Галицю явно не поталанило з народом: перший віце-губернатор Буковини про непорядних буковинців, які роблять, що заманеться, не хочуть працювати, але прагнуть мати все і задарма

Ви починали свою кар’єру у Народному Русі, а зараз є членом Партії регіонів. Ці політичні сили, вважається, не мають точок дотику. Чому зробили такий вибір?, - запитав у першого заступника голови ОДА Георгія Галиця журналіст  «Чернівці таймс» в ексклюзивному інтерв’ю.  Зважаючи на суспільну значимість висловлених в цьому інтерв'ю думок, а також достеменно знаючи те, що таке інтерв'ю справді записувалося, редактор BukNews Юрій Чорней ухвалив рішення про його передрук на сайті www.buknews.com.ua. Порівняно з оригіналом, розміщеним на сайті "Чернівці таймс", змінено лише заголовки під стиль BukNews. 

Це неантагоністичні політичні сили, насправді.. Хоча б тому, що того народного Руху вже немає. І політична ситуація кардинально змінилася. Інші завдання стоять. Скажу, що моя політична позиція, тим не менш, залишається однаковою.

- Ч.Т. Образ чиновництва у нас зараз демонізований, а щодо Вас у пресі дуже багато негативних висловів, чому на Ваш погляд відбувається така демонізація?.

Щодо моєї демонізації, вона, в однаковій мірі ініційована, як ворогами, так і «друзями» в лапках. Це відбувається через те, що в своїх діях я ніколи не дбав за свій політичний імідж. Не збирався робити політичну кар’єру, брати участь в виборах, щоб посісти якісь виборчі посади. І я називаю речі своїми іменами. Завжди казав, що злодій повинен сидіти в тюрмі, і всіляко закликав до очищення влади. В будь-які періоди. За теперішньої влади, і за попередньої. Ясна річ, що це не подобається Я казав з трибуни обласної ради, що 99 відсотків людей приходять сюди голодранцями, а йдуть мільйонерами. Цілком можливо, що буду першим прикладом, коли прийшов сюди небідною людиною, а піду без нічого. Такі умови. Але це дає величезну свободу називати речі своїми іменами, мені нескладно сказати негіднику в обличчя, що він негідник. Звичайно, ці негідники об’єднуються, незалежно від того працюють вони у владному форматі чи опозиційному. Складають свої ресурси, проводять ці кампанії, розробляють їх, щоб мене було некомфортно жити в такій ситуації, але це їхні проблеми, я знаю, що те, що роблю – оцінює Господь Бог.

Якщо я роблю правильно – він захистить мене від негідників і дасть можливість реалізувати те, що вважаю необхідним. А що хто з цього приводу казатиме, мене, чесно кажучи, не хвилює. Нехай вони формують громадську думку, я, чесно кажучи, не турбуюся про своє позитивне політичне сприйняття.

-Ч.Т. Посадовці взагалі-то мали б реагувати на подібні ситуації, проводити роз’яснення позиції тощо.

Знаєте, собака лає — караван йде. Не вважаю за потрібне. Немає на це часу.

- Ч.Т. Про Вас у 2010 році можна було сказати, що ви – київська людина. Ви пропрацювали у столиці тривалий час. Як ставитеся до Буковини, якими буковинці бачаться із Києва?

У мене було кілька чернівецьких, київських періодів. Закінчив середню школу в Турятці, а потім поїхав вчитися в Київський університет і трохи попрацював у столиці. Потім приїхав у Чернівці. П’ятнадцять років жив і працював тут, потім десять років жив і працював в Києві. І зараз четвертий рік живу і працюю тут. Досить складне ставлення до Буковини у київського істеблішменту. Пов’язане з тим, що ділові, політичні стосунки буковинців, скажімо так, не завжди виявляли наших буковинських партнерів порядними. І це створило достатньо негативний імідж області. Мені довелося прикласти зусиль, щоб люди, з якими працював у Києві, сприймали мене, не як буковинця, у негативному розумінні цього слова, а як просто мене.

- Ч.Т. На що нарікали буковинцям?

- На непорядність в стосунках. І це вже вкладається в якісь конкретні речі. В бізнесі – кидають, в політиці – дурять. Працюють якісь подвійні і потрійні варіанти….

- Ч.Т. Потеплішали у стосунках із земляками, чи, навпаки, впевнилися в київських оцінках?

- В принципі нічого не змінилося.

- Ч.Т. Якісь професійні або особисті мрії є?

- Мені вже сорок сім років і мріяти… Не мрію, а реалістично можу побачити ближчу перспективу, середню, дальню. Амбіцій, бажання кар’єрних досягнень немає. Я двічі працював в уряді, працював у таких серйозних політичних структурах, як РНБО( також двічі), був багато разів депутатом. В плані професійних посад — не цікаво мріяти. А в особистому плані. Щоб батьки були здорові, щоб діти були здорові.

- Ч.Т. У чиновників досить часто специфічне ставлення до політики. Іноді виникає відчуття, що звичайні громадяни більше цікавляться нею, аніж посадовці. Щоб порадили людям, які захоплюються політикою?

- Знайти якісь інші зацікавлення. Сучасна політика нічого не дає людині, ані для розвитку, ані для душі і серця. З жахом зрідка дивлюся на ці ток-шоу, які йдуть у нас по телебаченню. Крім жалю за витрачений час нічого не відчуваю. Життя перетворили на це шоу, хто і з якою метою – не буду про це говорити. Але, скажімо, люди, які витрачають час на вирощування нових сортів квітів, чи на пізнання законів ландшафтів, інтер’єрів тощо, це приклад просто, — вони набагато більше здобувають, аніж обговорення цієї жуйки, хто що сказав, хто де щось проголосив. Там, насправді, нічого не змінюється. Воно все однаково гидке, брудне і погано пахне. Це одна й та сама колода карт, чи, краще, — банка тарганів.

