Чернівецька ОДА оприлюднила Інтерактивну карту поховань жертв масових вбивств на території області в 1941-1944 роках
На сайті Чернівецької ОДА розміщено посилання на Інтерактивну карту з позначенням місць поховань жертв масових вбивств (пам’яток історії та культури), проведених на території Чернівецької області в 1941-1944 роках.
Посилання на карту: http://arcg.is/0iyCbi.
Уривок з розділу «Cтолипінський вагон» замість крісла дантиста" з книги про життя Петера Деманта.
"Про те, що трапилося із заарештованими буковинцями, яких радянські каральні органи залишили у Чернівцях, стало відомо через шість десятиліть після скоєння страхітливого злочину. Пошуковці від 1992 року намагалися встановити, куди поділися в’язні Чернівецької тюрми №1. У квітні 1992 року Чернівецьке обласне Товариство політв’язнів і репресованих звернулося до начальника УСБУ в області із проханням надати інформацію про розстріл політв’язнів у червні 1941 року, вказати кількість жертв, їхні прізвища і точне місце захоронення.
У відповіді начальника УСБУ в області М.О.Кушніра, яку наводить голова товариства Ірина Войцехівська у книзі «Долі тисячі доріг», зокрема вказано, що узагальнені інформаційні матеріали з цієї теми в архівах відсутні. Частину матеріалів УНКВС-УНКДБ в Чернівецькій області на початку війни вивезли в тил, частину знищили на місці. Серед справ, які повернули після війни, необхідних документів немає.
Відповідь на питання дослідники-активісти отримали тільки навесні 2007 року. Розстрільні списки віднайшлися у Галузевому державному архіві СБУ у Києві. Іван Фостій представив громадськості шість розсекречених документів на 19, 99, 13, 30, 60 та 1 особу. Ще два списки №№7-8, які виявили ентузіасти, відповідно на 220 та 103 заарештовані в’язні потребують додаткового дослідження. За словами Івана Фостія, 28-30 червня і 1-3 липня 1941 року в тюрмі №1 управління НКДБ по Чернівецькій області розстріляли 222 в’язні, яким приписували контрреволюційні злочини. Зробили це згідно з наказом № 2445/м від 23 червня 1941 року про евакуацію і розстріл в’язнів, який підписав нарком держбезпеки СРСР В.Меркулов. Нарком держбезпеки УРСР П.Я. Мешик оперативно продублював цей наказ для всіх областей України. Тіла деяких репресованих, можливо, спочивають під мурами Чернівецької тюрми (нині СІЗО).
Прикметно, що режим знищував своїх полонених вже після початку радянсько-німецької війни. Фактично в умовах поспішної втечі. На цю обставину звернув увагу Олександр Солженіцин: «Забули вивезти цілі фортеці, як Брестську, але не забували розстрілювати політв’язнів у камерах і дворах Львівської, Рівненської, Талліннської і багатьох західних тюрем».
Про частину знищених людиноненависницьким режимом буковинців нагадує одинокий хрест, встановлений на крутих схилах Дністра, поблизу залізничного моста в Заліщиках. На хресті, який «є пам’яттю в’язням, що загинули в липні 1941 року», напис: «катами НКВС змордовані, скинуті у два вантажні вагони і пущені з вокзалу на замінований міст. Внаслідок вибуху всі в’язні загинули у водах Дністра».
Проаналізувавши розстрільні списки дослідник Володимир Підлубний дійшов висновку, що «органи НКВС-НКДБ вважали кожного мешканця Чернівців і області української, польської, румунської, угорської, німецької чи якоїсь іншої національності потенційними ворогами СРСР, брали на облік цих людей, а потім заарештовували й приписували їм… контрреволюційні наміри та нещадно нищили». Весь час перебування у Чернівцях музейний лаборант Петер Демант ходив, що називається, по лезу ножа".
Уривок з розділу "Трагічна версія сімейної історії" з книги про життя Петера Деманта.
"Переслідування євреїв у Північній частині Буковини розпочалися, щойно Румунія відновила контроль над нею. 5 липня 1941 року Чернівці знову стали румунськими. Вже наступного дня до міста прибула оперативна зондеркоманда 106 Південної групи військ вермахту під командуванням штурмбанфюрера СС Перестерера, яка 7 липня здійснила так звану зачистку міста, – йдеться у нарисі «Чернівці в роки Другої світової війни». Арешти комуністів і євреїв здійснювалися згідно із заздалегідь складеними списками.
8 липня карателі провели «гросс-акцію», в ході якої схопили усю керівну верхівку єврейської громади міста. Велику групу євреїв – майже 400 осіб – разом із головним рабином д-ром Марком та головним кантором Гурманом розстріляли з кулеметів на березі Прута між селами Біла і Стрілецький Кут. Перед цим їх змусили викопати для себе велику спільну могилу. Наступного дня, 9 липня, команда штурмбанфюрера СС Перестерера розстріляла приблизно 100 єврейських комуністів.
Лише за два дні 8 і 9 липня у Чернівцях розстріляли понад 500 євреїв, якщо рахувати з тими, кого стратила румунська армія і поліція. (В уточненні від 1 серпня фігурує цифра 682 страчених). Різні джерела вказують, що у липні-вересні 1941 року в місті розстріляли від 2300 до 6000 осіб. Загалом на території нинішньої Чернівецької області налічується майже п’ять десятків місць масового поховання євреїв, щонайменше три з яких – у Чернівцях.
Розстріляних на початку радянсько-німецької війни у Чернівцях євреїв вшанували наприкінці літа 1944 року. Людські рештки з безіменних могил на березі р. Прут були перепоховані, а судмедексперт І.Я.Бройде та хірург Л.Є.Землер, що були присутні при впізнанні загиблих родичами, засвідчили акти жорстоких розстрілів «невинних чернівецьких музикантів та мулярів, священиків та торгівців», – пише історик І.Яворська".
Юрій Чорней
