Етюди спеки (Нічний BukNews)

Вентилятор

Посеред самої спеки, коли температура повітря сягала 36°С, я згадав про вентилятор, що мав бути у шафі. Він дійсно там знаходився, але я про нього не згадував, бо ховався вентилятор поміж піджаків, до того ж на ньому висіли сорочки. Тож він і не міг сам про себе нагадати. Але про нього нагадала спека. Тому я дістав вентилятор з шафи і поставив його під вікном поруч з телевізором.

За ніч встиг пройти дощ, а вітер зранку нагнав хмар і холодного повітря. Мабуть, у горах або в Стрілецькому Куті випав град.

Тепер на вулиці температура складає 14°С. І я заскочив себе на думці, що труси й майки, що лежать на кріслі, можна повісити на вентилятор, бо вони постійно зсуваються зі спинки, під час перегляду по телевізору снукера, і муляють мені спину.

Порохотяг

Прийшов мій час прибирати хату.

Але, звичайний комплекс фіксованих дій з порохотягом став нині порушеним – біля телевізора під вікном стоїть вентилятор. Тепер я маю вигадати, як щітками й трубками обійти цей вітрячок. Те, що мені досі вдавалося зробити автоматично, зараз вже потребувало додаткових зусиль.

Але, вентилятор – то пусте. Я маю від Лесі окреме доручення. Справа в тому, що в гербарії біля ослика на полиці шафи весь цей час лежало, знайдене нею, пір’ячко сойки. Під час спеки, коли ми відкривали вночі вікна й робили протяги, це пір’ячко кудись зникло. Тож, я маю пильнувати на нього під час прибирання.

Це особливе психологічне навантаження, бо навколо пір’ячка сойки ми створили окремий метафізичний світ чувань, який ще досі не розпізнали. Аж, раптом, в ньому приховується ще щось чарівне.

Я стою посеред хати в трусах, тримаю в руках шланг порохотяга і розумію, що останнім часом ще ніколи не був таким зосередженим як нині, навіть на ефірі у Богдана Ластівки.

Від хвилювання я навіть не відразу пригадав, як видовжується телескопічна трубка порохотяга.

 Валентин Ткач, Чернівці

                               11.07.15