ХОЛМС БІЛЯ РАТУШІ (на уікенд)

 Чернівецькі диваки, генії, святі і злочинці навдивовижу різноманітні, але багатьох об’єднує одна неприємна риса. Вони з Чернівців поїхали. А якщо б залишилися? Гадаєте, це було б якесь інше дивовижне місто? Насправді, воно було б таким ж, яким воно є зараз. Тому що для дивацтва, геніальності потрібен певний ґрунт, живлення, якого і не вистачало тим людям на малій батьківщині. Можливо й ми, ті, хто веде щасливе чернівецьке обивательське життя, могли б здивувати, подивачити, погеніальнічати. Але зміняли це щастя на інше – вештатися чернівецькими кав’ярнями, теревенити про те про се із знайомими на перехрестях, ліниво сварити владу, порпатися на дачі, по неділях мусолити кулінарну книгу у пошуках нових відчуттів, рибалити на Пруту, смажитися на його шпилястих пляжах, згадувати євреїв, скаржитися на безкультур’я... Що ще? Безліч мирних задоволень обіцяє життя у нашому прекрасному місті.

 Але є люди, яким Чернівці пішли на користь. Одним з таких виявився професор Чернівецького університету Ганс Гросс.  Власне,  професором університету він став саме у Чернівцях, а до того був просто імперським слідчим і працював у Австрії. У Чернівцях він почав видавати свій знаменитий журнал з нечитабельною нині назвою  «Archiv für Kriminalanthropologie und Kriminalistik», якого, на жаль, не знайшов у Чернівецькій університетській бібліотеці, але знайшов в архівах бібліотек американських університетів, які вже давно оцифровані і доступні. Доля пов’язала наше місто з людиною, яка направду могла стати прообразом Шерлока Холмса, а якщо бути точним, набагато перевершила цей книжковий образ, тому що  стала батьком науки кримінології.

 У злочинах жінки куди азартніше чоловіків

 Хай вибачать мене літературознавці, але підручники  та статті Гросса, багато цікавіші за твори наших письменників. Досвід слідчого куди цікавіший за досвід письменника чи священика, покаяння йому доводиться добиватися силою,  хитрістю, підступністю.  І при тому занурюватися в такі нетрі людської свідомості, що кращого життєзнавця годі й шукати.  На ста сторінках наша буковинська письменниця описує, як брат вбив брата за землю. Для Гросса це прохідний варіант, банальність, на якій не варто зупинятися. Слідчому Гроссу цікаво, чому жінки кращі контрабандистки, аніж чоловіки; що відчуває і як поводиться молодиця, яка вирішила отруїти свого старого чоловіка; в деталях: до, під час і після вбивства; скільки,  зазвичай, мають дітей дітовбивці (виявляється є закономірності(!); з яких саме грибів роблять цигани отруту і ще сотні цікавих і пекельних подробиць.

 І його інтерес, як не дивно, у підсумку, виявляється більш глибоким аніж письменницький. Тільки жіночій психології  він присвячує більше ста сторінок своєї праці «Кримінальна психологія», де, між іншим, заявляє, що жінки куди чесніше чоловіків, але самі погано відрізняють правду від власної вигадки, тому так переконливо брешуть (вірять самі), що саме співчутливість і емоційність заважає жінкам бути справедливими, що у злочинах жінки куди азартніше чоловіків. Що там казати, Гросс у своїх наукових дослідах, замахується на святе і намагається дослідити, чому і як плачуть жінки! Чи плаче вона тому, що не отримала нову сукню, чи тому, що не отримала нову сукню з-за неуважності свого чоловіка, чи тому, що вона погано виглядатиме у театрі? Ці питання автоматично ятрили душу слідчого.  І він дорого дав би за правильну відповідь, не тому що так хотів зрозуміти дружину, а тому що таємниці розпалювали його азарт. Ось такі статті були у Гросса в журналі із нудною назвою «Archiv für Kriminalanthropologie und Kriminalistik, який він прочав видавати у Чернівцях.  Справжній слідчий має знати, чому вона плаче!  Мені цікаво було почитати, як чернівецького професора дивувало, що злочинці ніколи не вичікуватимуть після злочину, а дарять коханкам награбовані речі одразу після крадіжки чи пограбування. Це нелогічно, але завжди так. Скільки крадених прикрас зняв професор з шийок коханок злодіїв! Світ мучив Гросса своїми загадками, але усі відзначали високу ефективність його як слідчого.

 Розповсюджене слово «браток», мало тоді жахливий, як для теперішніх «братків» зміст. В Австро-Угорщині  «братами» (брудер) називали пасивних гомосексуалістів

  Єзуїтський розум Гроса вигадав навіть те, чого не знайдеш у Конан-Дойля: наприкінці 19 століття він почав консервувати запахи з місця злочину, він забирав проби повітря у спеціальні пробірки, що затикалися парафіновим корком. Запах зберігається у таких пробірках роками, потім за допомогою службового пса він намагався знайти джерело запаху.

