Біблійний фінал (на вікенд 2)

Тут і справді ціла детективна історія в стилі Дена Брауна вимальовується. Пригадуєте, багато років тому в бібліотеці ЧНУ трапилася напівдетективна пригода, коли з відділу цінних і рідкісних видань було викрадено якийсь раритет. Викрадачі тоді навіть використали фальшиве посвідчення співробітника КДБ... Працівниця відділу супроводжувала псевдо кадебіста до самих дверей контори на Шевченка, він туди нібито навіть зайшов. А насправді перечекав у передпокої і далі... невідомо, що сталося. То була книга, принаймні так говорили, яка була святою для євреїв. Вона становила для них якусь особливу цінність. На сьогоднішній день, на жаль, не можу сказати нічого конкретного про її долю. Знаю тільки те, що її так і не знайшли...  А додайте до цього вкрадену з Білої Криниці Острозьку Біблію, на яку нібито сам Ющенко хотів  накласти руку. Зважаючи на підвищений інтерес до букіністичної літератури, який несподівано засвідчили навіть найвищі посадовці області, пропонуємо найгучнішу букіністичну історію останніх років на Буковині.

 Біблійний фінал (на вікенд)

Викрадений на Буковині раритет залишився у Києві. Чи надовго?

Поважних гостей, які ще у січні 2007 року завітали до адміністративного приміщення Центрального державного історичного архіву України у Києві, зустрічали ледь не усі працівники наукової установи. Воно й не дивно: нечасто випадає нагода на власні очі побачити свідка тих далеких часів, в які Шекспір ще не написав свого "Гамлета", Сервантес - "Дон Кіхота", Кромвель не понаговорював компліментів Хмельницькому, а Мазепа не повстав за Україну. Річчю, що викликала небачений серед звиклих до тиші і спокою архівістів ажіотаж, виявилася оббита синім оксамитом скринька. Точніше те, що знаходилося у ній самій. Раритет, до якого, майже напевно, торкалася рука друкаря Івана Федорова і гіпотетично – некоронованого короля Руси-України князя Костянтина-Василя Острозького. Перший (!) повний друкований текст всіх книг Св. Письма церковнослов’янською мовою. Після підписання дирекцією архіву та представниками слідчого управління СБУ акта прийому-передачі до договору про державне зберігання примірника так званої Острозької Біблії 1581 року видання у детективній історії, пов’язаній з цим буковинським примірником відомої книги, здавалося, можна було поставити крапку. Проте є усі підстави припускати, що говорити про завершення життєвої одіссеї інкунабули у стінах архіву щонайменше передчасно. 

Стародрук могли продати через "Укрспецюст"?

І то не лише тому, що шлях викраденої у 1998 році на Буковині Острозької Біблії від спецсховища речових доказів - спочатку слідчого відділу управління СБУ в Чернівецькій області, а відтак - камери речових доказів головного слідчого управління СБУ в Києві - і аж до фондів Центрального державного історичного архіву України у Києві розтягнувся на довгих шість років. За час, що минув з моменту, відколи у 2001 році співробітники СБУ знайшли викрадений раритет, один фігурант справи навіть встиг вийти на волю за президентською амністією, а інший – відсидіти строк, проте Біблія усе ніяк не могла віднайти свого нового господаря. Про фігурантів цієї резонансної історії, хід її розслідування та обставини чудесного віднайдення книги правоохоронцями "ДТ" розповідало читачам. Востаннє - у матеріалі "Детектив з Біблією" (див.  №  22 (601) від 10 — 16 червня 2006).

Хоча, як запевнив старший слідчий в особливо важливих справах - криміналіст слідчого відділу УСБУ в Чернівецькій області, підполковник юстиції Владислав Мусялик, спецслужба готова була передати Біблію за призначенням майже одразу після вироку Першотравневого райсуду (м. Чернівці) від 20 травня 2004 року у кримінальній справі №1098, у частині майнових стягнень якого окремим пунктом було зазначено: «речовий доказ - Острозьку Біблію 1581 року видання Івана Федорова - конфіскувати в дохід держави». З огляду на свідчення експертів про те, що цей раритет є важливим джерелом вивчення історії стародруку в Україні і належить до скарбниці української культури та духовності, представники СБУ не реалізували Біблію через структури тоді ще не ліквідованого спецдержпідприємства "Укрспецюст", як це часто траплялося з конфіскованим у правопорушників в дохід держави майном, а звернулися до голови Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, щоб з’ясувати її подальшу долю. З огляду на те, що вироком суду викрадену на теренах Буковини старообрядницьку Біблію конфіскували у дохід держави, а у системі державних архівів з майже 40 відомих в Україні примірників Острозької Біблії - за єдиним винятком Центрального державного історичного архіву України у Львові - на відміну від бібліотек та музеїв, таких раритетів просто немає, члени Міжвідомчої ради ще 2 серпня 2005 року ухвалили рішення №4 про передачу врятованого працівниками СБУ раритету на державне зберігання до Центрального державного історичного архіву у Києві. Проте тоді мало хто здогадувався, що від цього рішення і до моменту урочистої передачі Острозької Біблії архіву мине ще понад рік із гаком.

