Двісті років із відчиненими дверима: урочисте святкування заплановано на 19 липня

Костел Воздвиження Всечесного Хреста у Чернівцях  готується до ювілею. Храм функціонував у місті  завжди, навіть за радянських часів...

Сьогодні, зайшовши до костелу, можна побачити величезне риштовання у передній частині приміщення, бо всередині вже майже рік тривають реставраційні роботи. Власне, вони не закінчаться навіть до ювілею – оновлення храму триватиме ще довго. Що вже зроблено і як парафіяни храму готуються до 200-ліття костелу, дізнавалися місцеві журналісти. Адже, щоби розповісти чернівчанам більше про костел, його настоятель отець Марек Дроздік запросив представників ЗМІ на невелику прес-екскурсію храмом.

Посланець із Риму – в гості до чернівчан

Ювілей храму припадає на 29 липня цього року. А урочисте святкування заплановано на 19 липня. Святкову Літургію очолить глава Римо-католицької церкви в Україні, архієпископ Мечислав Мокшицький (у минулому – особистий секретар Блаженного Папи Івана Павла II та Папи Бенедикта XVI). Очікують також на приїзд високого гостя – представника Ватикану, архієпископа П’єро Маріні. Слід зауважити, що цей 72-річний італієць – важлива постать при Святому Престолі. Із 1987-го і багато років Маріні був Обер-церемоніймейстером папських літургійних церемоній, людиною, яка з'являлася при Папі на кожному святкуванні. Інноваційний підхід архієпископа Маріні до папських церемоній іноді робив його центром критики. Так, у жовтні 2003-го, у ході канонізації трьох місіонерів, у месу були включені африканські та індіанські танці. Тому багато хто в католицькій церкві вважали надмірним захоплення Маріна різноманітними етнічними ритуалами, які він любив вставляти в богослужіння. До речі, одним з постійних критиків церемоніймейстера-новатора був кардинал Йозеф Ратцингер (згодом – Папа Бенедикт XVI), але практично всі його ініціативи отримували схвалення Папи Іоанна Павла II.

(На фото: Високий гість із Ватикану, архієпископ П’єро Маріні прибуде на ювілей чернівецького костелу. Він багато років був  Обер-церемоніймейстером папських літургійних церемоній).

Прибудуть до Чернівців десятки священиків, гості з Франції, делегація з Польщі. Чекають тут і на місцеву владу. А головне, парафіяни запрошують всіх чернівчан розділити з ними цю радість – ювілей однієї  з перших  мурованих споруд  у нашому місті. Розташувавшись у самому серці столиці Буковини, храм милує око і городян, і туристів.

У середині храму – неймовірно красиві фрески, тут майже щодня під час Святої Меси звучить орган. А скільки подій пам’ятають ці старовинні стіни!  Взяти хоча б одну з них – кількарічної давності, коли під час візиту до Чернівців відомий європейський політик, син Карла фон Габсбурга, останнього імператора Австро-Угорщини, Отто фон Габсбург побував у цьому костелі на Богослужіннні. А якщо перенестися у дуже далеке минуле, то ці стіни пам’ятають Святі Меси, які служив  перший настоятель костелу отець Вінцен Христоф Кекерт, котрого вважають кращим проповідником. А згодом, уже за радянських часів, тут служив отець Францішек Краєвський – суворий на вигляд (так згадують парафіяни), але  дуже добрий до людей.

 І вежа падала, і  костел горів

 Як відомо, історія римо-католицького храму Воздвиження Всечесного Хреста   розпочинається з часу входження Буковини до складу Австрії у 1774 році. На час приєднання Буковини до Австрії у краї не було римо-католицьких храмів. Але зі збільшенням кількості австрійських чиновників та переселенців із західних провінцій імперій (переважно римо-католиків) гарнізонна каплиця-костел уже просто не вміщала зростаючу на очах громаду парафіян, організовану у 1786 році.