 Гросс вигадав ефективну технологію, за якою складався словесний портрет. Він найуважніший і перший дослідник пилу на місці злочину. Пил є завжди ( тому що все непомітно руйнується) знає професор, і цей пил дуже різний і може багато про що розповісти.  А щодо кримінальних шифрів, жаргону злочинців, отрут, засобів вбивства – то тут йому не було рівних. Вилучені Гроссом знаряддя вбивства склали цілий музей, який можна відвідати на його батьківщині у австрійському місті Грац. Його словник кримінального жаргону досі цікавий, хоча б з суто філологічної точки зору. Мене, наприклад, розсмішило, що розповсюджене слово «браток», мало тоді жахливий, як для теперішніх «братків» зміст. В Австро-Угорщині  «братами» (брудер) називали пасивних гомосексуалістів, була ще одна жаргонна їх назва – «теплий».  Тож  назва  «Брат-два» наприкінці дев’ятнадцятого століття натякала б, що фільм про одностатеві стосунки.

 Наш австро-угорський світ складається із шляхетних чоловіків у пенсне і панянок в пишних сукнях. Але хто розповість про карлика, якого відправляли у посилці, щоб потім він грабував опломбовані поштові вагони, про спеціальні засоби, щоб ховати гроші у прямій кишці, про те, як поводились гуцули на допитах, про татуювання, про циганський гіпноз?

 Гросс  жив в тих австро-угорських міфічних Чернівцях і бачив світ, просякнутий жагою до грошей, еротичних насолод, легкої поживи, наповнений   маргінальними злочинцями, садистами, шахраями, крадіями тощо.

  Ще цікавинка – світ очима Гросса – дивовижне місце, де усі все плутають, і всі залишають сліди. Оце світогляд! Оце враження від життя! Сотні сторінок Гросс присвячує свідкам. Сплутати можна усе з усім – впевнений обережний слідчий, а як ревний католик він не хотів нікого відправити на лаву підсудних без підстав. Самого Гросса вразив випадок, коли його дружина, яка дуже погано бачила, сплутала сажотруса, що нахилився підняти цигарку із великим собакою і навіть сказала вголос: «Подивися, який симпатичний ньюфаундленд». Свідки – це кошмар Гросса. Усі на світі  -- свідки. Що вони бачать, і що з чим плутають? Про всяк випадок у своєму портфелі слідчого Гросс носив розп’яття, щоб знімати показання навіть з тих, хто вмирає. Ті були найчеснішими.

 Потім набір приладів слідчого із пробірками, пляшечками з реактивами, збільшувальним склом, та тим самим розп’яттям став обов’язковим для слідчих імперії.  Але першим таки був Гросс, який прийшов до цього на десятки років раніше того ж літературного Холмса.

 Життя треба розслідувати, як злочин

  Найцікавіше, коли від аналізу злочинів Гросс подекуди переходить до філософських роздумів, і виявляється, що життя схоже на злочин, з непевними свідками, нездоровими пристрастями, підступними пастками, а посеред цього всього, як Дон Кіхот, -- слідчий, у руці якого пробірки та збільшувальна лупа, в голові – знання  про пил, і прагнення істини – у серці. Тільки він може дізнатися, чого хотів Той, хто заварив цю кашу.

 У Чернівцях Гросс жив на вулиці Семігородській №26 , тобто на Головній між Центральною та Соборною площею. Чим не Бейкер-стріт.  Неймовірний досвід слідчого, в поєднанні із ретельністю, науковим підходом, спостережливістю і навіть художньою «жилкою», створив диво -- певно, найцікавіший підручник у світі «Настанова для судових слідчих», яким досі користуються, наприклад, у Росії чи Німеччині, шкода, що не в Україні.

 Ганс Гросс став знаменитістю ще за життя. Але тоді, як розумієте, він вже не був чернівчанином.  Він став героєм романів та жовтої преси, прожив гірке, щасливе, важке життя. Знання, як казав Екклезіаст, додають гіркоти. Ще більше підбавив її син Ганса Гросса, який  був талановитим психіатром, але з-за експериментів над наркотиками став хронічним наркоманом. Тоді ще не зовсім усвідомлювали небезпеку подібних експериментів.  До речі, і сина визнавали науковим генієм ( у галузі психоаналізу)  такі величини як Зігмунд Фройд і Карл Юнг (особливо, останній). Гросс спробував врятувати сина, але боротьба була нерівною, невдовзі син помер.  Той, хто так уважно вдивлявся в світ, не встиг помітити небезпеку щодо рідного сина. Невдовзі помер і сам видатний слідчий.

  За книгами Гросса можна написати щось краще, аніж пригоди Холмса,   шкода, що їх немає у продажу в чернівецьких книгарнях,  в жодній з буковинських бібліотек, до речі,   і в київських книгарнях цих книг немає. Книги Гросса видавалися невеличким накладом у Росії.  Втім, Гросс, справді, винятковий персонаж. Для нас ще й тому що його кар’єрний злет співпав з життям у Чернівцях. Чернівці пішли на користь генію. Цікаво, щоправда, що генію криміналістики.

 Сергій Воронцов

вийшло друком в газеті " Чернівці"