"Ходят слухи по домам, а беззубые старухи их разносют по умам..."

Затримка з передачею книги сприяла поширенню найнеймовірніших чуток. З одного боку представників громадськості лякала можливість назавжди втратити раритет для Буковини, з іншого – на стародрук було чимало інших претендентів. Свої права на віднайдений стародрук несподівано пред’явив один із чернівецьких старовірів Юрій Савченко, який наполягав на тому, що раритет має бути повернутий особисто йому. За словами заявника, ще перед тим, як Біблія потрапила до музею, з якого її було згодом вкрадено, старовинну книгу попередньо викрали з домоволодіння його бабусі Степаниди Ігнатової, яка мешкала у Білій Криниці. Настоятель Білокриницької старообрядницької громади отець Сергій Бобков переконаний, що у родичів Юрія Савченка справді могли вкрасти стародавню Біблію, але у даному конкретному випадку йдеться, про інший, можливо, другий, а то й третій екземпляр Острозького раритету, яких у Білокриницькій митрополії могло бути кілька (!). Адже бібліотека Білої Криниці, де понад століття знаходився центр світового старообрядництва, містила сотні унікальних книг. У тому числі такий поліграфічний раритет, як "Апостол" Івана Федорова. Довший час – поки її цього статусу не позбавили надруковані кирилицею майже на 80 років раніше "Октоїх" та "Часословець" Швайпольта Фіоля - саме ця книга вважалася першою друкованою книгою старослов’янською мовою. Коли у 40-х роках радянські прикордонники громили монастир, більша частина книгозбірні пропала, хоча дещо люди все таки встигли розібрати по домах. У 80-х роках - вже наприкінці існування Радянського Союзу - багато збережених таким чином книжок вивезли до Інституту російської літератури (Пушкінського дому) Російської Академії наук. Проте, як з’ясувалося вже після смерті ченця Діоміда, свій "Апостол" у Білій Криниці все-таки зберегли.

"Проштовхувати ідею необхідності реставрації допомагав академік Дмитро Ліхачов, який був радником Радянського фонду культури, що ним опікувалася особисто Раїса Горбачова, - розповів журнаілсту єпархіальний іконописець-старовір Володимир з Чернівців. - Що там насправді трапилося з тим іконостасом, тепер уже, мабуть, не довідається ніхто. Реставрувати його нібито взявся Центральний музей давньоруської культури й мистецтва імені Андрія Рубльова, але майже 80 ікон, виконаних у змішаних - переважно Строгановській школі іконопису кінця ХІХ століття, звідти до Білої Криниці так і не повернулися. Звісно, ікони зникли не з вини Ліхачова чи Горбачової. Але дуже вже багато там було задіяно людей з міністерства культури, які поклали на них око.  Кілька років тому з церкви святих Козьми і Дам'яна знову викрали один із двох Святкових рядів, що там були. Страху Божого у людей немає. Не дивно, що після такого навіть у Єрусалимі бачив дві такі лавки, де на стелажах - наче книжки у бібліотеках - лежать дерев'яні ікони. Повірте, свої старообрядницькі ікони розпізнаю з першого погляду. А їх там тисячі! Нікола Чудотворець, наприклад, коштує 3 тисячі доларів, а ще там є ікони по 15, 20 і навіть 50 тисяч. Як вони туди потрапили?"

Але наразі про інше...

