Cлужбові особи Путильської РДА живуть «із повернутою назад головою» і вводять в оману людей щодо історичної назви Сторонець-Путилів

Згідно з декомунізаційними законами Український інститут національної пам’яті оприлюднив перелік населених пунктів, які символізують радянську епоху, і рекомендував їх перейменувати або повернути стару назву. До нього потрапило 76 міст і містечок та майже 800 сіл і селищ, назви яких потребують зміни. Зокрема село Радгоспівка, яке входить до Цуренської сільської ради. Тож Герцаївська районна державна адміністрація рекомендувала винести питання про перейменування села на розгляд сесії. Рішення громад про позбавлення від тоталітарної спадщини мали бути прийняті до Дня Свободи та Гідності, яке в Україні відзначають 21 листопада.

 На хвилі декомунізаційних процесів літературно-мистецька еліта Буковинського краю згадала про задавнене питання щодо перейменування селища Путила, яке до румунської окупації в 1918 році носило назву Сторонець-Путилів. З проголошенням незалежності України науковці й письменники, представники творчих та громадських організацій, звертаючись до учасників щорічного свята «Шовкова косиця» на обійсті музею найбільшого поета Буковини Юрія Федьковича, говорили, що путильчани мають повернути історичну назву своєму селищу. Однак на всі виступи та критичні зауваження в газетних публікаціях з цього приводу районна та селищна влада відповідала мовчанкою.

 Рік за роком спостерігаючи байдужість земляків Юрія Федьковича, учасники урочистого відзначення 181-ої річниці від дня його народження в Чернівецькому меморіальному музеї стали ініціаторами перейменування Путили і прийняли звернення до Українського інституту національної пам’яті, Чернівецької обласної ради та Чернівецької обласної державної адміністрації з пропозицією щодо повернення селищу історичної назви Сторонець-Путилів. Відтак редакція газети «Буковина» отримала листа за підписом заступника голови, керівника апарату облдержадміністрації Р.Сенчука, в якому зазначалося, що за інформацією Путильської райдержадміністрації це питання буде виноситись Путильською селищною радою на громадське обговорення, а звернення буде опубліковано в районній газеті «Карпати».

 Відзначивши День Свободи та Гідності, в Україні повернулися до декомунізаційних законів, оскільки завершився перший етап щодо їх виконання. Вирішили й ми поцікавилися, що було зроблено за відведений законом час у Радгоспівці та Путилі. Секретар Цуренської сільської ради Наталія Котик сказала, що питання про перейменування села на сесію ще не виносилося. Але 5 листопада була створена ініціативна група, яку очолив депутат сільської ради В.В.Горенко. Вона веде роз’яснювальну роботу, обговорюються пропозиції щодо перейменування Радгоспівки. Український інститут національної пам’яті рекомендував повернутися до старої назви Маморниця. Оскільки село з такою назвою вже входить до Цуренської сільської ради, то, можливо, на карті України невдовзі з’явиться Верхня або Нижня Маморниця.

 Натомість Путильський селищний голова Іван Повідаш відразу заявив, що люди не хочуть повертатися до старої назви. Мовляв, це питання обговорювали депутати попереднього скликання, порадяться з новообраними, але змушені будуть прислухатися до думки громади, якій ніхто не має права вказувати, як жити і з якою назвою. Наразі мешканців більше цікавлять дороги і хліб насущний. Бо це засвідчила дискусія на сторінках районної газети «Карпати» і результати опитування, розміщені на сайті «Однокласники». Справді, проти перейменування селища висловилося значно більше відвідувачів сторінки. А хіба варто було сподіватися чогось іншого, якщо тут же вміщена стаття Людмили Федюк «Путильчани не хочуть іти вперед із повернутою назад головою»? Тим більше, що в заголовок цієї публікації винесені слова голови Путильської районної державної адміністрації Миколи Савчука: «Микола Петрович каже, що повертати з глибини історії назву селищу – це те саме, що йти вперед із повернутою назад головою. Наприклад, з досвіду прадідів ми беремо лише певні знання й удосконалюємо їх в умовах сучасності, а не переймаємо увесь їхній спосіб життя. Так, у нашому минулому є назва «Сторонець-Путилів», але це – вже історія, певна доба. А життя продовжується, історія пишеться далі. І якщо повертатися до старих назв, то виходить, що ми йдемо не вперед, а ходимо по колу».

