Через Чернівці може пройти вузькоколійна залізниця, яка з'єднає Cхідну Європу й Туреччину

Таку ініціативу активно обговорюють на найвищому рівні, - повідомив народний депутат України Олег Лаврик.

Вузькоколійка має отримати стратегічне значення, адже з'єднає торгові шляхи східної Європи і Туреччини. Згідно з планом, залізницю побудують з польського Перемишля до Львова. Потім до Чернівців з виходом на Румунію, Балкани, і аж до Стамбула. На думку нардепа, це дозволить швидше доставляти товари, зникнуть затримки на кордонах, фактично відбудеться переорієнтація потоків товарів на новий, коротший шлях. За словами депутата, Туреччина висловлює готовність фінансувати цей проект, залишається українській владі нарешті наважитись і прийняти рішення про будівництво. 

За матерілами сайту chv.tv

Довідково:

 Австрійським володарям Буковини, за яких тут, власне, з'явилися перші залізниці, йшлося не тільки про "заокруглення" території імперії. Транзитний потенціал Буковини, як зручного коридору, що поєднав би роз'єднані між собою Карпатами австрійські Галичину та Семигороддя (Трансильванію), зауважив ще син Марії-Терезії майбутній імператор-реформатор Йосиф ІІ. Власне цю мету переслідувала й прокладена тут у ХІХ столітті зі Львова до Чернівців залізниця. (Частина більшої європейської колії, що сполучала Відень-Краків-Львів-Чернівці і, якби на те була добра воля російських Романових, могла дійти через Хотин аж до Одеси). Закладений під столицею Буковини залізничний "павук" покликаний був стати зручною транспортною розв'язкою. А нитки натканої від нього у різні боки "павутини" мали пронизати всю південно-східну околицю Дунайської імперії. Вписатися у неї, у разі якби Перша світова війна закінчилася з іншим для Австро-Угорщини результатом, мала б і Румунія.

 У Росії пріоритети були іншими, відтак у Бессарабії вона обмежилася залізничною гілкою лише до Новоселиці. Та й то спорудженою ледь не на десятиліття пізніше за австрійський відрізок дороги. Так і вийшло, що Австро-Угорщина просунула свою залізничну колію до Чернівців і розвивала далі на південь - Ясси, Бухарест... Росія – через Бессарабію до прикордонної Новоселиці. Тут вони й стикувалися. Ширина між рейками, до слова, вже тоді була різною: 1520 мм (з російського боку) та 1435 мм (з австрійського). Зайти в тил одне одному цим "затятим друзям" заважала відсутність залізничного полотна на території північніше обох цих відрізків дороги – у межах нинішніх Заставнівського, Хотинського та більшої частини Новоселицького та Кельменецького районів. Власне негусто його тут і зараз.

 Коротке румунське інтремецо 20-30-х років на історію залізничного сполучення цих територій суттєво не вплинуло. Хоча транзитний потенціал колишнього коронного краю, як моста між регатом (Румунське королівство) та анексованою у Росії Бессарабією, був не останнім аргументом на користь його приєднання до Великої Румунії. Інша річ початок 40-х років минулого століття, коли усе це розрізнене залізничне господарство раптом опинилося в складі УРСР у межах однієї адміністративно-територіальної одиниці. Давати йому лад і, головне, поєднувати між собою роз'єднані уламки довелося вже новим господарям території. Щоб захистити стратегічний залізничний вузол територіально до майбутньої Чернівецької області, припускають науковці, і приєднали Дорохойський повіт Румунії (нині – Герцаївський район). Відсунули, так би мовити, кордон на відстань польоту снаряду корпусної артилерії потенційного супротивника. Адже саме ця колишня австрійсько-російська колія дозволяла тепер швидко перекидати війська з вже радянської Галичини у радянську Молдавію.