Чому ЄС відтерміновує питання надання безвізового режиму для України?

Питання відміни шенгенських віз для громадян України стало однією із найактуальніших тем в українському соціумі останнього часу. І це тоді, коли в середині ЄС підвищується рівень євроскептицизму  та поширюються антиіммігрантські настрої, а ентузіазм винагородити Україну, Грузію та Косово за їхній європейський вибір і відмінити візовий режим дедалі згасає. Це негативно впливає на процес тріалогу  між інституціями ЄС у галузі візової політики та механізму призупинення безвізового режиму.

Сьогодні Брюсселю доведеться мислити глобально та діяти локально. З одного боку Європейський Союз повинен вирішити одне з чи не найгостріших питань – проблему міграції в середині блоку, а з іншого – виправдати довіру до себе та надати Україні й Грузії безвізовий режим. Це завдання передбачає вжити заходів з максимального закриття своїх кордонів для нелегальних іммігрантів і в той же час відкрити їх для українського туриста, який власне і є потенційним іммігрантом. Щоб уникнути порушення безвізового режиму та повторення міграційної кризи 2015 року, коли до ЄС приїхало більше 1,2 млн біженців, був запропонований механізм призупинення безвізового режиму, що в будь-який час дозволить відмінити безвізовий режим з країною, звідки йде неконтрольована міграція. Українська та грузинська сторони вважають цю ініціативу певною «відмазкою», а Європа – захистом. Комітет Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ 8 грудня затвердив законопроект щодо впровадження механізму призупинення безвізового режиму ЄС з третіми країнами. Після затвердження документу тепер відкривається шлях до його затвердження на пленарному засіданні Європарламенту, що ймовірно відбудеться 15 грудня цього року. Тільки чому Україні, Грузії та Косово доводиться пройти цей складний шлях, а іншим країнам ні? На це допоможуть дати відповідь експерти в цій тематиці.

 Мікронезію та інші 7 острівних країн Океанії механізм призупинення візового режиму не стосується, а України, Грузії та Косово – так

Напередодні саміту Україна-ЄС та жвавого обговорення механізму призупинення безвізового режиму ЄС підписав угоди про безвізовий режим із такими країнами як Федеративні Штати Мікронезії, Сент-Люсія Домініка, Гренада, Сент-Вінсент і Гренадіни, Вануату, Самоа та Тринідад і Тобаго. Таким чином, починаючи з 28 червня 2017 року громадяни острівних країн зможуть подорожувати до «шенгензони» без віз. В Україні такі дії розкритикували та назвали політикою «подвійних стандартів».

-       «Варто зауважити, що ЄС застосовує два механізми для відміни візового режиму з третіми країнами: перший – лібералізація візового режиму шляхом поетапного виконання умов ЄС у процесі євроінтеграції, другий – взаємне скасування візових режимів», – зазначає кандидат політичних наук, аналітик Інституту Демократизації та Розвитку Анастасія Гавюк.

Відповідно до цього країни, які оголосили про свої наміри стати членами ЄС: балканські республіки, Україна, Республіка Молдова, Грузія та Туреччина, – виконали або повинні виконати умови першого варіанту.

-       «Україна повинна отримати безвізовий режим з ЄС через лібералізацію візового режиму. Ми є близьким сусідом ЄС і «країною-донором» потенційних мігрантів. Європа розглядає нас інакше, ніж наприклад, Федеративні Штати Мікронезії, які не виявили бажання стати членом ЄС, а населення країни складає трохи більше 100 тисяч осіб», – додала Анастасія Гавюк.

За будь яких обставин завдання лібералізації візового режиму було б простішим для виконання, якби не постало питання внутрішньо-європейської міграції. Відтак, за даними офіційних інституцій ЄС,  у 2015 році 34,3 млн громадян, що народилися за межами Європейського Союзу, проживали на території ЄС. Тоді як 19 млн громадян (3,9 % всього населення ЄС), що народилися на території країн-членів ЄС, мали резиденцію в іншій країні блоку.

За офіційними даними ООН та ЄС у Європейському Союзі найбільше іммігрантів, що не є громадянами країн ЄС, проживають у Німеччині (7,5 млн), Великобританії (5,4 млн), Італії (5 млн), Іспанії (4,5 млн), Франції (4,4 млн). У цих 5-х країнах ЄС, що складають 63% всього населення Європейського Союзу, проживають близько 76 % всіх іммігрантів, що не є громадянами ЄС. Недарма саме Франція та Німеччина з усіх країн-членів блоку найделікатніше підходять до питання надання безвізового режиму Україні, Грузії та Косово. 

У міграційних процесах в Європі існує один принцип: люди покидають свої домівки у пошуках кращої долі в сусідній країні, що є економічно більш розвинутою та політично стабільнішою. В основному це на Захід. Відтак росіяни в основному іммігрують до Естонії, Литви, Латвії, Болгарії, та навіть, України, а естонці обирають Фінляндію, в той час, коли  фіни – Швецію, а німці – Данію та Швейцарію. Італійці вибрали Нідерланди, а португальці – найбагатшу країну Люксембург.  Як не дивно, громадяни Республіки Молдова складають більшість іммігрантів у Румунії. Португалія, Іспанія та Франція «кишить» іммігрантами із своїх колишніх колоній – Ангола, Марокко, Алжир, відповідно.

Румуни складають більшість іммігрантів в Італії та Угорщині, а поляки – в Норвегії, Ісландії, Німеччині, Великобританії (якщо брати до уваги лише іммігрантів-громадян ЄС). Німці складають більшість іммігрантів в Данії, Швейцарії та Австрії. Британці надають перевагу Ірландії та Кіпру.

