Добрий молодець Петро Олексюк - казкар

Прес-служба кандидата на посаду Чернівецького міського голови Петра Олексюка розіслала в ЗМІ казку, яку нібито отримала від невідомого автора. Текст казки супроводжує записка. Публікуючи цю "Навколополітичну казка" дозволимо собі лише одне зауваження. Казки - справа непевна. Дивись, як би всі обіцянки, які від імені доброго молодця Олексюка роздає виборцям його політична команда, раптом теж не виявилися звичайною казкою.  Наприклад, про вовка в овечій шкурі. 

"На скриньку команди Петра Олексюка надіслали твір, яку її автор називає казкою. Нам імпонує її загадковість. Ми гадаємо, що й інші окрім нам мають право з нею ознайомитися, тому вирішили її оприлюднити. Разом з тим оголошуємо конкурс: якщо вона набере 10 тисячів лайків, або якщо всі, хто міг би впізнати в ній себе, заявлять про це у коментарях, то ми її знімемо.

На правах фольлору

«Сказка – ложь, да в ней намёк… Добрым молодцам урок?»

Розкажу я вам казку.

«Прокачати тему», «осідлати схему», «розпиляти по договорняку». Такими конструкціями звикли описувати політику, партії, політиків в одній міфічній країні. І не принципово про який рівень влади йшла мова – про столицю чи про 200-тисячне провінційне містечко. Скрізь однаково, скрізь однакові, скрізь система. Система на вигляд могутня і непереборна, а насправді трухлява і гнила. Систему вибудовували довго, зі знанням справи. Систему берегли як зіницю ока, пестували її, а вона пестила своїх адептів.

Адепти були різними за кольорами, прапорами та назвами партій. Мали звичку час від часу тішити народ зміною декорацій. Спочатку одні називали себе владою, а інші – опозицією. Опозиція млявенько вимагала систему ламати. Влада так само млявенько відгаркувалася. А потім вони мінялися місцями, і все починалося знову. І нічого не змінювалося, бо опинившись при владі вчорашня опозиція швиденько згадувала, що вбивати курку, яка несе золоті яйця, це не просто злочин проти бідної тваринки, це злочин проти самої себе, проти своїх статків і достатків.

Хто не бажав пристосовуватися до таких правил гри, хто намагався зберегти гідність і порядність, професійні «системними» і вправні «схемники» спочатку намагалися зробити своїми. А коли не вдавалося, то потихеньку витискали подалі. І довгий час все працювало наче швейцарський годинниковий механізм. Аж тут збій стався. Революцією називається. Революцією Гідності.

Багато людей змінилися самі. І почали вимагати змін від політиків. Справжніх змін. Не вдаваних. Адепти, системщики і схемщики хутко ніс за вітром поставили, швиденько принюхалися і, розуміючи, що справжні зміни становлять для них справжню загрозу, вирішили дуже мудро. Зміни пообіцяти. Як завше обіцяли. Потім знову пообіцяли, потім ще раз пообіцяли. Обіцяти гарно і натхненно. «Ви хочете змін?» Та будуть вам ті зміни і почнуться з того, що ми приведемо до влади молодих і нових людей.

Але молодість і новизну їхню дивним мірилом відміряємо. Яким? А от таким. Хлопці, а Вам скільки років? Шестидесяти ще нема? «Ні, – каже один мені всього 37», а другий збоку – «а мені лише 41». Хлопці, Ви лише по разові депутатами були? «Так», – кажуть обоє. Хлопці, а душа у вас молода і совість чиста? «Та звісно ж», – лунає од обох. Ну, і добре! Ну і молодці! Ви нам підходите. Будете відтепер нові сили представляти, ті, які змін хочуть. Призначаємо Вас головними суперниками, починайте борюкатися. А щоб цікавіше було, а давайте-но ще кілька нових лідерів до Вашого дружнього міжусобойчика додамо. Але так, щоб із цікавинкою, із іскринкою, із інтригою. Вчора були спільною ефективною опозиційною трійкою, то чому б і зараз однією кумпанією на вибори не піти? Новий лідер із партії «Поштовх» є? А із партії «Воля» є? Є обоє, от молодці!

А тепер давайте, хлопці, колоди в своїх очах не помічати і почати шукати смітинки у чужих. Ми ж то свої. Один одного довго і добре знаємо. В одній системі ж працюємо. Одними очима на світ дивимося. Якось аж нецікаво виходить. Чого ми будемо гандж одне в одного шукати. А пошукаймо-но в інших.

А як же ж шукати будемо? Просто. А давайте-но подивимося, хто на нас усіх найбільше несхожий. Кому менше 35? Хто ні разу депутатом не був? Хто у «правильних» партійно-владних розкладах нічого не тямить? Хто насмілився в 21 рік людей на площі революційні виводити, не чекаючи поки те зробить найшанованіша в місті людина? Хто насмілився після революції посади владної не просити? Хто не схотів гріти кісточки у м’якому чиновницькому кріслі? Хто покинув партію, яка лишень на злет пішла? Хто посмів мати більшу офіційну зарплатню, аніж ми? Хто посмів кинути нам виклик, не маючи за спиною могутніх покровителів?

От знайдемо такого і назвемо його «технічним кандидатом». Байдуже, що то не так. Байдуже, що ми супроти один одного справжніх технічних повиставляли. Байдуже, що ті вже так працюють, що аж гай шумить. Байдуже.

А чого його «технічним» називати? Бо він сміє «пастися» на наших електоральних полях. Бо він не такий як ми. Бо він не адепт. Бо він не схемщик, схем не терпить і може їх поламати. Бо через його руки проходили великі гроші і не прилипали. Бо він не марнославний. Бо він чесною працею заробляє більше, ніж ми. Бо він щирий і гідність для нього не порожні слова. Бо він не бреше. І головне – бо він за нашими правилами грати не хоче і не буде.

Продовження буде…"

Фото Маріанни Антонюк