Чернівці знаходяться у транспортному «завулку» тільки через застарілість транспортної системи України і злочинну бездіяльність відповідальних чиновників, - роздум
Карантинний роздум. Чи можна кардинально реформувати транспортну галузь під час чуми?
Поки людство переживає далеко не найкращий час пандемії коронавірусу і переживає з приводу карантину, я, прискіпливий оглядач, пропоную розглянути період масової захворюваності як час до глибоких роздумів.
Як відомо, під час карантину слід залишатися вдома. Люди слідують рекомендації – і залишаються, відтак, вдома. Місто порожніє, міський та особливо міжміський транспорт переходить в вегетативний стан. У «сплячий режим», іншими словами. Так, незвично бачити місто таким сумним! Але якщо взяти себе у руки, можна оглянути зупинку громадського транспорту як... шанс до кардинального оновлення структури транспорту як такого!
Чернівці знаходяться у транспортному «завулку» тільки через застарілість транспортної системи України і злочинну бездіяльність відповідальних за неї чиновників. В результаті, Північна Буковина, яка і без карантину мала слабке транспортне сполучення з рештою України, з карантином тільки підтвердила нинішній стан справ.
За бажанням, наші чиновники від транспорту давним давно вирішили б питання мобільності в Україні раз і назавжди. Достатньо лиш в деяких деталях змінити законодавство...
Я був у різних країнах Європи, Азії та Південної Америки. Міжміський транспорт в усіх цих країнах обслуговуються приватними компаніями, транспортний флот яких дозволяє сполучити місто-базу з іншими містами країни. Навіть у країнах куди більших за Україну – таких як Туреччина, Аргентина або Бразилія всі адміністративні одиниці країни сполучені регулярними лініями. Результат – «завулків», як у нас немає. Вся країна охоплена транспортною мережею рівномірно! Маршрути виконуються по 10-20 разів на день! В деяких випадках – навіть раз на годину або на півгодини! За сполучення свого регіону з рештою країни ратує своя приватна компанія, яка не залишить свого місцевого пасажира (так само як і транзитних) у біді і легко доставить його в будь-яку іншу точку своєї країни. Навіть якщо маршрут довгий і мандрівка триватиме півтора-два дні чи навіть більше, наприклад Стамбул – Ван, Порту-Алеґрі – Макапа або Буенос-Айрес – Ушуайя. Про Португалію, відносно маленьку країну, я навіть не веду мови – пасажир може потрапити з найпівденнішої її точки (на материку) до найпівнічнішої за 5-6 годин. Транспортна сітка влаштована рівномірно!
До речі, про довгі автобусні маршрути. Для них використовують спеціальні комфортабельні автобуси, в яких спинка згинається практично до рівня щезлонгу. Мало того (особливо у Південній Америці), перед ногами є спеціальна підніжка, яка опускається, даючи ногам місце для розміщення і(або) розтяжки! Навіть якщо ти в дорозі і тобі залишилося декілька тисяч кілометрів, вночі виспатися ти можеш! В результат – до місця призначення ти прибуваєш бадьорим та готовим вирішити свої справи!
Чому в нас, в Україні ніхто не може (чи роблять вигляд що не може) організувати таким чином транспортне сполучення? Мало того, деякі області давним-давно марно сподіваються на збільшення частоти маршрутної сітки навіть зі столицею України! Обивають пороги різних бюрократів! Але отримують від них лиш відписки.
Відомий російський поет та письменник Сергій Михалков давно помітив, що бюрократ – «тварина» живуча. Тому я хотів би йому зробити важливу підказку.
Найтемніший момент – перед сходом Сонця. І карантинна зупинка транспорту – вдалий момент перед перезапуском транспортної системи України. Одним розкресленням пера можна змінити стан справ на краще і перетворити завулок на вузол!
Влад Горенюк
