Журналіст — професія, що приваблює підростаюче покоління

Журналіст — професія, що приваблює підростаюче покоління

06.06.2016, 14:42

Цьогоріч всьоме видавничий дім „ОГО”, Національний університет „Острозька академія” та управління освіти і науки Рівненської ОДА організували Всеукраїнський конкурс учнівських творчих робіт „Я — журналіст”. Учасниками стали 155 учнів 8—11 класів та студентів ВНЗ І—ІІ рівнів акредитації з 21 області України (у т.ч. Донецької) та Криму. Конкурсанти готували есе „Чим приваблює мене професія журналіста” та творчу роботу на одну із тем.

Однією з учасниць стала учениця Глибоцької ЗОШ, глибочанка Анастасія Рєпіна, яка здобула диплом ІІІ ступеня. Вшанування переможців відбулось у конференц-залі Національної спілки журналістів України.

Мама Насті Олена Рєпіна — начальник відділу у справах молоді і спорту РДА вдячна дирекції Глибоцької ЗОШ, вчителю української мови Надії Романюк за постійне залучення учнів до цікавих, світоглядних конкурсів, голові Глибоцької ОТГ Григорію Ванзуряку та начальнику управління освіти Василю Барарюку за знайдені можливості відрядити Настю до Києва для одержання нагороди.

Чим саме приваблює ученицю Анастасію Рєпіну професія журналіста? Ось як вона написала в есе: „Коротко на це питання відповісти важко. Мені подобається писати твори, занотовувати свої думки. Я звикла бачити світ по-своєму. І на професію журналіста дивлюся без зайвої романтики, хоча і без неї — ніяк.  Журналіст — це не лише той, хто першим опиняється в «гарячих точках», дізнається про події в різних куточках світу, спілкується з зірками, високопосадовцями, першим дізнається про екстремальні ситуації і сенсаційні випадки. Два-три роки тому професію журналіста уявляла саме так,  але з часом відкрила й інші грані. Наприклад, щоб написати цікавий матеріал, потрібно докласти багато зусиль, закреслити не одне слово, зібрати немало інформації і потім доступно й правдиво викласти думку. Щоб стати профі доведеться неодноразово почути «ні», вислухати критику, навіть найдошкульнішу й неприємну, щоб отримувати високі гонорари потрібно списати не одну сторінку, не один раз натиснути клавішу «delete», провести не одну ніч в роздумах над найпростішою темою, щоб потім надрукувати шедевр!”.

Не можу не погодитись з Настею у тому, що журналіст — не просто професія, а стиль життя. Кому він підкоряється — той знає як це: „На роботу — з радістю, з роботи — гордістю!”. Життєвих досягнень і перемог тобі, Настю!

Лариса Дущак

1