Глибочанка Марія Амарій із цифрами, обліком та звітами на «ти» говорить

16 липня — День бухгалтера

Як то велось у радянські часи молоду випускницю Чернівецького індустріального технікуму Марійку Амарій (на ту мить вона вже встигла вийти заміж) одразу ж скерували на роботу до Росії — місто Краснодар. Кілька місяців відпрацювала інженером конструкторського бюро на одному із місцевих підприємств. Та як це не рідко трапляється буковинців, зокрема чоловіка, потягнуло в рідні краї. І вже в грудні 1986 року Марія влилась у колектив Глибоцького райагробуду. Однак, тут належало перекваліфікуватись за фахом спочатку касиром, а невдовзі й освоїти бухгалтерську справу. Сумлінність, природна кмітливість, сприяння наставників, передусім головного бухгалтера Василя Пашняка, швидко дали свої результати. Як кажуть, Марія Амарій виявилась на своєму місці.

Все начебто йшло добре, але як часто буває в житті сталось непередбачуване. Будівельна організація у Глибоці занепала, а згодом і зовсім припинила свою діяльність. Словом, перед Марією Іллівною знову постало питання працевлаштування. Слава Богу, її кваліфікація не викликала сумнівів і з 2001 року вона прийшла у колектив апарату Глибоцької районної ради на посаду головного спеціаліста фінансово-економічного відділу.

—  Власне виконання бухгалтерських обов’язків, — розповіла Марія Іллівна, — залишилось переді мною практично і зараз. Звісно з певною специфікою, але освоїтись, увійти у робоче русло і цього разу дала можливість підтримка колег, зокрема керівника відділу Тетяни Гафу.

В одній із недавніх розмов з головою районної ради Петром Панчуком почув таку думку:

— Щодо належної кваліфікації, відданості роботі у проявах навіть складних ситуацій, то тут слід Марії Іллівні сповна віддати належне. Тож вважаю, що вона цілком заслуговує на добре слово.

… Не став би торкатись чорного дня 2006 року, коли трагічно загинула Людмила, вісімнадцятилітня дочка Марії Іллівни, однак від цієї сторінки у долі жінки, як вона сама наголосила, не відійти.

—  Знаєте, — якось твердо наголосила моя співрозмовниця, — якби не щоденна робота, допомога колективу, то просто не уявляю собі, щоб я могла вдіяти, пережити все це жахіття, котрого не бажаю нікому і ніколи.

Побажаємо ж Вам, Маріє Іллівно, світлої долі і успіхів надалі, сімейного добробуту і радість від гарного сина, бо життя продовжується. Отож із професійним святом Вас і всіх ваших колег.

Василь ГЕЙНІШ.

Фото Петра Митранюка.