 Кожен має право на власну думку, але не можна дезорієнтувати людей і вводити їх в оману. Тим більше, якщо її оприлюднюють службові особи, які займають високі посади і за своїми функціональними обов’язками повинні провадити державницьку політику. Якщо прийняти логіку голови Путильської райдержадміністрації, то всі 76 міст і містечок та 800 сіл і селищ, назви яких будуть змінені відповідно до декомунізаційних законів, почнуть жити «із повернутою назад головою»? То, може, й справжню історію України нам не треба знати, щоб не оглядатися на минулі століття?!

 А наостанок скажу таке. Маю великий сумнів, що Юрій Федькович простить своїм землякам їхню байдужість, яка заважає їм повернутися до історичних і духовних витоків. Бо вони самі мали б виступити з ініціативою про повернення історичної назви і прийняти відповідне рішення, як це зробили в інших буковинських селах, не чекаючи декомунізаційних законів. Кобзар Буковини писав: «Я наш нарід цілим серцем люблю, і душа моя віщує, що єго велика доля жде…». Тільки ж, напевне, не під чужою окупантською назвою і з ворожою до України та її героїв московською церквою, якій путильчани моляться, забувши Федьковичеве: «О Москво, мати ти всіх лих! О Москво, ти несита крови!…». Як і те, що свою власну землю він віддав під Божий храм для українського Сторонця-Путилова, а не для зрумунізованої Путіли, яку за радянської влади перейменували на Путилу.

 Людмила ЧЕРНЯК,

завідувачка відділу культури та національного відроження обласної громадсько-політичної газети «Буковина»,

видавець творів Юрія Федьковича.

Газета «Буковина» від 4 грудня 2015 року.

 Дискусія:

 Путильчани не хочуть іти вперед із повернутою назад головою

Путилу хочуть перейменувати! Ця новина віднедавна викликала жваве обговорення серед путильчан та жителів району. Дізналися вони про це з опублікованого звернення відомих культурних та освітніх діячів України. Але така пропозиція мала б надійти від найбільш зацікавленого кола – корінних жителів селища. Та людей нині хвилюють зовсім інші питання.

 Отож, Путилі пропонують повернути назву з Федьковичевої доби – Сторонець-Путилів (ще згадується як Сторонець). Назва, як стверджують мовознавці, походить від латинського слова «путеус» – джерело, а в народі вважають, що це назва двох потоків – Путила і Сторонець.

 От тільки у вирі піднесення якось забули спитати у путильчан, що вони думають із цього приводу. У ході дослідження ми поспілкувалися із представниками різних вікових категорій та різного роду занять. Держслужбовці і безробітні, пенсіонери і школярі, військові та цивільні. Як виявилося, свою історію люди знають не гірше всяких інституцій, гордяться тим, що живуть у краї буковинського Кобзаря. Через століття у серцях плекають дух волелюбного Кобилиці, пам’ятають його подвиги на благо народу.

 Але минали десятки літ, заплітаючи у віхи історії події, імена та назви. Буковина разом із іншими регіонами України йшла вперед, розвивалася, пам’ятаючи пережите і дивлячись у майбутнє. Люди знають, як історично змінювалася назва центру, але не всі поділяють думку, що «Путила» – це окупаційна назва. Для окремих людей – це скорочена форма від «Сторонця-Путивля».

 Та й справа навіть не в тому, на яку назву змінювати Путилу, а в самих змінах. Найпоширеніша думка людей із приводу будь-яких перейменувань – що це не на часі. Сьогодні у нашому районі, як і в державі в цілому, є безліч нагальних питань і проблем, які потребують вирішення. Навіть якщо справді довести історичну цінність колишньої назви (хоча це ніхто не намагався обґрунтовано зробити), то у багатьох людей зразу виникає питання: а чому про це не говорили п’ять, десять років тому? Чому саме нині, у період складної політично-економічної ситуації, з’явилася необхідність перейменування? І кожен по-своєму правий.

