"Голодомор у нашому генетичному коді": депутат Чернівецької облради Альона Гливко розповіла родинні перекази про голодомор

"Моя прабабуся Марія Довганська весь час згадує і розповідає мені розмову, яку почула в дитинстві. До її батька, Андрія Куржука, багаторічного примаря села Мошанець Кельменецького району (яке тоді ще останні місяці добувало у складі Румунії) та за тодішніми мірками куркуля, у власності якого було два млини і худоба, приходили родичі із вже радянської Буковини і попереджали лише про одне: коли прийдуть совєти - нічого не приховуй, все одразу віддавай, бо відправлять у Сибір, а дітей заберуть ще далі. Лише така відсутність спротиву, коли приходили і забрали все зерно, продукти і худобу після війни, каже моя прабабка, і врятували їм усім життя. А потім почався голод. Допомогли вижити її поїздки у Бельци в сусідню Молдову, там обмінювала що могла - хустки, верхній одяг, чобітки- на кілька зернин пшениці, і з цим зі страхом у поїзді їхала додому із надією, що татко з мамкою ще живі.