Листування громадянина Юрія Савченка з цього приводу з прокуратурою Чернівецької області лише заплутало справу. На підтвердження обгрунтованості своїх підозр щодо можливого зникнення Біблії вже з рук правоохоронців пан Савченко наводив різночитаннями у відповідях посадовців прокуратури на його звернення. Адже в одному випадку заступник прокурора області Микола Савін справді стверджував, що Острозьку Біблію, яка була речовим доказом у кримінальній справі, ще у грудні 2005 року передали у "кімнату зберігання речових доказів Головного слідчого управління СБ України" в Києві, а в іншому листі, до речі, підписаному вже прокурором області Михайлом Косютою і датованому січнем 2006 року запевняли, що вона досі зберігається... "у камері речових доказів слідчого відділу управління СБУ в Чернівецькій області".

Невизначеність долі віднайденої Біблії неабияк хвилювала громаду буковинських старообрядців, якій до створення у 1988 році Музею культури старообрядництва у Білій Криниці належав стародрук. Спеціальна делегація старовірів навіть навідувалася до СБУ, прокуратури та краєзнавчого музею з вимогою довести, що Біблія не пропала, а справді ще перебуває у руках держави. Продемонстрована співробітниками СБУ громаді старообрядців книга, яка нікуди не зникла, зняла напругу лише частково. Адже актуальним для них залишалося питання повернення громаді основного для старовірів всього світу канонічного тексту Святого Письма. Про це на відкритті Освяченого Собору в Білій Криниці у вересні 2006 року вкотре наголосив митрополит Московський і всієї Русі Російської православної старообрядницької церкви Корнилій. Бо хоча Острозька Біблія і стала основою для Синодальної (Єлисаветинської) Біблії 1751 і 1756 рр. (якими православні користуються у виправленому вигляді до сьогодні), старообрядницька Церква ці нові книги Святого Письма не визнає, а служить лише по видрукуваним ще у часи Івана Федорова, зокрема згаданій Острозькій Біблії. Натомість, як запевнила директор Чернівецького краєзнавчого музею Олена Затуловська, на викрадену з колишнього Музею культури старообрядництва у Білій Криниці книгу очолюваний нею заклад ніколи не претендував. Бо хоча експонати цього ліквідованого ще у 1996 році закладу культури справді зберігаються у фондах краєзнавчого музею, проте згадана Острозька Біблія йому ніколи юридично не належала.

"Питання ще буде вирішуватися"

Деяку ясність у плутану біблійну історію з далеко небіблійним сюжетом вніс тодішній голова Державного комітету архівів України Геннадій Боряк. Ще влітку 2006 року у відповідь на телефонне звернення чиновник повідомив: "з огляду на рішення вищого керівництва держави, яке дійшло висновку, що згаданий екземпляр краще буде передати до Державного музею книги і друкарства України Києво-Печерської Лаври, де його зможуть оглядати відвідувачі, виконання рішення ради, яка працює при Кабміні, призупинилося. Питання ще буде вирішуватися".

Неофіційно ж подейкували, що стародрук вирішили використовувати ледь не у потребах Секретаріату Президента України. З огляду на ту обставину, що свою першу присягу як Президент України - ще під час Помаранчевої революції - Віктор Ющенко складав у Верховній Раді України саме на примірнику старовинної Острозької Біблії - зрозуміти особливе ставлення глави держави до унікального видання нескладно. Що завадило реалізувати ці плани, якщо вони справді існували, залишається лише здогадуватися. При нагоді, про це варто було б запитати у екс-голови Секретаріату Президента України Олександра Рибачука, який очолював канцелярію Президента України до 15 вересня 2006 року, або вже у нинішнього очільника структури Віктора Балоги. Можливо, команда "відбій" надійшла через надмірний громадський резонанс подібної до цієї чернівецької історії. Адже саме на 2005 – 2006 роки припадає пік іншого архівного скандалу, незавершеного, до речі, й досі. Наразі йдеться про безпрецедентні крадіжки документів у Центральному державному історичному архіві України у Львові, які виплили після того, як тодішній прем’єр-міністр і кандидат на посаду Президента України Віктор Янукович подарував київському Національному музею історії України нібито куплені за кордоном раритетні листи Михайла Грушевського до І. Кревицького. Насправді ж, як встановили представники галицької інтелігенції, зокрема історик Ярослав Дашкевич, усі раритети числилися за Львівським держархівом.

Як би там не було, але вже через півроку після розмови журналіста про Острозьку Біблію з Геннадієм Боряком рішення Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей майже дворічної давнини виконали і вже 11 січня 2007 року стародрук посів почесне місце у фондах Центрального державного історичного архіву України у Києві. На сайті сховища документів навіть з’явилося офіційне повідомлення про незвичайну подію: "Центральний державний історичний архів України, м. Київ на виконання рішення Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей прийняв від Слідчого управління СБУ на державне зберігання примірник Острозької біблії, 1581 року видання, друкар Іван Федоров". 11 лютого 2008 на офіційному сайті СБУ також з’явилася інформація про те, що служба "передала до Центрального державного історичного архіву України викрадений з одного із музеїв України та віднайдений співробітниками спецслужби примірник стародруку - Острозьку Біблію".