 Як зауважив краєзнавець і дослідник, голова районного товариства «Гуцульщина» Михайло Григоряк, ще рік тому на черговій звітно-виборчій конференції він вів мову про те, що Путилі корисно б повернути історичну назву, але ні товариство, ні він особисто не робили ніяких заяв. Тому нині він здивований зверненням, яке з’явилося у пресі та Інтернет-ресурсах. Бо хоч Михайло Михайлович і мав подібну думку, але розуміє, що це питання не сьогодення. Можливо, згодом, коли стабілізується життя в державі, і вирішать важливіші питання, як-от стан автошляхів, можна повернутися до перейменування. А сьогодні говорити про нього недоцільно.

 Свою позицію з цього приводу висвітлив і голова райдержадміністрації Микола Савчук. Керівник району задається питанням, чим зумовлене таке звернення. Проаналізувавши склад діячів, які вирішували подальшу долю назви «Путила», дійшов висновку: люди, які не мають путильських коренів, а, може, ніколи й не були тут, не можуть ніяким чином впливати на її перейменування. Є громада, яка уповноважена вирішувати долю свого краю.

 Микола Петрович каже, що повертати з глибини історії назву селищу – це те саме, що йти вперед із повернутою назад головою. Наприклад, з досвіду прадідів ми беремо лише певні знання й удосконалюємо їх в умовах сучасності, а не переймаємо увесь їхній спосіб життя. Так, у нашому минулому є назва «Сторонець-Путилів», але це – вже історія, певна доба. А життя продовжується, історія пишеться далі. І якщо повертатися до старих назв, то виходить, що ми йдемо не вперед, а ходимо по колу.

 Тож у формі публічного обговорення нав’язаної нам пропозиції виявилося, що жителі району не готові підтримувати подібні ідеї. Поготів тепер, коли кожен думає про хліб насущний, а не перейменування населених пунктів, що до того ще тягне за собою великі фінансові затрати.

 Людмила ФЕДЮК.

Путильська районна газета «Карпати».

 ЗВЕРНЕННЯ

учасників літературно-мистецького зібрання в Чернівцях, присвяченого 181-ій річниці від дня народження Юрія Федьковича, до Українського інституту національної пам’яті, Чернівецької обласної ради та Чернівецької обласної державної адміністрації з пропозицією про повернення селищу Путила Чернівецької області історичної назви Сторонець-Путилів

 Усіляко підтримуючи декомунізаційні закони, прийняті Верховною Радою України 9 квітня 2015 року, висловлюємося за те, аби разом із топонімікою прокомуністичного характеру очистити карту області від назв, нав’язаних свого часу іншими окупаційними режимами. Йдеться насамперед про назву села (згодом селища), де 181 рік тому народився видатний український поет, прозаїк, драматург, публіцист, засновник першої в краї україномовної газети «Буковина», педагог-новатор, який почав реформувати школу на національній основі, Юрій Федькович.Засноване в XV столітті, а вперше згадане в 1501 році, село (селище) впродовж століть іменувалося Сторонець-Путилів – аж до окупації його боярською Румунією в 1918 році. Окупанти назвали селище Путілою (Putila). Так воно продовжувало іменуватися і після приходу сюди радянської влади в 1940 році. Вважаємо справою честі незалежної держави Україна повернути селищу його споконвічну назву – Сторонець-Путилів, а район іменувати Сторонець-Путилівським.

Настоятель церкви св. кн. Ольги, благочинний м.Чернівці Олег ПОЛЯНКО,

професор Богдан МЕЛЬНИЧУК,

доцент Лідія КОВАЛЕЦЬ,

доцент Василь ФИЛИПЧУК,

Чернівецький міський голова Олексій КАСПРУК,

завідувачка відділу культури та національного відродження газети «Буковина» Людмила ЧЕРНЯК,

почесний голова обласного об’єднання ВУТ «Просвіта» Віктор КОСЯЧЕНКО,

заслужений діяч мистецтв України Василь СЕЛЕЗІНКА,

заслужений працівник освіти України Тамара МІНЧЕНКО та інші.


Газета «Буковина» від 14 серпня 2015 року.