Чернівецька область в імлі, або в що ми втрапили внаслідок того, кого наобирали
Після короткої ейфорії виборців, які майже повірили, що на Буковині на місцевих виборах-2020 перемогли демократичні сили, поволі настає протверезіння.
Спочатку майже непомітно промайнули сесії новостворених районних рад, де у двох з трьох головами тихо і без напруження стали представники «Слуги народу». Тільки Вижниччина не зрадила своїм патріотичним поглядам.
А далі почалися торги між «містом» і «областю». Так торгувалися, що аж двічі представницькі приміщення мінували, і сесію на два дні розтягували… В результаті громада – програла вже, частина політиків також програли, хоча поки думають, що виграли. А у виграші лише ті, що щезли би. Ті, з ким і громада, і патріоти справжні, і патріоти ряжені воювали і боролися.
Як було всім зрозуміло і публічно оголошено, розпочалося змагання за посаду голови Чернівецької обласної ради. Було дві кандидатури – Володимира Жаровського від «Слуг народу» і Олексія Бойка від Аграрної партії. Але те, що справді стояло на кону, не оголошувалося публічно. А це був вплив на область. За вплив найбільше змагалися «Слуги народу» і нинішній очільник «Аграрної партії» Василь Козак (персона його ставленика тут неважлива, важливий Козак, якому стало тісно в його удільному Сокирянському князістві). У обох опонентів були свої «групи підтримки», і в Козака ця «група підтримки» виявилася сильнішою. Звісно, бо це ж був аж цілий екс-міністр і чинний нардеп Михайло Папієв!
Той самий Папієв, якого з ганьбою вигнали з Буковини у дні Революції Гідності. Якого мало не роздерли люди на площі перед "Будинком з левами". Проти якого, кажуть, порушено не менше 5 кримінальних справ – у тому числі зловживання службовим становищем та перешкоджання вільному здійсненню громадянами свого виборчого права. Увесь свій досвід маніпулятора він і долучив до голосування в облраді. І голосування за незаповнений протокол – це його наука здібному юному другові в президії, який прагнув «табуретки». І видача бюлетенів для голосування десь по коридорах і кулуарах – це також його технологія. І розписані ролі в лічильній комісії, де кожен контрольовано грав як по нотах і всі разом демонстрували виставу як дресировані песики… Грубе, відверте, яскраве, брутальне, нахабне порушення – він завжди був на все готовий.
Бо йому був потрібен реванш!
І він його отримав.
Він оббивав пороги всіх місцевих партій, які пройшли до обласної ради. Він тиснув руки вчорашнім ворогам. Він долучав до вирішення питань столичних очільників місцевих партій. І йому вдалося. Вдалося вплинути на патріотів з «Європейської солідарності», переконавши Петра Олексійовича в тому, що «аграрій» - це краще, ніж «слуга». Вдалося якось натиснути на місцевих «європейців» – які спочатку категорично відмовлялися голосувати за «засланого козачка», але потім чомусь таки погодилися. Вдалося (без особливих зусиль, вочевидь), переконати їхнього місцевого очільника, задобривши його самолюбство «табуреткою» заступника (ну не трон же це насправді!).
Так виглядає, що «ЄС» не додала лиш один голос від фракції – і є надія, що це був голос Олі Кобевко. Ну бо хочеться продовжувати вірити в людську порядність, хоч її все менше…
Той самий Папієв, якому буковинці влаштували коридор ганьби, прагнув реваншу. І навряд чи хтось дізнається, як він викручувався і що обіцяв, щоби схилити на свою сторону непорочну «Єдину Альтернативу». Але він отримав усі 9 її голосів для Козакового ставленика Бойка.
Навряд чи хтось точно знатиме, про що напередодні сесії обласної ради говорили в Allure Inn Папієв з головою місцевих «Слуг народу» Другановським. Але результатом стало те, що висуванець «Слуг» Жаровський програв, а натомість представник «Слуг» Гуйтор отримав «табуретку» першого заступника голови.
Про «За майбах» (тобто політсилу, яка себе називає «За майбутнє») і говорити не доводиться – їхні «моральні принципи» завжди незмінні, якою би партійною вивіскою їх не прикривали…
І з «Народним контролем» Папієв улесливо розмовляв, і з «Батьківщиною» - та з усіма, бо гарантій і впевненості не мав і підстав комусь довіряти – також. Але склалося не з усіма. Та і з тими, що склалося – це дуже ситуативно і, так виглядає, ненадовго. Але на цей раз – влучно.
Область перейшла в загребущі руки Сокирянського князька з обласними амбіціями, і в руки ображеного і приниженого, бажаючого помсти і віддачі регіонала.
Ну, дорогенькі, тепер ви потанцюєте під їхню дудку. Всі. І ті 27 з НК, Батьківщини, недобитки «Слуг» і Оля Кобевко, що виступили проти, і ті 33 (решта «Слуг», ОПЗЖ, Аграрії, ЄА, ЄС і За майбутнє), що голосували за. І ще не знати, кому буде гіркіше.
Можливо, найгіркіше буде голові ОДА Осачуку, якому ці всі хитання ще треба буде втримати. Саме тому, що доведеться втримувати – а не тому, що, як дехто вже пише, його будуть міняти. Міняти його нема чого, ніякій «групі Разумкова» він не протистоїть – просто тому, що на Буковині такої не існує. Хтось видає бажане за дійсне і шукає, як би погрітися в променях посади Разумкова – бо промені Кернеса вже якось вистигли, мабуть.
Та хай би гралися в свої депутатські ігри. Якби то не впливало на людей.
Але будуть знати іншим разом, за кого голосувати. Може, не виберуть більше хоч ОПЗЖ. І інших, хто лиш гарними гаслами прикривається, а насправді що в цій каденції, а що в попередніх – за «табуретки» віддається.
Незрозуміло лиш, чи тих, хто не голосує за всякий мотлох – чи нас аж настільки мало? Бо як же ж може таке бути, що після стількох втрат на Майданах і на війні, після стількох сліз на похоронах і стількох дзвонів пам’яті на площах – ми наступаємо і наступаємо на ті самі граблі, і обираємо і обираємо тих самих шахраїв і брехунів? І де та незалежна преса, яка дивиться на дрантя і не каже, що воно є дрантям?
До коли це буде тривати, люди?
Василь Буковинець, небайдужий
На основному фото: Святкування дня народження Фірташа в ресторані Il Melograno. Серед гостей нардеп від Опозиційного блоку, екс-голова Чернівецької ОДА Михайло Папієв.