- Ч.Т. Ви відокремлюєте людину влади та людину політики? 

Я намагаюся не втягуватися в це. У мене конкретні функції скромного провінційного чиновника: зростання виробництва, надзвичайні ситуації, юридичні питання, статистика тощо. Пройшли дощі, нема жертв, нема руйнувань, слава Богу. Торік у нас були проблеми з промисловим виробництвом, цього року йдемо нормально, слава Богу. Вирішую конкретні локальні завдання.

- Ч.Т. Наскільки часто відчуваєте, що закиди з боку громадськості, опозиції є справедливими?

- Слухаю ці закиди і вони настільки поверхневі і несерйозні, що сам я можу критично оцінити роботу влади набагато гостріше, аніж це роблять вони. Але від того, що я буду кричати, що щось не так, чи додасть нам це кошти в бюджет?Не додасть. А потім, має ж бути логіка – якщо тебе щось не влаштовує – пиши заяву. І втілюй, що хотів.

- Ч.Т. Найбільші успіхи, на Ваш погляд, цієї команди? Або помилки, але їх, зазвичай, не дуже люблять визнавати…

Помилки можна визнавати. Проблема в іншому. У нас же зараз все політизоване через край. І якась полярна система склалася. Є влада, яка розповідає, що вона найкраща, а опозиція – найгірша, і, навпаки, опозиція, яка запевнює, що найкраща — вона. Хоча, і ті і ті, це складова одного й того ж механізму … Бо влада має кредит довіри і легітимність, і опозиція – також має кредит довіри і певну легітимність – просто вони трохи недобрали на виборах. Але за них також голосували, і вони також мають нести відповідальність за те, що відбувається в країні.

Якщо зараз почати говорити про конкретні прорахунки, то, зрозуміло, що це буде коментуватися завтра тими людьми, які отримали депутатські мандати і не знають, як їх застосувати. І вони будуть сказане інтерпретувати в своїх інтересах.

Є деякі речі, які можна одночасно розглядати і як негатив, і як позитив. Візьмемо, наприклад, кадрову політику. Вважаю, що наша кадрова політика – успішна сторона роботи губернатора. Ті люди, які приїхали з ним з Києва, цей кістяк працює вже десять років, я в тому числі, інші заступники губернатора. Багато хто працював в системі двох урядів. Все ж таки це дуже важливо для Чернівецької області, коли управлінці мають досвід роботи на столичному рівні.

Реальність така, що наша область була, і, поки що, залишається найбіднішою в Україні. Ми найбільше залежимо від дотацій з державного бюджету. І незалежно від того, чи успішний наш бюджетний рік, чи урожайний він, коштів все одно не вистачає. Дуже важливим є те, що керівництво області знає алгоритм роботи з Центром, знає, як залучати кошти. За великим рахунком – це сьогодні головне завдання виконавчої влади – чим наповнити місцевий бюджет. Структура того, що ми збираємо, така, що, фактично, на три чверті це прибутковий податок з громадян – нарахування на зарплату бюджетників.

- Ч.Т. Бюджет наповнюється з бюджету?

Да, у нас головне джерело наповнення бюджету – це нарахування на зарплату бюджетників. Найбільший платник податків – це обласна лікарня. Там найбільше працівників, де виплачується зарплата по-білому і відповідно йдуть відрахування у бюджет. Тому кадрова політика це плюс, але з іншого — є мінус. Бо є ґрунт для нарікань, для закидів: ось – вони, а ми…Кажу всім критикам, які нас критикують – поміняємося місцями. Прийди і покажи власною працею, як треба робити. Але мої пропозиції залишаються без відповіді. Одна з таких дражливих тем, де нас не захотіли зрозуміти – це реорганізація книгарень. Абсолютно серйозно просив, щоб очолив нове підприємство хтось з найбільших критиків, хто має якесь відношення до гуманітарної сфери. Але це ж нікого не цікавить. На жаль, у нас такі традиції склалися, що опозиція працює на «відбій». І це, до речі, дуже погано. Рано чи пізно це закінчиться. Але закінчитися це може тоді, коли у результаті цього розхитування нічого не залишиться.

- Ч.Т. Повернемося до діалогу влади і громади. Є багато негативу і агресії по відношенню до влади, чому це відбувається, на Вашу думку?

Тут завжди так було. Це щодо настроїв буковинської громади. Гадаю, якби Господь Бог безпосередньо керував цим регіоном – все одно були б претензії. Завжди так було. Наша громада за століття окупації звикла до такого стилю, вона засвідчує свої респект та повагу правлячому режимові, а робить, що їй заманеться. І навіть зараз, коли ми маємо свою державу, свою адміністрацію вони продовжує в тому ж дусі.Це незалежно від прізвищ, кольорів, політичної орієнтації. Це вже так історично склалося.

Є тут, певно, наші недопрацювання. Можливо, наш піар-підрозділ працює недостатньо ефективно. Але думаю, сьогодні таке ставлення скрізь: і в Галиції, і на Донбасі, і в Польщі, в Греції, і в Туреччині. Наш губернатор наводить приклад, якщо б сьогодні виникла ситуація 41-го року, чи змогли б евакуювати промисловість в центр країни, чи змогли б зорганізувати за місяць так логістику і так далі. Не змогли б. Тому що дух підірваний. Люди не хочуть працювати, вони хочуть все і задарма. Але оскільки не отримують цього, то виникає незадоволення, є претензії до влади. І для цього, безперечно, є підстави. Я часто також незадоволений. Але є варіант – просто критикувати, а є ще один — спробувати щось зробити.

Джерело: times.cv.ua