«Чернівецький банеризм головного мозку» приніс у місцевий бюджет понад 3 мільйони гривень? - "Суть речей"

Друкопис програми «Суть Речей» від 26 листопада 2015 року.

Тема програми: Архітектура нашого міста: проблеми і шляхи вирішення.

Запрошений гість: Наталя Хілько, головний архітектор Чернівців

Ведуча: Людмила Григорчук

 Людмила Григорчук: Чернівці мають неабияку архітектуру. Нею ми хизуємося, але вона, певно, приносить багато проблем, бо за нею треба відповідно доглядати?

Наталя Хілько: Якщо ми маєте на увазі історичну частину міста, то вона вимагає відповідного режиму, але це залежить не лише від керівництва міста, але й від усіх мешканців. От тепер іде тенденція утеплення. І фрагментальне обліплення пінопластом, не знаходжу нормального слова, фарбують фасади і обліплюють пінопластом. Не консультуючись з архітекторами і управлінням культурної спадщини. Тарілки, кондиціонери, реклами – це все надзвичайно шкідливо. Але вихід є. треба зробити відповідну паспортизацію, можна зробити її дуже фахово. Можуть долучатися навіть громадські активісти з відповідною освітою, які мають бажання залучати студентів, всі, хто хоче зайнятися фаховою паспортизацією міста. Тому що це не тільки йде мова про зовнішній вигляд будинку, треба знати його вади внутрішні, чи замінили пічне опалення, коли прочищалися димові вентканали, в якому вони стані, чим користується і який водопровід, каналізація, в якому все це стані, в якому стані всі мережі, які проведені до цього будинку, коли проводилися перепланування, чи втручалися в несучі стіни. Ніхто не говорить про те, що дуже шкідливо в історичному середовищі цоколі обставляти плиткою, на зовнішні стіни використовують ту, яка призначена для внутрішніх робіт. Це для будинку дуже шкідливо. І для того, щоб ми знали, що у нас є цінне, нам треба знати, наскільки воно збереглося, бо якщо були втручання і цінності будинку залишилося 10%, то і режим використання буде іншим. Ці режими є пропрацьовані, але треба, щоб люди любили те середовище, в якому вони проживають, бо відділ не може вслідкувати за всіма трансформаціями в місті.

Людмила Григорчук: Люди ж не будуть мерзнути лише тому, що вони живуть у центральній частині міста. Настільки бюрократично навантажене отримання дозволу.

Наталя Хілько: Зовсім не важко, все продумано. Є багато програм співфінасування, просто треба, щоб мешканці об'єднувалися між собою. Вже є приклад, коли відбулася реконструкція фасаду, це також дуже важливо, коли не осипається фасад. Тоді у квартирі чистіше. Такі можуть бути програми і по внутрішніх ремонтах. Але коли люди замінюють вікна, треба, щоб вони не соромилися, приходили і питали, чи правильно це роблять. І велике прохання до виробників вікон і дверей, будь ласка, якщо до вас звертаються мешканці з історичного середовища, то дотримуйтесь хоча б однакового розчленування вікна, відповідного кольору, який рекомендує відділ охорони культурної спадщини, це дуже важливо.

Людмила Григорчук: Яка відповідальність за недотримання вимог?

Наталя Хілько: Насправді є штрафні санкції, але неможливо оштрафувати всіх мешканців. Це стосується не лише історичного середовища. У нас є будинки, які здаються в експлуатацію. І боляче дивитися, навіть на ту Рівненську 7 чи 9. Коли були претензії, зауваження на не зовсім вдалу здачу в експлуатацію. Але мешканці вже втрутилися в структуру будинку. Колись Рівненська буде важливою артерією для міста. І вже маємо результат. Що ми будемо їхати по цій вулиці, нема ще року, як будинок здався у експлуатацію, і вже роблять щось. Коли у будинку запланований балкон, а люди купують звичайну вагонку і не такого кольору, і я не називаю це утепленням, а вандалізмом. Бо архітектор думав над цим фасадом, думав над красою. Найболючіше питання з вулицею Воробкевича. Там здався прекрасний масив, забудовник не пошкодував на все, для парковок, є зони відпочинку і для дітей, і для старшого покоління, там можна грати в шахи, там передбачено все.  Навіть капличка зроблена з відповідних матеріалів у відповідному стилі. І коли поруччя зроблено з нержавійки, коли воно зроблено естетично, в контексті зовнішнього вигляду будинку, а люди, які поселяються, зрізають це поруччя, щоб поставити коване поруччя, я це не розумію. Архітекторам … як палець відрізати. Нам це боляче дивитися, коли твою дитину, бо це як дитину, треба виносити ідею, придумати зовнішній вигляд, матеріал. Перебачити все і, наприклад, якщо повернуся до вулиці Воробкевича. Там передбачено всі комунікації, що всі мешканці можуть підключитися до телебачення, не потрібно ставити тарілки на фасад, до кондиціонування, все продумано, але, все одно, мешканці, вважають, що окремо краще і руйнують структуру фасаду, це біда всеукраїнська.

