Біда на соняшниковому полі: апокаліптичне видовище випалених спекою полів Чернівецької області нагадало селянам картини голодного 1946 року

І це воістину справжнісінька трагедія: на більшості полів, засіяних соняшником, урожай, на який так сподівалися селяни, практично дотла випалила небувала досі спека.

Наслідки спеки, яка і досі триває, просто шокують. Там, де соняшник з року в рік видає по 20, а то й 30 центнерів насіння з гектара, його цьогорічні намолоти рівнятиметься нулю. Збитки колосальні, враховуючи затрати техніки, пального, добрив, а головне – людської праці. 

А цей надблагенький урожай соняшнику (вірніше – щось схоже на цю надприбуткову культуру) днями з неймовірною для себе біллю спостерігав, зокрема, на полях, що прилягають до села Іванівці Кельменецького району. Двоє селян, котрі підбирали сухий хмиз на паливо взимку пообіч центральної дороги, і собі посумували: «Таке, чоловічку, ми на своїх нивках навиділися голодного 1946 року, коли й будячча випалила спека. Голод, добре пам’ятаємо, був таким, що в селах та хутірцях забрав життя майже усього люду. Мерли дорослі, особливо ж дітвора. Не дай, Боже, більше такого. А оце, що видимо з вами – то й від нашого спільного недбальства, зокрема над природою. В полях та перелісках зникають потічки, геть пересихають копанки, пощезали навіть болітця. Бо комусь все мало і мало. А щоби більше, то геть осушили те, що не варто було робити. І через оцю людську підлоту, природа й карає нас…».

Абсолютно погоджуюся з думкою поважних селян, котрі дрівця на зиму під Іванівцями старали. Та водночас припускаю, що катастрофічний недорід (і не лише соняшнику) – результат невігластва персон від АПК, зокрема монстрів в особі так званих агрохолдингів. Це, власне, тих хто брутально ігнорує дотримання сівозміни культури, хто, аби взяти з поля по максимуму, дає, приміром, соняшник по соняшнику, ріпак по ріпаку, сою по сої і т.д. Це аби взяти якомога більше та ще й з меншими затратами. І так з року в рік. От і ось-ось досіялися та дозбиралися. Як і на цьому полі, де від споглядання, хочеться ридати. Воно, це поле, обездолене та понівечене, наче благає: порятуйте землю і не чиніть на ній біди, бо лихо нам усім буде. І вже збулося. Як і на цих гонах, що сталося з прямої вини ненаситних агрохолдингів, котрим усе мало та мало. Але Бог воздасть за сподіяне: земля наруги над собою не прощає.

Іван Агатій

На фото: ось так «зародили» соняшники на Кельменеччині, з надблагого врожаю яких ні олійки збити, ані насіння під наступний врожай пристарити.