Слід додати, що разом з австрійськими військовослужбовцями до Чернівців  прибули і два військові капелани – Прокоп Мунц та Вінцен Кекерт. У 1778-му в Чернівцях завершено будівництво першого костелу, який став прототипом нинішнього костелу Воздвиження Всечесного Хреста. Костел був дерев'яним, з вежею і розташовувався на площі навпроти теперішнього костелу. А трохи згодом, за  розпорядженням австрійського імператора Йосифа II у 1787 році, під час його перебування в Чернівцях, розпочато зведення нового, мурованого, костелу.

 Чернівецький історик Ігор Чеховський у книзі «Чернівці – місто зустрічі культур і релігій» писав:

«Та попри підтримку з боку самого монарха, зокрема й фінансову, будівництво затягнулося майже на три десятиліття, і його постійно супроводжували якісь нещастя. Впродовж цього часу вежа двічі обвалювалася, а сам костел 1790 року потерпів від пожежі. Багатостраждальну вежу в черговий раз знищила пожежа 1866 року, після чого її було відбудовано, але змінено форму даху. Сучасного вигляду вежа набула внаслідок перебудови храму у 1909-1910 роках. … 29 липня 1814 року костел нарешті було освячено під титулом Воздвиження Святого Хреста. А 14 вересня того ж року парафіяни вперше відзначили тут відпуст, себто храмове свято».

Старий дерев'яний костел парафіяни передали протестантам, а на площі встановили хрест з ліпним зображенням Діви Марії (хрест стояв до 1950 року). Спочатку, крім римо-католиків, його для богослужінь використовували і греко-католики та вірмени-католики, доки не побудували своїх церков. У 1866 році в храмі  встановили  орган, який відразу, вже в 70-х роках ХІХ століття, одержав дві медалі. Одну – у Відні, другу – в Парижі. Як найкращий за тембром орган у всій Європі. Остання реконструкція будівлі проводилася в 1910 році, коли шпилястий дах було замінено на куполоподібний (1909-1910), з тих пір храм не змінював свого вигляду. Зайшовши до храму, можна бачити, що у всіх головних фресках на стінах зображується  саме хрест.

 Про отців Шміда і Краєвського

 Сьогодні на одній зі стін, у лівобічній частині храму, можна бачити меморіальну дошку з барельєфом отця Йосефа Шміда – одного з найавторитетніших парохів упродовж всієї двохсотлітньої історії костелу Воздвиження, котрий очолював громаду з 1893 року і до самої смерті у 1921-му.  Уродженець Буковини, він володів чи не всіма мовами краю і послідовно проповідував міжетнічну та міжконфесійну злагоди. Як зазначав у своїй книзі Ігор Чеховський, отець Шмід був обраний почесним доктором Чернівецького університету і почесним громадянином Чернівців. Саме за його служіння храм було значно розбудовано.

Репатріація у 1940 році етнічних німців, які складали більшість парафіян, призвела до зменшення чисельності парафії. А коли у 1945-му місто та край покинули і буковинці польського походження, залишилося у Чернівцях трохи більше тисячі парафіян цієї церкви. 

Чернівецький римо-католицький храм Воздвиження Всечесного Хреста – один з небагатьох на території  тодішньої УРСР, який не був зачинений і у всі часи виконував свою головну місію. У непростих умовах колишнього часу тут працювали отці Юзеф Єнджиєвський та  Франц Краєвський. Розповідають: хоч отець Єнджиєвський був завжди усміхненим, а отець Краєвський – на вигляд суворим, обоє були надзвичайно добрими. У парафіяльне помешкання на чай чи обід запрошували бідних, а з пожертв парафіян завжди повертали їм ...решту.  

 Як зауважує екскурсовод 1-го класу, парафіянка храму Воздвиження Всечесного Хреста Марина Лашкевич, обоє народилися саме  у Чернівцях: Юзеф Єнджиєвський – 1911 року, Франц Краєвський – 1912-го. Також обидва одночасно були висвячені у священики в єзуїтському храмі Найсвятішого Серця Ісуса. Люди поважали отця Єнджиєвського за делікатність, розуміння і намагання допомогти не лише католикам,  а й усім, хто звертався по допомогу. Він досконало знав багато мов, у тому числі латину. А ще був прекрасним проповідником, котрий виголошував свої проповіді  з амвона (балкона).