Людмила Григорчук: При угоді, коли купують квартиру, можна десь узгоджувати, що модна робити, що не можна?

Наталя Хілько: На даний момент в законодавстві є пункт, на який ми посилаємося і маємо право на винесення штрафів, коли навіть, якщо це власність, але втручання в зовнішній фасад, у нас є пункт, за яким ми можемо штрафувати, ми цим не користувалися, але зараз будемо піднімати це питання і писати звернення, щоб люди почули і прийняли міри. Кожен, хто хоче щось зробити, з однієї сторони я їх розумію, вони хочуть покращити свої житлові умови, утеплити балкон і перетворити її на лоджію, але вони не розуміють, що вони псують своє приміщення, вони порушують інсуляцію, всі знають це слово. Вони не розуміють, що балкон – це другий евакуаційний вихід. Бо коли задимлена сходова клітина. То людина може стати на балконі, за простінок і дочекатися пожежників. Якщо це вище другого поверху і приклади у нас є. Коли у нас була задимлена сходова клітка і людей знімали з вікон на пожежній драбині.

Людмила Григорчук: Вже когось оштрафували?

Наталя Хілько: Ще ні, але ми розмовляли з спілкою архітекторів, ми готові всі нові будинки як здаються в експлуатацію, затверджувати паспорт фасаду і за втручання у фасадну структуру виносити штрафи, або при бажанні мешканця змінити його, щоб обов’язково вони брали дозвіл у архітектора проекту.

Слухач. Жанар. В мене питання про панельні будинки, багатоповерхівки. Претензії до мешканців, які утеплюють за власні кошти, тут питання до проектувальників, адже в Європі вже забули про ці будинки. І де встановлювати супутникову антену – це залежить від виробників, від мешканців це не залежить, йому важливо, щоб був гарний зв’язок. І третє, тут дуже важливо, ви говорите за штрафи за порушення, а я пропоную подумати над якимось матеріальним заохоченням тим, хто свої балкони прикрашає квітами.

Наталя Хілько: Стосовно панельних будинків, ми вже почали , я не пригадаю адресу, є будинок, який готується до здачі, 60% виконані робіт по програмі спів фінансування, коли мешканці 20-40% сплачують від загальної кошторисної вартості, а іншу частину міська рада сплачує. І на сьогоднішній день такі панельній будинки обшиваються суцільно пінопластом, утеплюються, роблять сучасний зовнішній вигляд, штукатурять, по всій технології, але він має комплексний загальний вигляд. Мешканці сплачують лише відсоток.

Людмила Григорчук: Тобто утеплювати можна, але треба правильно це робити.

Наталя Хілько: Так, треба згуртувати мешканців, щоб всі квартири погоджувалися з цим, вступили в долю, писали заявку, я думаю, що така тенденція буде продовжуватися і на наступний рік, ми лише розпочали цю роботу і я думаю, що це буде для міста корисною справою і перспективою на майбутнє. Стосовно другого питання, то тут конфлікт інтересів, бо мешканець хоче якісну картинку, а архітектор хоче якісний фасад, а виробник є заручником ситуації. Виробник шукає можливість задовільнити мешканця, який платить кошти, але я вважаю, що нам треба спільно піднімати цю тему, це дуже велика проблема, бо ми скоро перетворимося на місто-павутинку, бо кожен будинок тягне собі інтернет-сітку, кожен тягне супутникову антену, а то й дві, це проблема, я не інженер, це потрібні інженери, які можуть запропонувати вихід з ситуації, я з такими спілкувалася людьми, вони кажуть, що вихід з ситуації є, але це має бути комплексний підхід. За прикладом новобудов, має бути створена єдина система для підключення, якась може потужніша антена, з підключенням всіх мешканців.

