Чернівці нагадали відомому журналісту Львів десятилітньої давнини

Цікаві враження від Чернівців після майже десятирічної перерви.

Враженнями ділився відомий журналіст Євген Глібовицький. 

Місто віддалено нагадує Львів зразка 2006-7 року (коли на пл. Ринок ще була стоянка для авто) - якраз перед помітним скачком. Видимі ознаки "бродіння" в середовищі активістів, ведеться пошук нових форм, бізнес потрохи починає звертати увагу на громадський сектор, а міська влада/опозиція - на обох. Центр міста починає чепуритися - з пішохідних туристичних вулиць.

Мікс ідентичностей несамовитий. Російськомовні диспетчери таксі неохоче вимовляють українською назви вулиць, купа різних акцентів української - буковинська, гуцульська, де-не-де галицька вимова. Руськомірне УПЦ-МП межує з синьожовтістю написів, помітні румунські барви, рекламні повідомлення вказують на близькість Молдови. Моложаві жіночки говорять однаково добре (між собою) російською і (по мобільному) італійською, вказуючи на природу своєї євроінтеграції. Сподіваюсь, що ідея "сили в розмаїтості" прийде природньо і базуватиметься на українській політичній "операційній системі". Мікробізнес вдавано аполітичний, це ок - ще нема добре відпрацьованих форм участі бізнесу (асоціацій) в самоврядуванні громади.

#MeridianCzernowitz - це зачаття критичного розуму через ірраціональне. Це якраз те, чого бракує (і тут, і на Донбасі і багато де по Україні). Зали по 30-50 чи деколи 200-300 заповнених місць - це і передавання естафети через покоління, і пробудження цікавості, і формування спільноти. Дуже вчасний і важливий фестиваль. Відчутна також присутність німецьких фундацій. Як і в інших містах, вони не дають пересохнути струмкам інтелектуального та творчого життя.

Змішані почуття від середовищ Чернівецького університету. З одного боку - навіть в кав'ярнях (!) лежать доступні для читання чудові монографії по політичній історії Буковини - роботи з розряду тих, які допомагають "на контрасті" зрозуміти інші регіони України. Зустрічі жваві, живі, обговорення актуальні. З іншого - те саме, що й 10 років тому відчуття неінтегрованості міцевого дискурсу в той, який маємо між Києвом-Львовом-Харковом-Дніпром-Одесою.

Дуже важлива поява прямого авіарейсу на Київ (FlyUIA-МАУ молодці, знайшли спосіб вписатись в обмеження злітної смуги) і швидкого залізничного експресу на Львів (попри докладені Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України) зусилля, щоб зробити його максимально некомфортним для пасажирів). Місто стає доступним і з "острова" стає "півостровом", а з масштабними ремонтами автодоріг, скоро взагалі стане частиною "материка". Ця боротьба за доступність нагадує подібну боротьбу сучасних Маріуполя і Сєвєродонецька. Проситься спрощення режиму перетину кордону з Молдовою і транзит Одеса-Кишинів-Чернівці, який пожвавить життя в місті. Відчувається конкуренція з Івано-Франківськом, і хоч вона стосується багатьох аспектів, в питаннях інфраструктурних виклики спільні і вирішуватись можуть разом.

Чернівці тільки формують своє обличчя і свій стиль в управлінні, бізнесі і навіть в кухні. Невідомо що цікавіше - шлях пошуку чи майбутній результат. Ставлю вже зараз місто на свою персональну туристичну карту, і ставлю помітку на майбутнє - на ділову.