Це ж відчуття закріпилося у свідомості рядового європейця. Після кількох гучних терактів в Європі, в тому числі під час різдвяних святкувань, похитнулося властиве європейцям почуття безпеки і безтурботності. У голови дедалі частіше приходить думка : «У світі стало небезпечно.»

Що стосується України, то події, які кардинально змінили ситуацію, не відбулися. На жаль.

Те, що болить українцям найбільше – військовий конфлікт на Сході країни, – залишається замороженим. Так само, як і соціально-економічна ситуація в державі. Громадяни не відчувають суттєвих змін чи реформ в державі, у той час, як фінансовий тягар для них стає дедалі важчим. Значно додали соціальної напруги в суспільстві оприлюднені восени електронні декларації чиновників та депутатів із задекларованими значними статками, будинками та навіть власними церквами.

2. Особисто для мене 2016 рік став особливим через те, що я була обрана депутатом Чернівецької обласної ради. Для мене це, насамперед,  колосальний рівень відповідальності перед людьми. Майже кожного свого виборця знаю в обличчя, з десятками регулярно спілкуюся особисто і по телефону. Про все, що можливо для них зробити, а що неможливо, говоримо завжди відверто.

3. Герой 2016 року – це сукупний образ всіх волонтерів, які, як янгольський десант, в епіцентрі найстрашніших подій та у найгарячіших точках майже непомітно рятують життя. Це стосується і справжніх українських волонтерів, які не припиняють забезпечувати вітчизняну армію усім необхідним від продуктів харчування до військової техніки; і членів Товариства Червоного Христа, які рятують життя по всьому світу; і неймовірні Білі Каски, які ризикують собою щодня, заради порятунку життя.

Антигероєм року, може й банально, але однозначно назву В.Путіна, якого дедалі частіше не лише в Україні, а й світі називають терористом номер один. Це особа, чий слід простежується у чи не кожному військовому конфлікті у світі.

4. Газету «День» відкрила для себе 2004-го, ще навчаючись на першому курсі університету. Причому, почала читати його англомовну версію, де є можливість ознайомитися з точкою зору закордонних експертів мовою оригіналу і чітко відчути, що саме вони мають на увазі, коли говорять про Україну.

З проектів, які зачепили і навіть вразили мене особисто, став проект до 15-річчя газети «Україна Incognita». Я глибоко переконана, що, перефразовуючи класика, ми не варті майбутнього, якщо не знаємо свого минулого.

Як політолог за освітою вважаю, що ми ніяк не можемо віднайти свою ідентичність та спроектувати у світ відчуття повновартості української політичної нації через постійні маніпуляції з історією та роздирання суспільства на цій основі. Відтак, передавати такі цінні моменти, згадки з історій роду, найменші деталі відомих і затертих шаблонами сторінок української історії – це ті крупинки, по яким ми зберемо державу Україна в єдине, суверенне,потужне ціле.

Також мене найбільше зачіпають матеріали, присвячені Голодомору, оскільки сама досліджую свій родовід і з вуст моїх прабабусь, яким Господь дарує довге життя, збираю і записую кожну найменшу деталь з тих страшних часів, які пережили мої пращури на Буковині та Бессарабії. Щоб потім розповісти і своїм онукам і аби подібне більше ніколи не повторилося з жодною нацією у світі.

Джерело: http://m.day.kyiv.ua/