Людмила Григорчук: Це те ж саме, що з встановленням металопластикових вікон. Якщо буде зацікавлений виробник, то легше буде всім.

Наталя Хілько: Так, ми перестанемо псувати місто. Стосовно третього запитання, матеріальним заохоченням, це цікава пропозиція, але не знаю, настільки матеріальним, але конкурси проводяться: на найкращу рекламу, найкращий під’їзд, зовнішній вигляд. Вони є. Треба може ще розширити. Визначити найкраще озеленення балкону. Бо дуже приємно, коли йдеш по вулиці і приємно подивитися, коли господарі дбають про свій балкон чи вікно.

Людмила Григорчук: В цих конкурсах є грошові премії?

Наталя Хілько: З управління в мене люди працюють у такій комісії, там створюють велику комісію, вони визначали кращий під’їзд, але результат того я не можу сказати, бо не відслідкувала.

Людмила Григорчук: Ми почали говорити про те, що вулиця Рівненька розвивається. Як виглядатиме місто Чернівці? Куди ми можемо розвиватися? Де чернівчани можуть будуватися?

Наталя Хілько: 2014 році, ви знаєте, був затверджений генплан міста і зонінг. Тенденція 2014 року була на те, що ми обласний центр, тобто намагалися максимально в зонінгу закласти території для багатоповерхового будівництва. Але з трагічними подіями на сході, з законом України про виділення земельних ділянок для учасників бойових дій, затверджений генплан міста, нас дуже обмежує в цих територіях для виділення учасникам бойових дій земельних ділянок під індивідуальне будівництво. На даний момент території є, в мене є конкурси оголошені. Це виноситься подетальний план території, обмежений певними вулицями, без цього подетального плану, ми не маємо права виставляти земельні ділянки на аукціон, якщо вони вільні і відповідно до зонінгу, з відповідним цільовим призначенням. Якщо це призначення для багоповерхової забудови, то ми маємо ділити на ділянки і виставляти на аукціон. Як це було на вулиці Науки. Там земельну ділянку продали за 4 мільйони. І це було щастя. Так само відбувається з подетальними планами, коли з садівництва переводиться на будівництво, коли люди там мають власність, якісь садові будиночки там побудували і коли садове товариство об’єднується і це не суперечить генплану та зонінгу, тоді в плани міста закладається розробка такого подетального плану для переведення з зони садівництва в зону будівництва. Такі зони є, ми систематично над цим працюємо. Всі подетальні плани. У нас є мета. Але ще не вистачає сильної потужної апаратури в департаменті, щоб ми на план наклали всі прошарки. Щоб ми наш генплан існуючий зробили нашаруваннями. Ми над цим працюємо. Це буде окремо слой з дитячими майданчиками, окремо слой з подетальними планами, Окремо слой з зонінгом, окремо – інші, з МАФАми, з рекламою, встановленими конструкціями. Коли нам потрібна інформація, щоб одна база була функціональна і все під руками.

Слухач. Дмитро Горковенко. Чи можливо ініціювати процес стосовно всяких вивісок, які висять на лініях тролейбусних, які не лише псують візуально місто, але й роблять з нього китайських квартал. І друге, чи взагалі можливе створення такого відділу, коли людина може повноцінно звернутися, де їй нададуть всю консультацію про створення вивіски, щодо умов архітектурний, щоб не було маніпуляцій, бігати два тижні по всіх кабінетах, шукати, проситися.

