Чернівецька гімназія Ірини Вільде і Петера Деманта позбувається історичних вікон

Про це на своїй сторінці у ФБ написав голова Товариства Український народний дім в Чернівцях Володимир Старик. 

- Українська гімназія в Чернівцях (заснована в 1896 році) позбувається своїх оригінальних історичних вікон. Прощай, жива історіє української Буковини!

Начальник міського відділу охорони культурної спадщини Олена Пушкова не повірила громадському діячеві на слово: 

- Звідки така інформація? Керівники запевняють, що нічого не роблять такого...

Проте правдивість слів Володимира Старика підтвердив громадський активіст, громадський інспектор з охорони культурної спадщини Павло Колядинський:

- На фото видно, що міняють на пластик. Так само на пластик 2 роки назад поміняли вікна в кол. готелі Брістоль (гуртожиток медуніверситету), а в минулому році - в соборі.

 ДОВІДКОВО:

1919 року нова румунська влада краю реорганізувала І-шу  державну німецьку гімназію в теоретичний румунський ліцей №1 «Арон Пумнул». З будівлі, що на вулиці Алба-Юлія, 1, новоутворений навчальний заклад перевели до іншого приміщення. Решту учнів колишньої цісарсько-королівської (ц.к.) І-ї державної німецької  гімназії розділили між двома  національними ліцеями –  державним теоретичним німецьким ліцеєм №2 (згодом - гімназія) «Куза Вода»  і  єврейським середнім навчальним закладом – ліцеєм №3 «Мірон Костін». Під час Першої світової війни навчання в І-й державній німецькій гімназії тривало лише у 1915-1916 роках – до 10 червня 1916 року. Потім будівлю гімназії використовували у військових цілях.

У той же час колишню ц.к. ІІ державну українську гімназію румуни перетворили на український ліцей № 4 «Великий воєвода Міхай». Цей навчальний заклад став наступником відкритої 1896 року нижчої ц. к. гімназії з німецько-українськими паралельними класами. В 1901-1902 н.р. нижчу гімназію реорганізували в ц.к. ІІ державну українську гімназію зі старшими класами, яку нова влада краю реорганізувала в національний український  ліцей  № 4 «Великий воєвода Міхай».

Попервах  німецький ліцей №2 «Куза Воде», утворений румунами на базі розділеної І-ї державної німецької гімназії, призначався також для навчання польських школярів. Однак від 20 лютого 1919 року цим став займатися новоутворений польський ліцей № 5. Принаймні в тій частині, яка стосувалася  учнів початкових класів. Польські школярі-старшокласники продовжили  навчання у німецькому ліцеї аж до його закінчення. У подальшому всім учням-полякам, а не тільки початкових  класів, дозволили навчатися рідною мовою.

Натомість ліцей №2 «Куза Воде» продовжив функціонувати як чисто німецький. На навчання до нього вступали школярі романо-католицького та протестантського віросповідання. Першим директором ліцею був професор Петер Хрістов.  Предмети в ліцеї викладали німецькою і румунською мовами. Згідно з виявленими архівними документами, 1931 року Німецький ліцей № 2 трансформували у гімназію для хлопців № 2, останнього для Петера Деманта 1935/1936 навчального року заклад отримав остаточну назву «Гімназія для хлопців імені Куза Воде». В останні роки існування ліцею викладання забезпечувалося повною мірою. Проте старші класи  функціонували вже не тільки за гроші бюджету. Для забезпечення їх існування залучалися також кошти з інших джерел. 

Під час відкриття 1896 року нижчу ц. к. гімназію з німецько-українськими паралельними класами  розташували десь на площі Австрії. Після її реорганізації у ІІ державну гімназію (1901/02 рр.) навчальний заклад перевели  до нового приміщення на Eberhardgasse, пізніше – вул. Македонії.  Український ліцей «Великий воєвода Міхай», утворений румунами на базі ІІ-ї австрійської німецько-української гімназії, який отримав номер 4, залишився у цьому ж приміщенні.

З часу створення німецький ліцей №2 «Куза Воде» також розмістили у приміщенні колишньої другої австрійської німецько-української гімназії на вулиці Македонії, 8. (Згідно з деякими джерелами, ймовірно на першому поверсі будівлі). Таким чином  обидва навчальні заклади - гімназії «Мареле Воєвода Міхай» і «Куза Вода» до 1940 року, тимчасово у 1941-1944 рр.  розташовувалися в одному приміщенні на вул. Македонії. (Див. Grigorovi?? Mircea Înv???mântul în Nordul Bucovinei / 1994).