Чернівчанин Марко Файнер поропонує звільнити за корупцію "нового старого" міністра соціальної політики Людмилу Денисову

"Ну і що?.." - таким запитанням зустріли мене знайомі, колеги, студенти, коли я повернувся з Майдану. - Ну і що?.. – запитував я себе сам, сидячи в наметі за кавою, біля «йолки», коли мої побратими по Майдану розповідали про свої враження від короткочасної відпустки додому.

Ледве відійшовши від поранень та стресу від подій 18-20 лютого люди, приїхавши додому, отримали справжній шок, побачивши на тих же місцях тих самих здирників, хабарників, корупціонерів.

- Треба шукати дві тисячі доларів для влаштування дочки на роботу вчителькою в школі, – розповів один.
- Шукаю заробіток у Києві, щоб дати синові грошей на сесію у виші, – бідкається другий.
- А в Пенсійному фонді, у тих же кріслах, сидять ті ж самі, які дурили та обкрадали нас стільки років підряд, – жаліються «афганці» та пенсіонери.

- Треба заплатити за виділення ділянки під будівництво…

Тож, певне, повернеться до того, що було, або реалізується методика Сашка Музичка. Чи, може, є інший шлях? Було б помилковим думати, що нічого не змінилось. Так, знайомий завідувач кафедри розповідає, що довелось задовольнити письмові заяви студентів про зменшення поборів за курсові проекти; викладачі вишів отримали вказівки від деканів (а ті – від ректорів і з міністерства) тимчасово припинити здирництво та хабарі. Припинились побори за ділянки під будівництво, а разом з тим і видача ділянок. Лагіднішими стали інспектори ДАІ та податківці.

- Риба гниє з голови, але чистити її треба з хвоста, – говорить один мій колега. І він правий. Чи готові ми жити чесно, по-новому, чи розуміємо всю глибину корупції та громадянської кризи в суспільстві?! Чи осмислили ми, що з нами Бог, який дав нам ще один шанс (можливо, й останній) бути людьми? Але Всевишній ніколи не буде робити за нас те, що ми можемо зробити самі. А можемо ж!
Чи можемо ми не давати хабарі, не дурити один одного? Так! От тільки треба зрозуміти, що корупція, хабарництво закладені вже в нас самих і в законодавчій базі та служать інструментом вирішення всіх питань. Тож треба змінити законодавчу базу, змінити самих себе.

Наскільки корупція просочилась у нас самих, у нашу свідомість, засвідчує такий приклад. При зустрічі зі студентами Майдану всі одностайно підтримали заходи щодо подолання корупції у вишах. Але одна студентка запитує:

- А як же здати фізкультуру?

Другий:

- А як з опором матеріалів?

Панове студенти, або з вас забагато вимагають, або ви вчитесь не на тій спеціальності. Адже хабарі вигідні двом сторонам – і тим, хто дає, і тим, хто бере. Та тільки не суспільству.

Ще один дивний, але такий серйозний аспект як страх. Колись, у радянські часи, я запитував багатьох фронтовиків, які пройшли і вогонь, і воду, чому вони «прогинаються» під нахабністю партфункціонерів.

- Страшно, – відповідали вони.

- Що, страшніше, ніж на війні?

- Так, – відповідали фронтовики.

То невже, панове, котрі були на Майдані, ризикуючи своїм життям, наражаючись на небезпеку бути закатованим при виході за межі Майдану, Ви будете боятися цих паркетних пацюків? Адже майже всі добре знають, хто бере, скільки бере, з кого бере та за що бере. От тільки не знають або не хочуть знати (і, можливо, небезкорисно) ті, хто повинен цьому протистояти.

ЗДАЙ КОРУПЦІОНЕРА – ОТРИМАЙ БОНУС!

Але неясно, кому здавати, коли керівник держустанови сам очолює хабарницьку схему; коли грабіжник і сотник Самооборони – в одній особі; коли на виклик міліції щодо розкрадання лунають постріли. - Так що, ви хочете, щоб ми стали стукачами? – запитують мене студенти.

Та ні, шановні. Ще з радянських часів сам ненавиджу стукачів і провокаторів. От тільки не плутайте Божий дар з яєшнею. Невже Ви будете мовчати, коли заміновують Ваш дім? Невже промовчите, коли Вас обкрадуть? Та й не думайте, що я такий уже радикальний. Адже помірний гонорар за врятоване життя, дешевий подарунок і могорич хабарами не вважаю.

Тож думайте, панове! Подумайте й про тих, хто має очолити боротьбу з корупцією та люстрацію. З великою пошаною ставлюся до людей, яких призначили керувати антикорупційним і люстраційним відомствами, не маю ніяких сумнівів щодо їхнього високого інтелекту, чесності та порядності. Але подумайте самі, чи можуть люди з журналістською освітою та й навіть їхнім великим досвідом громадської діяльності справитися з поставленими суспільством задачами.

Тож згадайте, чи не для того щоб розграбувати Чорнобильський фонд, його головою призначили чесну людину, письменника за фахом; щоб обікрасти нашу енергетику – головою відповідного комітету призначили зоотехніка… І не розумію, чому антикорупційне та люстраційне відомства підпорядковують Кабміну, який у всі часи був координаційним центром корупції в країні.

Так що? Лунають заклики про згортання Майдану після виборів. Ні в якому разі! Майдан навіть на чверть ще не виконав поставлених суспільством задач. Майдан повинен залишитись назавжди як орган громадського контролю за діяльністю влади і як історико-культурний центр.

Про плани постреволюційного Майдану – трохи пізніше.

Марко ФАЙНЕР, Київ-Чернівці
Газета «Відродження» № 12, 20 березня 2014 р.

P. S. В якості свого особистого внеску в боротьбу з корупцією «здаю» нового старого міністра соціальної політики Людмилу Денисову разом з усіма її підлеглими, які винні в недоплаті (а точніше, в обкраданні) пенсій працюючим пенсіонерам, «афганцям» і «чорнобильцям» у 2009-2010 роках, про що є тисячі судових рішень, протест генпрокурора, уповноваженого з прав людини України та Федерації профспілок. 

Розгляд цієї справи так само, як і узаконення цього беззаконня владою Януковича, не вимагає багато часу та зусиль. Звільнення з посад усіх винних і відшкодування збитків за рахунок тих, хто віддавав і виконував незаконні накази у міністерстві соціальної політики та Пенсійному фонді України і буде тим лакмусовим папірцем на рішучість нинішньої влади та відповіддю на питання «Ну і що?..».

Можу ще додати достеменні факти з нашої вищої освіти та будівництва. От тільки займати керівні посади не бажаю. Будь пильним, Майдане! Перетасовується одна й та ж колода.