Наталя Хілько: Щодо китайського кварталу, то дам йому цікаву інформацію, що на сьогоднішній день затверджена концепція по рекламі в Чернівцях. А зараз ми активно, до нового року працюємо над положенням. Це положення буде визначати статус всієї зовнішньої реклами в Чернівцях. Чому так довго працюємо над цим, тому що маємо за мету, вже склали карту зонування території. Ми все місто розділили на три частини. Центральна частина міста буде найдорожча. Буде певна цінова політика. Друга зона – це все місто і на виїздах, на околицях – це буде третя категорія. І до сьогоднішнього дня у нас було таке положення, але на даний момент ми зрозуміли, що його треба розділити окремо на зовнішню рекламу, окремо на вивіски. І стосовно оцієї зовнішньої реклами на розтяжках, то в історичному середовищу буде категорично заборонено, а в іншій частині міста буде розглядатися на комісії, Чому? Тому що ми в положенні прописуємо, що буде створена певна комісія, яка вже діє, ми активно, коли вносимо зміни і формулюємо положення, то ми час від часу збираємося, вже були три зустрічі, дуже продуктивні, насичені, такі інформативні, і при зустрічах ми обговорюємо всі нюанси, які важливі для міста Чернівці. Відповідно до цієї комісії, ми дійшли висновку, що на перщий період, коли буде переформатовуватися місто, відповідно до реклами, бо на сьогоднішній день у нас вже діє заборона на встановлення спотикачів у місті. Всі ті спотикачі, які ви бачите у історичному середовищі, то вони мають дозволи в попередні періоди, більшість з них ще дійсні, в мене нема законодавчої бази про відмовлення, якщо людина сплачує систематично за цей спотикач в казну, не порушує умови угоди, то ми продовжуємо. Але це продовження тільки на рік. Якщо людина має бажання встановити новий, то вони отримують в більшості відмову. Чому вирішили, що повинна діяти ця комісія, коли звертаються до нас мешканці і кажуть, що у них дуже гарна реклама, ми бідні бізнесмени, наше приміщення знаходиться у підвалі, нас ніхто не бачить, хоча у нас конфліктних ситуацій було не багато, і всі, хто зверталися, з розумінням віднеслися до наших пояснень і згідні йти на компроміс. Було багато виробників рекламних, як турбуються, що залишаться без роботи, адже до них люди зверталися за оновленням, бо ці спотикачі не довготривкі, але після нарад, засідань, всі дійшли до однієї згоди, що може бути нестандартна реклама.  Є такі спотикачі, які заважають руху, на вулиці Кобилянській жінка забилася, впала. Ми реагуємо на такі речі, і приймаємо міри. І щодо розтяжок, ми на даний момент нічого не робимо, аж поки не приймемо нове положення. Його ми плануємо затвердити до нового року. Воно сформоване, вичитане, потребує деяких коригувань внаслідок нарад. Суміщення з законодавством, вичитка і все, працюємо по новому положенні. А стосовно другого питання, то я Дмитра запрошую активно у департамент, у нас є цілий відділ, який займається вивісками. Але він може цього не робити. Якщо людина має бажання зробити вивіску в історичному середовищі, то вона робить проект.

Людмила Григорчук: Де вона має це зробити?

Наталя Хілько: У відповідній проектній організації. Там складається у відповідно з законодавством.

Людмила Григорчук: Але куди саме йти?

Наталя Хілько: Спочатку треба звернутися у проектну організацію, яка займається рекламою, вони зроблять документацію, всі проектанти знають, яка це документація. Фотофіксація фасаду, монтаж і так далі. Це приватні фірми, які займаються і виготовленням реклами. Вони виготовляють ескізну пропозицію і оформивши цю проектну документацію, якщо в історичному середовищі, людина, яка бажає встановити на фасад, має звернутися у відділ охорони культурної спадщини, а не в історичному середовищі, то має звернутися до нас в департамент і отримати дозвіл. Але насправді люди можуть не звертатися ні в відділ охорони, ні до нас, а подати документацію в ЦНАП на Героїв Майдану, 7. І відповідно працівники зразу направлять цей пакет документів, хто ця особа, пакет на власність цього приміщення, щоб сусід сусідові не схотів зробити вивіску. Тому відповідний пакет документів зразу подіється в ЦНАП і ЦНАП направляє відповідно до зони на розгляд. Людина отримує кваліфіковану відповідь протягом 7 днів.

Людмила Григорчук: Треба вибрати проектну фірму хорошу. Як? Просто знайти в інтернеті?

Наталя Хілько: Так. Складено перелік всіх сертифікований архітекторів, є цей листочок і в секретаря. Поставимо навіть на сайті, але треба оновити дані. Він трішки застарів, бо там телефони стаціонарні, якими майже люди не користуються. Зараз більше мобільні телефони. Йде оновлення бази. Ми працюємо так. Збираємо всю інформацію про архітекторів, бо чиновник не має права рекомендувати конкретно якусь фірму, і якщо людина безпосередньо звертається до мене, то їй дається перелік архітекторів, то людина собі вибирає.

Людмила Григорчук: Повернемося до забудови міста. У нас є у всіх районах можливість розвиватися?