 Українці отримали найбільшу кількість резиденцій в країнах ЄС

З початком російської агресії в Україні та всіх бід з якими вона зіткнулася, не зважаючи на те, що «шенгензона» поки не відкрила кордони для «українського туриста», Європа залишилася максимально відкритою для громадян України. За даними Статистичної служби Європейського союзу (Євростат) лише у 2015 році країни ЄС видали українцям близько 500 тис. тимчасових посвідок на проживання (це 20% загальної кількості – 2,6 млн. осіб), що є рекордною цифрою з початку збору статистики у 2008 році. На другому місці – громадяни США (261 800 посвідок). Найбільшу кількість посвідок на проживання видала Велика Британія (в основному індусам) та Польща (в основному українцям). Щодо біженців, то того ж року до ЄС прибуло більше 1,2 млн осіб. На загальноєвропейському рівні українці складають більшість, іммігруючи до Польщі та Чехії (країни ЄС), Росії і Республіки Молдова. Менше українських іммігрантів зареєстровані у Великій Британії, скільки вона не входить до Шенгенської зони.

 За останній рік Великобританія зазнала найбільшої за свою історію хвилі імміграції

Хоча Об’єднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії та Республіка Ірландія не входять до Шенгензони та питання відміни візових режимів для громадян України, Грузії та Косова їх не стосується, ці країни бояться нової хвилі мігрантів і тому не розділяють європейської візової політики. За останні 12 місяців (до проведення 23 червня 2016 року референдуму про вихід з ЄС) до Великобританії іммігрували щонайменше 189 тис. громадян ЄС, що є на 9 тис. більше, ніж у попередньому році, а загальна кількість мігрантів за цей період складає 335 тис. За даними Національного Бюро Статистики це найбільша хвиля імміграції до Об’єднаного Королівства від початку ведення статистичних даних. Саме це питання стало наріжним комнем для проведення Брексіту (Brexit). Згідно з Національним Бюро Статистики Об’єднаного Королівства за 2015 рік серед громадян ЄС у Великій Британії переважають поляки (830 тис. осіб), ірландці (382 тис.), німці (286 тис.), румуни (220 тис.) та болгари. Також велику кількість складають індуси складають 795 тис.) та пакистанці (503 тис.). Польська мова є другою за поширеністю мовою в Англії та третьою у Великій Британії, після англійської та валлійської. Попри це, під час інформаційної кампанії за Brexit британських громадян закликали проголосувати  за вихід саме через те, що офіційними кандидатами на вступ до ЄС є такі балканські країни як Албанія, Чорногорія, Сербія, Македонія та Туреччина – потенційні «країни-донори» іммігрантів в Об’єднаному Королівстві.

Британці масово отримають громадянство Ірландії та Кіпру

Британці активно шукають шляхи й надалі залишатися громадянами об’єднаної Європи. Після референдуму про Brexit, невизначеності щодо статусу громадян ЄС у Великобританії і навпаки – британських громадян на території ЄС, громадяни Британії, що мають право отримати ірландське громадянство і користуватися всіма привілеями громадянина ЄС, не зволікають подати заявки на ірландський паспорт. У деяких поштових відділеннях Північної Ірландії, що є частиною Об’єднаного Королівства Великої Британії та Північної Ірландії, вже закінчилися бланки заяв через різке зростання кількості британських жителів, охочих отримати паспорт Ірландії. За перші 3 місяці після референдуму 37 тис. чоловік у Великобританії і Північній Ірландії подали заявки на отримання ірландського громадянства. Це на 83% більше, ніж за ті ж місяці 2015 року. В інших країнах ЄС – подібна ситуація: за даними Департаменту імміграції Кіпру в середньому чиновники отримують від британців до 300 заяв у день на отримання кіпріотського громадянства. Серед заявників в основному вихідці з Кіпру, які вже протягом декількох поколінь живуть у Сполученому Королівстві. Більшість із них вже цілком «англізовані».

Агенція Bloomberg, якій вдалося поспілкуватися з 16 дипломатичними представництвами країн ЄС, повідомляє, що британці почали просити громадянство в посольствах Нідерландів, Іспанії, Фінляндії, Німеччини, Португалії, Чехії, Хорватії, Польщі тощо. В основному це ті британці, що мають нерухомість у тих країнах.

Очевидно, що ця міграція є результатом поєднання економічних, політичних і соціальних факторів в країні походження мігранта (причини від'їзду) або в країні призначення. З історичної точки зору іммігрантів приваблюють саме економічне процвітання і політична стабільність Європейського Союзу. Це той геополітичний фактор, який є чи не найголовнішим чинником у прагненні постсоціалістичних країн долучитися до «європейської сім’ї».

Незважаючи на складні внутрішньо-міграційні процеси, країни ЄС намагаються всіляко продемонструвати свою підтримку євроінтеграційним прагненням України. Наприклад,  Угорщина та Румунія погодилися на те, щоб національні довгострокові візи для українських громадян були безкоштовними. Однак вони не можуть самостійно відмінити візові режими з Україною без централізованого рішення з Брюсселю. І хоч механізм призупинення безвізового режиму вже прийнятий відповідним комітетом Європарламенту з громадянських свобод, юстиції та внутрішніх справ, за нього ще мають проголосувати в Європарламенті та в Європейській Раді, де реально оцінюють ймовірну хвилю масової міграції українців до країн ЄС. Більше того, надання безвізового режиму громадянам України та Грузії не  виключає ймовірність застосування на практиці механізму призупинення безвізового режиму вже через перші 6 місяців після відміни віз.

Георгій БОДНАРАШ з Лондона спеціально для Buknews

Карта складена за данними ООН та ЄС