При нагоді зауважимо, що Острозька Біблія виявилася не єдиним гідним уваги Національного архівного фонду України уловом, яким його поповнили співробітники спецслужби. Вже 10 жовтня того ж року, на виконання рішення Міжвідомчої ради з питань вивезення, ввезення та повернення культурних цінностей, слідче управління СБУ в Чернівецькій області передало до ЦДІА України, м. Київ, три старовірницькі стародруки: Канонник (1792), Часовник (1835) та Псалтир (друга половина ХІХ ст.), також вилучені у злодіїв.

Біблія для патріарха

Проте події, які розгорнулися вже після передачі Острозької Біблії до київського архіву, вкотре підтвердили істинність твердження про те, що після злочину – перефразовуючи популярний радянський кінофільм – життя часто тільки починається. Відтак справжньою несподіванкою стала інформація про те, що старообрядницька громада Буковини збирається домагатися повернення віднайденої Біблії якщо не у руки громади, хоча після ухвалення на державному рівні питання про реституцію церковного майна тут не відкидають і такого розвитку подій, то принаймні до створюваного у селі Біла Криниця музейного комплексу. Адже якщо Біблію було викрадено з музею, то логічно було б повернути її саме йому. До відновлення діяльності музею історії старообрядництва, громада не проти, щоб раритет тимчасово зберігався у Чернівецькому краєзнавчому музеї.

Як запевнив настоятель Білокриницької старообрядницької громади отець Сергій Бобков, під час перебування у Білій Криниці Президента України Віктора Ющенка він особисто проінформував його про проблему, а представник їх общини у Києві – виходець з Білої Криниці Сергій Дєєв вже мав з цього приводу зустріч з тодішнім Главою Секретаріату Президента України Віктором Балогою. У зустрічі з цього приводу також нібито взяв участь голова Чернівецької ОДА Володимир Куліш. (Це саме Сергій Дєєв був автором проекту щодо можливого залучення до реставрації центру світового старообрядництва, яким була Біла Криниця, коштів американських старовірів. З цією метою наприкінці 80-х – до 1000-ліття хрещення Русі - він навіть організував спеціальну виставку старообрядницьких старожитностей, яка демонструвалася у бібліотеці Конгресу США. Серед експонатів виставки була та сама Острозька Біблія - з печатками "Митрополия Белая Криница" на кількох сторінках, яку незабаром викрали).

Губернатор краю підтвердив інформацію отця Сергія не лише щодо факту такої зустрічі, а й повідомив про те, що глава президентської канцелярії погодився сприяти Буковині у вирішенні цього питання. Проте для того, щоб дати справі хід, не вистачає офіційного документа, який би засвідчував нинішнє місцезнаходження стародруку. За словами Володимира Куліша, він вже звернувся з відповідним листом до СБУ, проте офіційної відповіді щодо місцезнаходження Острозької Біблії поки що не отримав. Сподіваємося, що дана публікація допоможе губернатору у його пошуках.

Повернення у Білу Криницю старовинної Острозької Біблії справді стало би гарним подарунком до ювілею розташованої тут унікальної пам’ятки архітектури національного значення - Успенського собору, століття якого урочисто відзначили у жовтні 2008 року. До цього часу влада Глибоцького району також обіцяля завершити облаштування на території села новозбудованого музейного комплексу старообрядців з просторою музейною кімнатою, бібліотекою, залом дегустування оригінальних страв та напоїв старообрядців, кімнатами для відпочинку приїжджих і придбання сувенірів. Ще далі у своїх мріях зайшов тодішній губернатор Буковини Володимир Куліш, який запевнив автора цих рядків, що новозбудований готельний комплекс дозволить гідно прийняти у Білій Криниці ієрархів старообрядницької церкви, які тут же зможуть обрати з-поміж себе першого патріарха Руської православної старообрядницької церкви. І хто знає, чи не чудом віднайдену сім років тому Острозьку Біблію використають з такої нагоди під час урочистого богослужіння.

 Юрій ЧОРНЕЙ, Чернівці

Опубліковано в газеті  "Дзеркало тижня"