Наталя Хілько: Насправді мова йде взагалі про майбутнє, коли можна розширити місто, зважаючи на децентралізацію, села долучаються до міста і це велика перспектива.

Людмила Григорчук: А зараз де є вільні території?

Наталя Хілько: Насправді таких територій дуже і дуже мало. Такі масиви були уже використані для учасників АТО. На Коломийській і на Лук’яновича. Ми розглядаємо по плану конкурс на кращу пропозицію розвитку району Сторожинецька – Рівненька, Героїв Майдану, Комарова. Там регенерація кварталу. Ці конкурси мають пройти всю процедуру. Це не так, що люди почули по радіо і вже люди  Сторожинецькій почали хвилюватися, що їх зносять. Це на велику майбутню перспективу.

Іон. Слухач. Працюєте ви в напрямку малих архітектурних форм на кладовищах і ритуальних об’єктах?

Наталя Хілько: Конкретно якоїсь роботи ще не планували, але там постійно ведеться робота над цим кладовищем. Він належить до охоронної зони, відповідно там є працівники, але цього мало. Треба дослідницької роботи спеціальної з залученням фахівців: і реставраторів, і архітекторів, і звичайно, що така робота потребує фінансування великого, це не так просто. Там є деякі серйозні проблеми щодо утримання цього кладовища в належному стані. Це важке питання, воно на слуху, ніхто не забув, що ми повинні належну шану людям віддавати, але є перемовини про фінансування з єврейської общини цього кладовища, якщо будуть домовленості досягнуті, то я думаю, що в недалекому майбутньому, будемо мати ще одну родзинку міста Чернівців, куди будуть приїжджати не тільки зацікавлені особи, але й туристи, як Личаківське кладовище, чи інші. Куди туристи приїжджають, щоб познайомитися з цією категорією пам’яті.

Є в нас куди розростатися центральному кладовищу, адже місця з кожним роком треба все більше?

Наталя Хілько: Кладовище не можу розростатися, там все передбачено генпланом. Новий генплан запланував нове кладовище, не скажу де, не пам’ятаю. Але в нас земля дефіцит. Вона дорога. Говорила нещодавно з директором нашого кладовища на Годилові, то він казав, що ще на років два-три вистачить поховань. Але ми вже над цим думаємо, бо кладовище має мати велику природоохоронну зону, де не можна будуватися. Легше з закритими кладовищами, там не можуть бути нові поховання, так легше, коли кладовище набуває статусу закритого, бо відбувається лише процес підтрики його в належному стані.

Людмила Григорчук: Але на Годилові немає нових земель, щоб долучити?

Наталя Хілько: Ні, там немає. Треба шукати нову територію.

Людмила Григорчук: Де ще у нас в місті є території, які можна використати для будівництва?

Наталя Хілько: Дослідна станція – найцікавіше місце, ми написали звернення, щоб виділити 300 гектарів земельної ділянки, ми б тоді зняли питання з виділення земельних ділянок для учасників АТО, але на даний момент ведуться перемовини, не знаю, успішно, чи ні.

Людмила Григорчук: На якому рівні?

Наталя Хілько: На рівні міністерських перемовин. Можливо, поки що не маємо остаточних відповідей,  але постійно це питання актуалізуємо, по мірі можливості нагадуємо про нього. А більше таких масивів в місті немає. Є невеличкі масиви, ми там дивимося, відповідно до зонінга, але таких масивів великих вже немає.

Людмила Григорчук: Щодо малих архітектурних форм. Ви вже активно працюєте в цьому напрямку.

Наталя Хілько: Не дуже щось зробили. Ви маєте на увазі QR коди?

Людмила Григорчук: І їх також.