Отець Франц Краєвський з 1940 року  працював у Чернівцях капеланом, а потім, до 1970-го, був тут прелатом. Але є у біографії цього священика і прикра сторінка. Одного разу влада запросила його провести у Києві Месу для французьких туристів. Після спільного сніданку з гостями в готелі його заарештували нібито за «зв'язки з іноземцями». І коли Франц Краєвський повернувся з тюрми, заробляв на життя, працюючи сторожем. Клопотання з проханням дозволити йому працювати  у храмі  подали парафіяни. У 1987 році з нагоди ювілею – 50-річчя богослужіння – отцю Краєвському присвоїли звання монсеньйора з правом наслідувати у майбутньому вищу духовну посаду. Такою була Папська нагорода.

 Сім вівтарів і каплиця-грот

 Як пишуть історики, цей чернівецький костел доніс до нашого часу ще одну цінну рису старожитніх римо-католицьких святинь – наявність у межах одного храму кількох вівтарів. Головний вівтар Воздвиження Всечесного Хреста – у пресвітерії. Обабіч нього ще від австрійського періоду збереглися крісла-трони – для монарших осіб та ієрархів церкви. У лівому куті храму – вівтар Матері Божої Ченстоховської, у правому – Матері Божої Болісної, або ж Пієти. У середній частині храму – ще два вівтарі: Матері Божої Неустанної Помочі та Матері Божої Розарію. По обидва боки центральної частини храму – вівтар Святого Антонія з Дитятком  Ісусом та вівтар Святого Йосифа. Варто згадати і про ошатне парафіяльне подвір’я: тут у 19 столітті було споруджено мальовничу каплицю-грот, всередині якої встановлено скульптури Богоматері та Святих Антонія і Яна Непомука. А між тим, храм сто років не ремонтувався і не зазнав реконструкції. Лише кілька років тому костел почав оновлюватися. У 2012-му новою мідною бляхою було перекрито дах, бо старий протікав. Майже рік триває реконструкція внутрішньої передньої частини храму. Працюють майстри-реставратори зі Львівщини – під керівництвом Миколи Толочка.

Реставратори за весь час їхньої роботи відновили велику кількість храмів із різним ступенем пошкодженості, в деяких навіть більше 70% (як, наприклад, у Лужанах в церкві 15 століття, яку довелося повністю перемальовувати). Фрески на передній частині костелу (а саме тут наразі йдуть роботи) були виконані в першій половині ХХ століття, а точніше, в 20-х роках. За цей час на стінах утворився великий шар бруду та конденсату, що осідав на стінах. До слова, роботи із заміни електропроводки та відновлення внутрішнього освітлення храму у костелі проводились у листопаді 2013 року. Але скільки ще праці попереду – знає лише настоятель костелу отець Марек Дроздік, який зараз, можна сказати, розривається між проведенням реставраційних робіт та серйозною підготовкою до 200-літнього ювілею. Отець Марек приїхав працювати в  Україну з рідної Польщі, у Чернівцях – уже сім років. «І тепер маю три улюблених міста в Україні – Львів, Трускавець і Чернівці», – каже священик.

 Наталія ФЕЩУК

Фото – Тарас ПІЦ, газета «Чернівці».

На фото: Настоятель костелу Воздвиження Всечесного Хреста отець Марек Дроздік – поляк, який дуже полюбив Чернівці.

 На фото: Керівник реставраційних робіт – реставратор зі Львова Микола Толочко. У зимовий період художники не працювали у храмі через холод. Зиму пан Микола, як і багато українців, провів на київському Майдані…

 На фото: Вікарій костелу отець Андрій Пеканець із фотопрезентацією храму, яку надіслано у Ватикан для розгляду на надання костелу статусу «базиліки». Тоді наш костел може стати місцем паломництва. Такий статус в Україні має лише один римо-католицький храм – Архикафедральна базиліка Успіння Пресвятої Діви Марії у Львові.

 На фото: Одна з найстаріших парафіянок костелу пані Гертуда Циганюк і парафіянка костелу пані Анна Гринчук, яка  показує власне свідоцтво про хрещення. Її  хрестив отець Францішек Краєвський. Жінка пам’ятає Служби Божі, які велися латинською мовою.

На фото: Сестра Єльжбета

На фото: Парафіяльне подвір'я.