Чернівчани забули про перших резервістів, яких призвали з Буковини для захисту Батьківщини

Електронні та друковані ЗМІ краю, соціальні мережі  повняться повідомленнями про доброчинну допомогу нашим воїнам, яких призвали до армії для виконання бойових завдань. Буковинці справді щедрою рукою роблять пожертви на Збройні Сили України. Проте не до всіх, на жаль,  та допомога доходить. Власне, хлопцям і чоловікам, які в непростих умовах захищають наші безпеку і спокій, потрібні не так якісь матеріальні блага, хоча й без них теж нікуди, як увага, моральна підтримка і найголовніше – правда.

28-річний чернівчанин Юрій Ш. з тих кількох десятків буковинських резервістів, яких ще наприкінці березня першими мобілізували для захисту України від путінської агресії.  (Контактний телефон солдата є в редакції). Повістку за нього отримав сусід. Але молодий чоловік не став прискіпуватись до дрібниць.

Він ще після подій на Майдані вирішив для себе: докладу посильних зусиль для облаштування нового майбутнього України. Створив у соцмережі спільноту, до якої залучав однодумців зі скаргами на хабарників. Але якщо своїй країні він знадобився як воїн, то які можуть бути питання. Йшлося ж бо про безпеку Батьківщини.

Тому одразу після роботи вирушив до військкомата.  Сприйняв як належне, що медичної комісії як такої, окрім питання про скарги на здоров’я, не було. Сказали: завтра вранці відправка, часу на збори – лише ніч. Значить так тому й бути.

Таких як він в першій партії з Буковини набралося чоловік сто. Люди різних професій і матеріальних статків, віком від 20 до 50.   Далі були переодягання у військову форму, казарма в Білій Церкві,  поділ за родами військ.

З групою вояків Юрій потрапив на полігон десь під Житомиром. Тут резервісти мали за тиждень - хтось заново набути, а хтось  відновити забуті з часів строкової військової служби навики.  

Наступна зупинка – польовий наметовий табір десь на Запоріжжі. Саме звідси, за потреби, піхота їздила у Маріуполь для виконання бойових завдань. Прикриття забезпечували танкісти. Резервістів змішали з строковиками, одними і іншими командують кадрові офіцери.

 З’ясувалося, що саме ці чоловіки й хлопці, серед яких є навіть солдати строкової служби, це і є ті резерви, на які може покластися України. Переважна більшість з них – вихідці з західних і центральних областей країни. З південного-сходу практично нікого немає.

В цьому місці так і корить запитати у деяких дуже активних колишніх міністрів оборони, кадрових генералів, які спокійно проживають свої чималі зарплати і пенсії: а де, власне, ввірені вам самі Збройні Сили України? І чи можуть фактично цивільні люди ефективно виконувати бойові завдання? Адже часто їм протистоїть добре навчений ворог, який пройшов спеціальний військовий вишкіл.

Чому по телевізору кажуть про хороше матеріальне забезпечення резервістів, а за понад 50 днів служби (рахуючи з 25 березня) вони лише раз отримали 1300 гривень? У більшості цих людей вдома залишилися родини, діти.  І потребу годувати їх для них ніхто не скасовував.  Добре, що деякі банки оголосили мораторій на сплату відсотків по кредитах. Але чи всі? Тим часом більшу зарплату обіцяють тільки з екранів телевізора.

Солдатів строкової служби, які відслужили свій строк, не демобілізували. Але пообіцяли, що будуть платити як контрактникам. Натомість далі видають лише по 200 гривень.

Де ті нові бронежилети і так звані тепловізори -  прилади нічного бачення, на які так щедро жертвують гроші українці? Чернівчанин Юрій запевняє, що за власні кошти роздобув десь ліхтарика, щоб бодай так орієнтуватися вночі.

З часу призову на збори минуло понад 45 днів. Телеканали запевняють про ротацію резервістів. Насправді цього не відбувається. Більшість позастуджувалися ще на тренувальному полігоні, у солдатів старшого віку - загострюються хронічні хвороби. Дається взнаки відсутність медогляду під час  мобілізації.  Хтось скаржиться на виразку шлунку, у когось хронічний простатит – такому взагалі перемерзати не можна. Звісно, армія – не курорт, але яка користь з вояка, якого скручує в дугу після відвідин польової кухні?

А передачі, якщо хтось і отримує, то тільки те, що через нову пошту надсилають родичі. Щоправда до українських воїнів гарно ставляться в районній лікарні, де резервісти підліковуються від бронхітів і інших недуг. Забезпечують необхідним доглядом, безкоштовними ліками.

Однак вояки-патріоти не ремствують. Єдине, чого прагнуть – виконання обіцянок і найголовніше - правди. Не можете виконати – поговоріть,  поясніть. Тільки не брешіть!  Це не той випадок, коли можна нехтувати бойовим духом, а брехня його убиває!!! Ці патріоти  з бойовою зброєю у руках заслужили, щоб до них ставилися як до громадян, а не як до біомаси. Своє  право на це, як і на слова правди,  вони відстояли не лише на Майдані. А й нинішньою військовою службою з реальним ризиком для життя. 

Вл. інф.