Наталя Хілько: Ми йдемо семимильними кроками в цьому плані. Ми як кожна людина, маємо зробити апробацію, тому ми намагаємося, наприклад, QR коди, які є на сайті для існуючих малих архітектурних форм, там є невеликий перелік, в який входить 4 кавомобілі, там є малі архітектурні форми, вірніше, тимчасові споруди до 30 квадратних метрів з певним терміном дії. Коли вони сплачують оренду в міський бюджет, то я вважаю, що треба брати приклад з цих людей, бо всі інші мафи, тимчасові споруди, які не мають відповідного документу, то будуть знесені, як ми почали з території Туристу і Гіпербуду. Ми і далі будемо продовжувати робити цю роботу. Тому я прошу всіх чернівчан не зловживати становищем, чи друзями, чи лобіюванням інтересів, все має бути згідно чинного законодавства. А стосовно цих малих форм, ми хочемо зробити слої на генплані. Це буде один з шарів, малі архітектурні форми вже існуючі, ми всі промоніторимо, бо є наприклад, величезна кількість малих архітектурних форм, яка належить Укрпошті. Тепер відповідно наявної документації, коли відбувається пере підписання договору, ми хочемо їх зобов’язати так само до виготовлення коду, щоб кожен мешканець і нам буде простіше. Бо багато є активних громадян, які будуть допомагати в створенні елементарно незаконних споруд. Бо все це шкода, за все це не сплачується в бюджет відповідні кошти. Це є неправильно. Якщо ми хочемо жити в правовій державі – то маємо дотримуватися закону.

Людмила Григорчук: З Гіпербудом було важко. Цілий день ви доказували людям, що ви виконуєте норму закону.

Наталя Хілько: Важко і не зовсім зрозуміло, коли люди намагаються доказати зворотнє, в принципі, я розумію, що це важко. Руйнувати - це боляче. Наноситься шкода комусь, це майно, це якісь гроші, це чиїсь капіталовкладення, але це знову ж таки приклад того, що треба діяти по закону.  Якщо людина не має документації, то вона має змиритися з цим, а не створювати перепони.

Людмила Григорчук: Ніхто не постраждав?

Наталя Хілько: Ні, але одного міліціонера вдарили. Я цього не розумію. Адже все можна вирішити в бесіді, навіть якщо на підвищених тонах, то досягнути компромісу.

Слухач. Олексій. Я дуже добре спостерігаю за вашою роботою і щиро бажаю вам терпіння і наполегливості у ваших непростих рішеннях і бажаю вам успіху.

Наталя Хілько: Дуже приємно, дякую. Якщо є люди, які дякують, то це окрилює і дає натхнення, щоб працювати ще з більшою силою. Значить, якщо хоч одна людина дякує, то правильні кроки якісь роблю. Може не всі, але хоча б люди підтримують.

Питання з Фейсбуку. Площа філармонії перетворюється на музей різного роду фігур які не мають ні смаку, ні якості виконання. Пам’ятник Ференсу Лісту який схожий на середньостатистичний надгробок десь на кладовищі, та ще й з фалосоподібним Ференсом на вершині. Пам’ятник чорному квадрату з незрозумілим жовто блакитним доповненням, у рамці в кілька разів масивнішій за сам пам’ятник, і більше нагадує турнік для фізкультури і точно не має ніякої мистецької цінності. Скажіть бідь ласка, що це?? тільки без аргументацій того що це сучасне мистецтво, своєрідна інсталяція чи ще щось. на сучасне мистецтво більше схожий чорний непрацюючий екран який доповнює вищеописаний архітектурний непотріб. (можна ще згадати одинокий фонтан по середині площі). я не вірю що ви як начебто хороший архітектор не бачите що це все не має там бути. ??

Наталя Хілько: Я так розумію, звісно, що кожен негативний коментар я заблизько сприймаю до душі і розчаровуюся, але хочу цьому дописувачу відповісти трішечки різко, я думаю, що він мене слухає. Але він не має права так висловлюватися. Пам’ятник обговорювався на містобудівній раді, а категоричними словами може розкидуватися лише той, хто не любить людей або не поважає думку інших. Я не буду характеризувати і доказувати, хороший цей пам’ятник чи не хороший, але ви всі мали можливість послухати коментарі в мережах і наступний день, після відкриття, це було паломництво до нього, всі мої друзі відвідали його і сфотографувалися на його фоні. Я абсолютно не погоджуюся з дописувачем, тому що говорити так про скульптора Михайла Колодко, який зробив цей пам’ятник, який прислухався до всіх порад нашої містобудівної ради, врахував всі зауваження, переробив в короткий період часу, співпрацював з місцевим архітектором, який запропонував інше розташування, врахував вимощення, все є з підтекстом. Тільки буде ще, вони не встигли зробити лавочки, використали просто матеріали, які були доступні на той момент часу. Потім лавочки перетворять на клавіші чорно-білі, як у піаніно, як і планували. Скульптор, який є лауреатом премії обласної імені Бошкая та Ерделі і говорити, що його скульптура нагадує якийсь органи, це некоректно, я би просила наших чернівчан бути стриманішими у своїх висловлюваннях,  а якщо їм схочеться написати негативний відгук, то зразу, в коментарях виставляти роботу, якою вони чогось досягли, щоб ми бачили, що це за спеціаліст, хай поставить свої роботи реалізовані, або якщо він науковець, то інші презентації.

