Головним очікуванням від результатів виборів є відповідь на питання: хто ж таки справжній хазяїн на Буковині - влада чи опозиція?

Перед самим стартом парламентської кампанії, буковинський політикум та його головні персонажі (ображені відсутністю повноцінних літніх вакацій) вступають у боротьбу за 4 буковинських мажоритарних мандати та «дефіцитні» місця в партійних списках. Часу для компромісу та появи нових політиків уже немає. Це дає цілком прийнятні можливості для короткострокового прогнозування майбутніх дій місцевих політиків.

Будь-які вибори – це надзвичайно нервова, кризова та майже військова ситуація. Буковина, що знаходиться на перефирії політичного життя країни, поступово починає звикати до гучних струсів повітря кулаками владних та опозиційних популістів, мітингів під різнокольоровими стягами, палаток з партійною макулатурою … Загалом, тепер на Буковині так само, як і на по всій території України – дуже весело, «покращення наступає», одним словом. Здається, саме нетлінна фраза товариша Сталіна таки стане центральним рефреном всієї наступаючої виборчої кампанії – « жити стало краще, жити стало веселіше»… ( До слова. Сталінські методи ведення політичної боротьби з опонентами та «кістлява рука» адмінресурсу уже тихенько витають у повітрі… )

Відсутність іншої, окрім набридлої всім «совково-маркетологічної» моделі ведення виборчої кампанії ( це коли поєднується пафосна рекламна напищеність і нічим не підкріплений «культ особи») – вже повсякденна норма існування для майже всіх майбутніх кандидатів. При цьому, на гучні слова політичних лідерів, білборди та рекламу виборці перестають звертати увагу. І це добре… На відміну від політиків, як саме поводитимуть себе громадяни, після 30 липня важко спрогнозувати. Наврядче знайдеться хоч одна людина, яка буде спроможна захиститися від нав’язливого напливу «любові і добра» політиків-оборонців інтересів буковинців. ( До речі, про інтереси буковинців… Цікаво, а чи може хоч хтось, ці самі інтереси, більш-менш внятно сформулювати? Досить кумедна ситуація, інтереси буковинців не сформульовані, але борців за них – хоч греблю гати … )

Але тут варто повернутись до прогнозування дій політиків… Повернення мажоритарної складової в парламентську кампанію, різко підвищює ставки для майбутніх буковинських кандидатів. Особливо це стосується провладних кандидатів, для яких поразка на мажоритарці означатиме переміщення на самий низ бюрократичного «харчового ланцюга» де тусуються лише лузери минулих років. Межа реалізація «лузера» – кабінет у дальній частині ОДА та номінальна керівна посада, поза можливістю порулити ресурсами, тендерами та іншими корупційними імперативами. Саме тому, особливого бажання ризикнути своїм нинішнім статусом у представників «нових регіоналів» немає, а «старих регіоналів», що відчайдушно рвуться в бій, щоб вибратися із своїх політичних та економічних гетто, випускати на мажоритарку якось не зруки … А раптом вони ще виграють? Це ж треба буде знову «змінювати розклади», порушувати стабільність, тривожити вертикаль …

Для буковинської опозиції виборча кампанія є перевіркою на міцність та щирість відносин. «Батьківщина» і «Фронт Змін» поділили округи по-чесному (славнозвісний квотний принцип!). Два на два. Округи з центром у Чернівцях і Сторожинці відійшли фронтовикам, а Новоселицький і Хотинський дістались бютівцям. «Стратегічна перемога» фронтовиками уже здобута. Тепер головними опозиційними лузерами і невдахами, при найгіршому розвитку подій та низькому результаті, будуть виставленні «білосердешні», які виходячи з наявного кадрового потенціалу, можуть надіятися на перемогу на «своїх округах» тільки теоретично. Об’єднана опозиція на Буковині ще до кінця не сформувалася, а вже вийшла на потенційно конфліктну внутрішню ситуацію, яка здатна рознести на кавалки всі можливі поствиборчі перспективи. У атмосфері, коли за спільними словами про демократію, європейське майбутнє, боротьбу з режимом, стоїть стара-добра логіка «кидка лохів» — наврядче може вийти на щось конструктивне.

Свіжа політична кров, на яку так сподіваються виборці, що (по-ідеї…) повинна подарувати нову якість буковинській політиці, ймовірно, розтане в жовчі двоєдушної буковинської політики, яка є «услужливою подругою» політичних розкладів «заклятих друзів» у стольному граді Києві …

Головним очікуванням від результатів виборів є відповідь на питання – хто ж таки, справжній хазяїн на Буковині, Влада чи Опозиція? А точніше – хто буде нести постійну і пряму відповідальність за існуючу економічну ситуацію в області, хто здатен говорити людям правду і жертвувати всім, заради блага громади. Чи існують взагалі такі політики на рівні Буковини? Питання риторичне… Варто чесно визнати, що існуюча опозиція є опозицією тільки на час ведення виборчої кампанії, а у міжвиборчий період – вона лише «грається» в опозиційність. Існуюча влада також виконує свою пряму роботу тільки під час виборів, коли треба продемострувати «політичну волю гарних господарників і інше тотальне покращення», ремонтуючи дороги, відкриваючи нові майданчики і т.ін. Після завершення виборів, господарницький запал швидко згасає і на порядку денному залишається лише питання дерибану…

Подібна ситуація відкриває можливість для альтернативної третьої сили – «Удару» та ВО «Свобода», а також для незалежних від політичних розкладів, мажоритарних кандидатів. Їх задача максимально проста (і в той же час, майже неможлива для виконання) – продемонструвати реальну альтернативу існуючому правлячому класу, відчути бажання буковинців і спільно почати долати справжні, а не надумані проблеми.

Вибудувалася і видова специфікація майбутніх потенційних кандидатів до ВР від Буковини. Тут тобі і «Господарники» ( образ використовують Михайло Папієв, Михайло Бауер, Микола Федорук ), і «Професійні опозиціонери» (образ близький до Максима Бурбака, Генадія Москаля ), і «Третя сила» ( найбільш точно потрапляють під це визначення Назар Горук, Руслан Мельник, Оксана Продан, кандидати від Удару, Руслан Панчишин), і «Місцеві бізнесмени, меценати» (тут відповідниками є Іван Семенюк, Манолій Плаксій, Василь Любімський ), і «Представники фінансово-промислових груп» (образ нав’язується Віталію Михайлішину, та очільнику «Чернівцігазу» ). Вибір під час кампанії буде широким. Головне – не помилитися…

Закритий для оновлення правлячий клас, що заснований на старих корупційних зв’язках, може зазнати значних втрат після 28 жовтня. Нові політичні лідери, що будуть зустрічатися напряму з буковинцями, боротися з нечесними конкурентами, вкладаючи у це власний час і весь доступний ресурс, під час ведення цієї виборчої кампанії зрозуміють, що треба самим змінюватися … І, одночасно з цим, змінювати «край в якому варто жити». Ті кандидати, що збережуть лице після мажоритарного чистилища – будуть цінувати своє місце. Списочники, це наврядче зрозуміють .

Михайло Шморгун, блог на vkursi.com