Бухгалтерка Людмила Данчінська: «Терпіння і любов до справи – ось чого потребує наша професія»
16 липня – День бухгалтера
На її робочому столі вже давно не побачиш рахівниці, хоча не обійшлося і без неї. Власне, свого часу то був невід’ємний атрибут касирів і бухгалтерів, як сьогодні ком’ютер.
Із скромної посади колгоспного касира і почала свою трудову біографію Людмила Данчінська зі Старого Вовчинця. Втім ті шість років стали добрим підгрунттям досвіду і уміння працювати із грішми, цифрами і звітами, аби вже у нинішній роботі головного бухгалтера сільської ради не допускати помилок і прорахунків.
— Так щож головне у вашій професії, - мимоволі запитав Людмилу Василівну. Із відповіддю моя співрозмовниця незабарилась і переконливо промовила:
— Терпіння, більше того – ще обов’язково потрібно любити цю справу. Інакше бути не може.
Звісно, неодразу це стало для неї аксіомою. Перші поради та цінні настанови мала і від матері – теж свого часу бухгалтера, а від так безпосередньо від умілої наставниці у сільській раді – Марії Петрівни Остафійчук. Саме вона, виходячи на пенсію майже 30 років тому і благословила Людмилу Василівну на посаду головного бухгалтера. Час підтвердив правільність того благословлення, бо в особі Людмили Данчінської сповна акумулюється відданий спеціаліст високого рівня.
— А коли є порядок, надійність у фінансових ділах, - додає сільський голова Петро Остафійчук, - тоді є міцна опора і у виришенні багатьох питань громади.
Гадаю, ці слова особливих коментарів не потребують.
Василь Гейніш,
Фото Георгія Семенюка.
