Дев'яносторічну буковинку Орисю Теляєву, засуджену 1948 року разом з Онуфрієм Перуном та іншими студентами, Порошенко нагородив орденом Княгині Ольги

Орденом Княгині Ольги нагородили Орисю Теляєву, політв’язня радянського режиму.

Теляєва Орися Миколаївна – політв’язень, член Ради Чернівецького обласного товариства політв’язнів та репресованих 

Пані Орися народилася 23 лютого 1928 року в с. Стебні Путильського району Чернівецької області. Будучи студенткою Чернівецького університету,у 1944 році вступила до ОУН, де брала активну участь в роботі організації, збирала кошти на підтримку поранених вояків ОУН-УПА.

Була арештована органами НКВД 3 січня 1948 року. Орисю Теляєву піддавали жахливим катуванням, але вона витримала усі знущання і не зламалася, не видала нікого з товаришів. Була засуджена на 10 років, відбувала присуд сталінського суду в Карагандинський області. Звільнена в 1956 році без права повернення в Україну.

Нагадаємо, 22 січня 2017 року Президент України Петро Порошенко відзначив високими державними нагородами видатних українців, які зробили значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, справу консолідації українського суспільства, багаторічну сумлінну працю.

Джерело: http://acc.cv.ua/ 

Схема зі статті Тамари Марусик. Студентство Буковини під тиском сталінських репресій.

ДОВІДКА BUKNEWS:

За не позбавленими очевидних фактичних помилок спогадами ветерана ОУН-УПА Пантелеймона Василевського («Вірного»), під час навчання в Чернівецькому університеті Онуфрій Перун («Сян», «Ворон») уже був референтом пропаганди ОУН у Чернівцях і шефом підпільної друкарні. Так це чи ні, але у судовій справі Перун фігурував як керівник однієї зі студентських груп ОУН, хоча, звичайно, сама справа цілком могла бути сфабрикованою.  Групу 14 студентів, в тому числі Онуфрія Перуна та його дружину забрали з третього курсу університету. Арешти провели вночі – до когось навідалися додому, декого затримали у гуртожитку. Перші допити відбулися у тому приміщенні, де нині розташовано Чернівецький обласний краєзнавчий музей. Саме там розташовувалося обласне управління МДБ. Різдвяні свята арештовані «зустріли» вже у слідчій тюрмі МДБ. Це приміщення розташоване на нинішній вулиці Шевченка у Чернівцях – поруч із корпусом медичного університету, напроти продуктового ринку. Декого на кілька діб закрили до одиночок, а відтак перевели до тюремних камер. До розрахованих максимум на два ліжка приміщень, які кишіли блощицями, вошами і сексотами,  набили по десять і більше людей.  

Про подальшу долю Онуфрія Перуна та його дружини Єлизавети Бучинської, про яку також йдеться у «Зекамероні» Вернона Кресса, відомо зі слів їхнього сина Тараса. Отже, на момент арешту – 7 січня 1948 року – Онуфрій та Єлизавета вже були одружені. Побралися 21 листопада 1946-го року.  У процесі слідства вони, як і решта арештованих студентів університету, визнали, що створили літературне товариство під назвою «Буревій». Проте спецслужби кваліфікували його як Організацію Українських Націоналістів.

За словами учасниці процесу Орисі Запаринюк (Теляєвої) – єдиного свідка, яка станом на 2017 рік  ще  є живою, під час слідства хлопців нещадно били, вибиваючи потрібне зізнання. Її саму лише раз боляче вдарив слідчий Ахмедєєв. Про те, як катували решту, через багато десятиліть розповів у спогадах колишній студент фізико-математичного факультету Кузьма Хобзей: «Роздягали догола, кидали на підлогу, капітан Кисельов ставав мені на ноги, майор Клімочкін – старший слідчий стискував мою шию своїми ногами, а капітан Воронов і старший лейтенант Шилін, роздягнуті до сорочок із закоченими рукавами, ставали зліва і справа, брали нагайки скручені з трьох кабелів з дротом всередині, і періщили мене. Били від голови до ніг та від ніг до голови». Іншого разу били ніжкою від крісла – по голові і руках, якими намагався прикритись, чобітьми у живіт, «витанцьовували» по живому. Справи студентів фабрикували майор Клімочкін,  слідчий Путінцев, капітан Кисельов, капітан В.І.Воронов, лейтенант Амосов, лейтенант Ахмедєєв. Зв’язки студентів з ОУН доведено не було. 

З матеріалів справи відомо, що молодих людей провокували секретні співробітники органів МГБ Михайло Станівський і Тарас Слобода. Провокатори, які діяли автономно одне від одного, отримали завдання створити студентську антирадянську націоналістичну організацію. Один з них передав Перунові дві книги творів забороненого Богдана Лепкого. Проте Онуфрій так вдало заховав їх під порогом свого помешкання, що  слідчі не могли знайти книги під час обшуку. Хоча добре знали, що саме шукають, прямо запитуючи:  «де Лепкий?» За Грушевського, Лепкого, Винниченка, Олеся, Аркаса, Огієнка тоді одразу давали не менше  трьох років, – стверджує Орися Запаринюк (Теляєва). – За збереження антирадянської чи контрреволюційної літератури. Всіх студентів заарештували за доносом Михайла Станівського, на квартирі якого відбувалися збори літературного товариства «Буревій». 

Прокурор Гойхман вимагав для всіх смертної кари. «Перед вами кращі студенти, відмінники університету, медінституту і вчительського інституту, а насправді оскаженіла банда ОУН», – лунало під час судового фарсу 13-15 травня. У підсумку військовий трибунал військ МВС Чернівецької області у складі голови капітана юстиції Кузнєцова, засідателів капітана Наумова і лейтенанта Пятуніна засудив Єлизавету Бучинську (Перун) за ст. 54-1а КК УРСР на 10 років виправно-трудових таборів. Онуфрія Перуна засудили за ст. 54-1а КК УРСР на 25 років виправно-трудових таборів. Після суду усіх конвоювали до пересильної тюрми, що на нинішній Соборній площі у Чернівцях. Звідси влітку 1948 року розвезли  по таборах. Зачитували прізвища, виводили у двір, наказували чоловікам і жінкам роздягнутися догола… Усе це на відстані 8-15 кроків одне від одного. Відтак конвоїри безцеремонно обшукували в’язнів у всіх можливих місцях, – розповів у спогадах Петро Москалик.  

Орисю Запаринюк – за переписаний у блокнот вірш про тугу матері за загиблим сином і поштову марку із зображенням Гітлера, яку єдину відібрали з усієї колекції, заслали до Казахстану. У таборі вона провела вісім кращих молодих років. Проте їй ще випала нагода побачити у Чернівцях могилу свого мучителя прокурора Гойхмана. З часом донощика, який обмовив студентів, також судили – за плагіат і хабарі, – розповіла Орися Запаринюк (Теляєва).