«Бачив, як російських тюремників корчило від прізвища Порошенко, як кожний його успіх в Україні робив слабшим їхній режим», – представник «Європейської Солідарності», політв'язень Ахтем Чийгоз

Український кримськотатарський політик, заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу, голова Бахчисарайського регіонального меджлісу, колишній російський полтів’язень Ахтем Чийгоз  вважає, що деокупація Криму – це не захмарна, а цілком реальна перспектива розвитку подій вже у найближчому майбутньому. Більше відповідальності – і ми переможемо у цій війні! Головною передумовою для цього є консолідація всього громадянського суспільства навколо проукраїнських політичних сил. Це буде найкращим сигналом для друзів і партнерів України у світі допомогти їй досягнути поставленої мети. Справжні санкції проти Росії, які можуть кардинально вплинути на ситуацію, союзники України ще не застосовували.

Але допомагають тим, хто сам захищається. Так як це роблять сотні політв’язнів у Криму різних національностей. Єдина їхня вина – відмова визнати Крим російським. Відступитися зараз від своїх вимог, це не тільки втратити майбутнє. Це також зрада тих, хто усі ці роки у тюрмах відмовлявся йти на співпрацю з російським режимом, виборюючи своє право залишатися громадянином України.

Ахтем Чийгоз аплодував у залі неправедного російського суду, який засудив його до восьми років позбавлення волі, бо домігся, бодай у вироку (!), визнання себе громадянином України. Три роки в російських катівнях не зламали його волі, бо він знав: увесь цей час Україна бореться, розвивається, міцніє і обов’язково визволить його і його батьківщину Крим. Багатоголосе «Слава Україні» гриміло на всю тюрму, коли Джамала перемогла на пісенному конкурсі «Євробачення». «Героям слава!» – відповідали патріоти в обличчя охоронцям, які бігли їх утихомирювати. Зачіпати кримського татарина у футболці з тризубом на серці і написом Україна на спині не наважувалися навіть блатні в’язні.

Як можна зрадити фермера Володимира Балуха, який підняв над своїм обійстям український прапор, а на будинку написав, що той стоїть на вулиці Героїв Небесної Сотні? «З такими людьми, щирими українцями,  я хочу будувати звільнений Крим», – каже  Ахтем Чийгоз. Таких молодих підприємців найбільше боїться і ненавидить російський режим. Молодь не бажає перетворюватися на російську «вату». І саме тому їх першими репресують. Так вчили з двома заробітчанами з Чернівецької області, які насмілилися вимагати у господаря чесно зароблене. Їм приписали вимагання. Усі ці люди не хочуть, щоб їх повертали за якимись таємними домовленостями, ціною зради інтересів України в ПАРЄ. Вони мають право повернутися героями, бо не зламалися у значно важчих умовах.    

"В Криму нас часто називали українцями в Криму і ми пишались цим, тому що борячись за свої права, за свої національні інтереси, за свою землю, ми змінювали суспільство і в Криму. І також ми усвідомлювали, що Уукраїна, її шлях у Європу – це захист усіх національностей. І ванс під боком завжди був ворог, який створював тюрму народів. І сьогодні ми точно не хочемо бути в цій тюрмі. Перебуваючи в таких складних умовах окупації, ми боролись і будемо боротись. І це стало не підйомною ношею для цієї автократії, для купки бандитів, які заявляють, що вони влада Росії. Це не правда. Вони влада бандитська для Росії. Якщо я до окупації представляв народ і мене вибирали у представницькі органи, я вважав, що в цьому зміст мого життя і боротьби за права свого народу, в тюрмі я вважав, що це інший майданчик боротьби. Коли мене привезли в Україну, я сказав, що йе новий етап боротьби. Верховна Рада – не самоціль, але з такою командою, з таким лідером, я вважаю, що в нас з`явиться більше можливостей реалізувати все те, що ми мали 5 років і маємо продовжити."

Про себе Ахтем Чийгоз каже, що в політиці – від народження. Адже історію свого репресованого народу засвоїв не з книжок, а з розповідей бабусі під час депортації з Криму. Повернувшись 1987 року до Криму, пережив на півострові розвал Радянського Союзу. Робив усе можливе, щоб прискорити падіння людиноненависницької тюрми народів. Вільне майбутнє Криму бачить тільки у складі європейської України. У Росії сповідують зовсім інші стандарти для малих народів.

"Пішов у політику, щоб повернути дім. Ми народжувались і слухали від наших дідів казки про Крим, ми жили цим.  Це зрозуміло кожному , хто любить свою землю. І нас від неї відірвали, - наголосив А.Чийгоз - якщо ми, будуючи успішність України, захищаємо свої національні інтереси, так чи інакше, ми впливаємо на Росію. Це я кажу, як людина, яка 3 роки провела в російській в’язниці. І ті хлопці, які сидять, вони своєю боротьбою змінюють відношення тих, хто втратив свою гідність, хто не знає, як це бути патріотом. Так діють усі наші хлопці у російських в`язницях.  Нехай навіть через серйозні загрози. Сьогодні ми більше потребуємо розуміння України. Всі наші в’язні хочуть, щоб тут гідно оцінювали  їхню боротьбу. Це і є те, чим має зараз займатись кожен громадянин".

Заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу категорично заперечує демагогам, які говорять, нібито Крим здали 2014 року, нібито за Крим не боролися, шукають винних. Неправда! Росія ніколи остаточно не виходила з Криму. Усі ці роки, від часу проголошення Україною незалежності, вела тут свою підривну діяльність: захоплювала інформаційно, культурно, ментально. Окупація – лише військове  завершення цього тривалого процесу. Водночас тільки третина мешканців окупованого російським чоботом півострова взяли участь у політичних проектах Путіна – виборах держради, держдуми і його самого. Це найкраще свідчення того, що більшість не хочуть мати нічого спільного з окупантами.  Кримчан намагаються купити дешевими газом, водою, електроенергією, але 90 відсотків із них прагнуть свободи.

Марною є надія, що війна десь далеко, від неї можна абстрагуватися. Путіну потрібен не тільки Крим чи Донбас. Правителю Росії потрібна вся Україна. Надто довго наша країна перебувала на авансцені світової політики. ГРУ, ФСБ прагнуть зробити усе можливе, щоб знову загнати її до російського стійла. Для цього годяться усі засоби, але найкращими союзниками ворога є деморалізація і зневіра людей, тому вони сіють їх особливо щедро. Для них ми не народ, а хохли, які посміли у них стріляти.

Тарифи, зарплати, пенсії – це дуже важливо, але дефокусувати увагу суспільства від проблем безпеки країни – це злочин. Україні є чим пишатися за останні п’ять років. Ахтем Чийгоз відчув це, коли повернувся сюди з російської тюрми. З перспективи людського життя – це багато, а з історичної перспективи – тільки мить. Не можна втрати те, що вже зроблено. Потрібно йти далі. В українців занижене сприйняття власної успішності. Якщо ми самі будемо сильними, нам будуть допомагати. Тому вибори – це не тільки право, але й величезна відповідальність.

«Патріоти України зі шкодою для себе змагаються у російських тюрмах за те, від чого вам пропонують зараз по приколу відмовитися. Це ілюзія, нібито головними у житті є тільки матеріальні блага і особистий успіх. Якщо на вашу землю прийде ворог, як це трапилося із землею моїх предків, він забере у вас і перше, і друге. Цінуйте і поважайте ту свободу, яку ви навіть не помічаєте, поки вповні нею насолоджуєтеся. Надто дорогу ціну за неї заплачено.  У Росії, де дітей вже змалечку готують до смерті за якісь імперські інтереси, такої свободи давно немає. Моєму онуку на голову недавно намагалися натягти пілотку з червоною зіркою.  

Ми бачили, як корчило тюремників від прізвища Порошенко, бачили, як кожний його успіх на міжнародній арені, в Україні, робив слабшим їхній режим. Дякуючи моєму президенту, навіть перебуваючи у неволі, я мав більше підстав пишатися моєю країною, ніж мої тюремники своєю. Від цього за жодних обставин не можна відступати, –  розповів  Ахтем Чийгоз у Чернівцях. – Тому для мене не стояло питання, з яким лідером і якою політичною силою мені балотуватися до Верховної Ради України. Мій лідер – це Петро Порошенко, а команда однодумців – це «Європейська солідарність». Ми гідно вели себе там, щоб вам не було за нас соромно. Тепер прийшов час гідності для всього українського суспільства».  

Юрій ЧОРНЕЙ 

Частково використано цитати https://acc.cv.ua/

Довідково: 

29 січня 2015 року Ахтема Чийгоза було затримано представниками силових структур російської окупаційної влади. Йому інкримінували частину 1 статті 212 Кримінального кодексу Російської Федерації («організація масових заворушень»), що передбачає позбавлення волі строком на 10 років. Як запобіжний захід було обрано утримання під вартою тривалістю три тижні. Причиною арешту стала участь заступника голови Меджлісу в мітингу перед будівлею Верховної Ради Криму 26 лютого 2014 року.

Правозахисна організація Amnesty International назвала подію «черговим із низки репресивних заходів» проти незгодних з анексією Криму. У повідомленні сказано: «Під час акції були поодинокі випадки застосування помірного насильства, але не було жодних ознак масових заворушень. Ахтем Чийгоз був одним із тих, хто намагався допомогти міліції утримувати два натовпи подалі один від одного». «Розпочавши кримінальне переслідування за вочевидь сфабрикованими звинуваченнями, місцева влада перейшла чергову межу. Арешт Ахтема Чийгоза є переконливою спробою змусити замовкнути критиків окупації Криму і послати сигнал іншим про наслідки проявів інакодумства в Криму».

11 вересня 2017 року так званий "Верховний суд" анексованого Криму засудив Ахтема Чийгоза до 8 років колонії суворого режиму. 25 жовтня Чийгоз разом з іншим кримськотатарським політв'язнем Ільмі Умеровим були видані Туреччині та звільнені від відбування покарання.