Фестиваль розпочався карнавалом (театральний вікенд)
«Золоті оплески-2013», день перший
Дев’ятий за рахунком фестиваль «Золоті оплески Буковини» стартував учора у золотому залі Чернівецького облмуздрамтеатру знову-таки у статусі регіонального, хоча за дев’ять років його історії на «Золотих оплесках» були представлені не лише більшість регіонів України, але й театри двох сусідніх держав – Румунії та Білорусі. Стриману позицію державних інституцій щодо нашого фестивалю можна пояснити лише одним – коштами. Статус Всеукраїнського, а тим паче, Міжнародного передбачав би фінансування з боку держави. Тим не менше, «Золоті оплески Буковини» живуть і розвиваються, приймають гостей – і цілком гідно. Глядачі й ЗМІ люблять наш фестиваль і щиро сподіваються на те, що в його ініціаторів – Обласного Академічного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської – ще багато років вистачатиме сил і снаги на його проведення.
Першого дня цьогорічного фестивалю чернівецький глядач побачив виставу Ясського національного театру імені Васіліє Александрі «Карнавал у Яссах», як зазначено в афіші, чи «Ясси під час карнавалу» – у буквальному перекладі авторської назви.
Маленький відступ: декілька поколінь студентів філологічного факультету – серед них і авторка цих нотаток – отримували знання про класика румунської літератури і видатну постать політики й дипломатії ХІХ століття Васіліє Александрі, так би мовити, у подвійному комплекті: у курсі літератур народів СРСР як молдавського класика, і у курсі зарубіжної літератури, відповідно як класика румунського (теж саме, до речі, було й з М.Емінеску і ще кількома виданими постатями на стику культур). Для Чернівців це здавалося цілком природним, тож постать Васіліє Александрі не чужа для нас, мотиви його творчості і сюжети творів відомі.
Торік Ясський театр не брав участі у «Золотих оплесках» - вони саме в ті дні відкривалися після тривалої – аж на сім років – реконструкції театру. Театрал вдумливий одразу збагне, що значать для театру сім років відсутності на сцені. Творчий колектив не може – навіть якби платили б гроші – стільки чекати, елементарно втрачається кваліфікація. А виживання на інших сценах, в інших колективах неодмінно призводить до втрати художньої єдності: ми ж усі знаємо, як важко приживаються у новому театрі саме досвідчені актори. А потім зібрати усе разом?
Але… Попри всі переживання, театру вдалося зібратися, зберегти колектив акторів, музикантів, костюмерів тощо…
Гості з Ясс не розчарували: карнавал удався. Яскраві фарби, чудова музика наживо, запальні танці… Класичні карнавальні ситуації, коли, крім глядача, ніхто нікого не впізнає, що буває й кумедно, й інколи образливо, інколи незручно, але знову-таки – смішно… Але персонажі вистави якось із цим розібралися і до фіналу дійшли без особливих втрат… А глядач таки набувся – гарним настроєм, ще однією сторінкою, пізнаною у світі прекрасного…
Достатньо було бачити, як під звуки фінальної сирби молодь у партері й на балконах затанцювала разом з акторами!
Трохи зітертими на тлі комедійних ситуацій здалися сатиричні мотиви вистави. Адже карнавал у виставі датується 1844-м роком, тобто це час, коли лунали перші дзвіночки всеєвропейського потрясіння 1848 року. На сцені це виглядало швидше як єднання публіки «чистої» з революціонерами. Можливо, ця різниця не вбачається на догоду режисерському баченню вистави саме як видовища?
І трохи про традиційний «Форум на канапі». Відгуки були яскраві й захоплені. Але мені здалося трохи дивним, що не сказав жодного слова ніхто з румунськомовних глядачів, хоча їх і в залі, і на обговоренні було вдосталь. І люди непересічні, освічені та інтелігентні… Відтак, і румунські актори мені здалися цим трохи розчарованими.
З членів журі «на канапі» цього разу сиділо лише двоє: відома актриса і радіоведуча, заслужена артистка України Лариса Недин і голова цьогорічного журі «Золотих оплесків», актриса і діяч театру, лауреат Шевченківської премії, народна артистка України Лариса Кадирова. Висловлювалися стримано, доброзичливо, професійно й слушно. Але тон саме «Форуму на канапі» задавав директор нашого театру, заслужений діяч Юрій Марчак у парі з вірним перекладачем у румунських зустрічах нашого театру Василем Бику.
І ще раз згадаю про епоху німого кіно: справжнє мистецтво зрозуміле без слів. І повернуся до початку: «Золоті оплески Буковини» стартували. Одразу з високої планки.
Лариса ХОМИЧ, для сайту облмуздрамтетру
Фото та відео Nicolae Hauca Mykola Havka