Людмила Григорчук: Якщо говорити загалом про площу Філармонії то там буде щось змінюватися?

Наталя Хілько: Насправді площа Філармонії, всі визнають це архітектори, що вона на даний момент не функціонує як площа. Хоча, коли приїжджають іноземні архітектори, то вони кажуть, що ця площа по-європейськи виглядає і є непоганою. Не імпонує нашим чернівчанам там відпочивати, можливо не вистачає якихось заходів, але коли ми проводили там форму, стосовно GIZ, то вона ожила, привернула до себе увагу і вона якраз призначена до такої кількості людей і коли вони переглядали фільм, який транслювався на контурі машини, накритої білим полотном, то можливо молоді треба долучитися, запропонувати якісь заходи, а міська рада відкрита до таких ініціатив.

Людмила Григорчук: Щодо екрана, який не працює?

Наталя Хілько: Це приватна власність. Це є майно, ми не можемо вирішити.

Людмила Григорчук: Пам’ятник Чорному квадрату?

Наталя Хілько: Пам’ятник чорному квадрату встановив наш епатажний художник, за цей пам’ятник, він вперше свою епатажність проявив не лише у хуліганстві, це вперше Анатоль Федірко звернувся до міської ради і попередив, що він планує встановити таку річ.

Людмила Григорчук: Виховали його?

Наталя Хілько: Ні, я не вважаю, що виховали, це взаємоповага. І коли ми порекомендували розташувати саме там, на завершенні алеї, яка завершується просто парканом, то це було дуже вдале місце. Він погодився і я вважаю, що нічого поганого немає. І ці речі не є на дуже великий період часу. Бо рано чи пізно вони втрачають зовнішній привабливий вигляд і щось там буде інше.

Питання з Фейсбуку: Питання, по такому явищу як "буковинський банеризм головного мозку" В Чернівцях особливо популярне явище коли будь яке місце, чи то якусь захаращену халупу на фоні нововідкритого пам’ятника, чи то досить таки гарний і самодостатній фасад заклеюють банером. Іноді навіть конкурси проводять на найкращий і найбільший банер в Чернівцях) І це все подається як благо, виділяються кошти, заохочення, реклама. Це й надихає приватних підприємців ліпити ще більше банерів у центрі міста, це сприймається як норма. можливо на Калинівському базарі так, але ж не в центрі. така політика банеризму від міської влади, це середній палець в сторону чернівчан, які ще помічають красу свого міста. І інколи щоб зберегти цю красу, потрібно просто нічого не робити, просто не клеїти свій банер.

Наталя Хілько: Я запрошую цього хулігана до себе в кабінет. Я була з ним абсолютною однодумницею 5 місяців тому, до призначення на цю посаду. Я вважаю, що зовнішня реклама перенасичена вже всюди. Але назву дві цифри, які у свій час, мені їх озвучували і я не знайшла відповіді на заперечення. Наприклад у 2014 році Буковинський банеризм головного мозку приніс у бюджет 3 мільйони 348 тисяч, а на сьогоднішній день за 11 місяців цей банеризм приніс у бюджет міста 3 мільйона 352 тисяч 968 гривень. В мене не піднімається рука позбавити місто таких речей.

Людмила Григорчук: Щодо кінотеатру Миколайчука, що зараз з ним?

Наталя Хілько: Стадію, за яку відповідав департамент містобудівний ми завершили, ми видали документи, обмеження, щоб це видати треба було проект. Є всюди інформація, який зовнішній вигляд його буде. Перепланований. Все там, вважаю, достатньо непогано зроблено. На сьогоднішній день проектна документація проходить експертизу і оголошений тендер на підрядника. Звісно, це трошки проблематично, бо тендерна процедура повинна тривати 4 місяці, а скажемо, заплановане завершення роботи – у другій половині грудня. І цим займається управління капітального будівництва департаменту. Це питання до них. Чекаємо тендеру і дивимося, що встигаємо.

 Інформаційний партнер програми «Суть Речей»  www.buknews.com.ua