ДИТЯЧІ МРІЇ. ЧИ ВАРТО ЇХ ВИКОНУВАТИ? (роздуми про благодійність)

Що може бути більш важливим, ніж дитячі мрії. Звичайно, вони бувають різними.Та й діти всі різні зрештою, але  в повних родинах вони мають  можливість «виклянчити» у  батьків те, що хочуть. А от ті дітки, доля яких склалася важко і вони своє дитинство і юність проводять в інтернатах, безперечно, не мають можливості отримати те,  про що мріють, і про що, мабуть, їм сняться сни. А бажання їхні просто вражають.

Тому різноманітні благодійні фонди, які допомагають  сиротам та дітям інвалідам, як кажуть –справа богоугодна і вкрай важлива.

Напередодні дня захисту дітей втретє нагадав про себе міжнародний благодійний проект «Буковинська мрія», який спрямований на втілення мрій описаних в листах дітей –сиріт  та дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах.  Усього зібрали 450 таких мрій. Організатори акції звернулись до депутатів  Чернівецької міської та обласної рад з проханням надати підтримку ( обрати лист  від маленького мрійника) та допомогти благодійній організації коштами.

Натомість  ніхто не мав можливості обрати випадково «лист-мрію»  дитини, бо на кожного депутата поіменно вже було підготовлене звернення від організаторів та прикріплений  від дитини папірець з намальованою мрією. Звичайно, переважна більшість депутатів одразу кинулись виконувати побажання обділених любов”ю та сімейним затишком дітей. Були куплені велосипеди, ролики,  годинники, комп”ютери, мобільні телефони, тощо. Тобто саме ці «предмети першої необхідності» і були найзаповітнішою мрією багатьох дітей з  інтернатів.

 2 червня в Мигово всі ці подарунки діти отримали і були, безперечно, щасливі.  Для них підготували  концертну програму і різноманітні заходи.

Але все ж таки після прочитання деяких листів виникло дивне відчуття, що писали їх не самі діти,а під пильним керівництвом своїх старших товаришів або вихователів.  Чомусь здалось, що організатори благодійної акції занадто легко використовують доброту і милосердя людей.

Дивним чином  організатори визначили на свій власний розум, який депутат чиє бажання буде виконувати. А згоден він з цим чи ні, то вже другорядне. Благодійність все ж таки…

Мрії дітей настільки полярні, що іноді здається, писали їх не вихованці одного й того ж інтернату, одного соціального рівня, майже одного віку, а зовсімрізні і незнайомі один з одним люди.

Одна дитина хоче бути «льочиком» (орфографія збережена)  і просить іграшковий літак, друга – набір для лікаря, а третя (і таких дуже багато) ніщо інше, ніж  сенсорний мобільний телефон, фотоапарат Кенон, ноутбук, дорогий годинник тощо.

Одна «невибаглива» дівчинка попросила лише: «сенсорний телефон, байку «СуперМен», шузи(хто не знає, це кросівки) «Nike» 39-й розмір, та шкіряну курточку (розмір S).

Я далека від думки, що в цих дітей немає вихователів, що вони не проводять з ними різні бесіди, не вчать скромності, не  пояснюють класичне : «чтотакоехорошо, а чтотакоеплохо». Натомість листи деяких дітей вражають своїми  забаганками, хтось хоче в Італію поїхати, хтось в Лондон, хтось хоче будинок і теж не десь в селі , а за кордоном. А прохання щодо телефонів, фотоапаратів, комп’ютерів ще обов”язково доповнені конкретними марками, фірмами тощо.  На сайті цього фонду ще дуже багато дитячих мрій , навпроти деяких з них написано –«втілено». І слава Богу, що втілено. Але, мабуть педагогам цих шкіл інтернатів , а також психологам, варто уважно подивитись, про що мріють сьогоднішні підлітки, чому одним для щастя треба дорогий імпортний, обов”язково сенсорний телефон, а дехто мріє…про шампунь від лупи… Про щітку для волосся, дезодорант, сонцезахисні окуляри.  Про різні дитячі дрібниці, іграшки, власне про те, про що повинні мріяти діти в такому віці.  Невже в сучасних інтернатах немає шампуню, щіток для волосся, елементарних речей, якщо діти про це пишуть.  А може, вихователі чи організатори акції дитячої мрії сказали писати все, на що здатна багата дитяча фантазія. Адже дяді і тьоті-депутати не посміють відмовити дітям -сиротам.Не зручно якось.

Не все, звичайно, так песимістично. Серед багатьох конкретних матеріальних мрій є діти, які ще мріютьпро духовне -знайти собі родину (таких небагато), «щоб братики і сестрички буди здорові», щоб «народилась маленька сестричка». Одна дитина навіть  мріє: «Щоб не було війни». А один хлопчик хоче стати «ангелом на небі». Отакі листи-мрії читати без сліз неможливо, а ще листи  дітей інвалідів, для яких єдиною мрією залишається «навчитись ходити»  та отримати лікувальний тренажер. На цьому фоні прохання про ноутбуки та «шузиNike» виглядають принаймні  дивними. Але саме ці дитячі мрії попросили здійснити депутатів організатори благодійної акції.

Звичайно, багатьом з них подарують все, що вони замовили. Але, мабуть, варто співставляти з реальністю такі захмарні бажання дітей, хоча й сиріт. Діти здатні на фантазії і мрії, але не завжди й в повних сім”ях працюючі батьки можуть дозволити виконувати будь-які примхи своїх чад. Але ж сиротам відмовляти якось не по-людськи.

Шкода, якщо з кожним роком апетити підопічних благодійного фонду будуть зростати і з часом  хороша справа перетвориться на чергове використання  душевної доброти людей. Ми вже нещодавно всі разом будували «лікарню майбутнього» і свято вірили дружині колишнього президента. Чим все закінчилося, відомо. Мільйони благодійних коштів розікрали. Отже досвід маніпулювання чистими помислами та бажанням допомогти хворим і бідним ми вже маємо.

Не хочеться, звичайно, проводити паралелі. Але варто, мабуть, все ж  таки працювати подібним благодійникам, враховуючи нинішню реальність. А мріяти треба завжди. Ніхто ж не забороняє. Тільки мені здається, що хороша людина виросте  насамперед з того хлопчика, який мріє стати ангелом на небі і з того, хто не хоче війни.

Ірина Вишневська