Андрій Любка: Бума

Чим є місто? Мереживом вулиць, архітектурою, найкрасивішими будинками, багатими музеями чи славними жителями, що колись населяли ці ландшафти? Мабуть, усім цим разом, але не менш важливою є теперішня аура, сьогоднішні містяни, про яких ще не відомо – буде хтось із них видатним композитором, державним діячем, або й ніким, просто тихо й праведно проживе своє життя? Хай там як, а до кожного справжнього міста треба мати свій ключик, свого поводиря. 

Особливо у Центральній Європі, де населення не лише міст, а й цілих регіонів змінилося кардинально. Гуляючи сьогодні Львовом, ми бачимо прекрасні будинки, але вже не здогадуємося, хто ж у них жив, яка музика линула з цих вікон, як саме пахнула кондитерська на розі ще лише сто років тому, яка мова звучала на вулицях, яка – в робітничих їдальнях, а якою говорили в люксусових салонах. Багато з наших міст осиротіли через це, стали птахою з одним крилом, в яких є чудова архітектура, але нікому її цінувати й розуміти. 

Якщо ж ідеться про Чернівці, то це – можливо, найкрасивіше в Україні – місто не оминула гірка доля Центральної Європи. Ми милуємося пішохідною вулицею Кобилянською (колишньою Панською), театром чи резиденцією єпископа (тепер – університет), але чи справді відчуваємо ми це місто, чи усвідомлюємо його велич? Здається, ні. Але ще є люди, які можуть наблизити нас до справжніх Чернівців, показати місто з несподіваного ракурсу, згадати хто де жив, чому цей гастроном був культовим серед митців, а газети купували лише в цьому кіоску.

Таким справжнім чернівчанином, енциклопедією Чернівецької Атлантиди, яку вже годі віднайти самотужки, є Броніслав Тутельман, для друзів – Бума. Мені пощастило, бо на місячній резиденції Міжнародної літературної корпорації «Meridian Czernowitz» я виявився його сусідом. А Броніслав – відомий  у багатьох країнах художник, фотограф і перформер, європеєць старого типу, нещадний критик рагулізму і вартовий старого архітектурного обличчя міста. Коли кордони відкрилися, більшість чернівецьких євреїв назавжди виїхали з України. Так зробив і син Тутельмана, який сьогодні живе у США. А Бума – не зміг. Мабуть, відчуваючи, що без України й – особливо – рідних Чернівців він уже не буде повністю собою, втратить якусь дорогоцінну часточку душі, ґрунт, на якому виріс і стоїть.

Тому одного разу Броніслав Тутельман сказав: «Я не  буду тут розповідати про якийсь свій  «квасний паріотизм» — не люблю такі розмови. Але для митця – еміграцію іноді можна порівняти із операцією на серці. Це і дуже небезпечно, і дуже боляче.  Крім того, у мене немає таланту до авантюри, від чого деколи страждаю. Тому що іноді життя вимагає рішучих кроків. А еміграція, безумовно, рішучий крок. Я залишився у Чернівцях ще й тому, що у світі дуже мало людей, які можуть дозволити собі бути митцями. Жити вільно, займатися мистецтвом – це велика розкіш. Хтозна, чи дозволило мені б життя це робити в іншій країні? Тут таку розкіш я можу собі дозволити».

До слова, сьогодні Тутельман – палкий патріот України, який витрачає купу свого часу на донесення правдивої інформації про нашу країну до своїх друзів в Ізраїлі, Німеччині і США. Бореться з російською пропагандою так, як може – ставлячи доказом правдивості свою репутацію й світове ім’я художника. Хоча в першу чергу вважає себе не художником, а чернівчанином. Вочевидь, натякаючи, що бути жителем такого міста – це вже перший крок до краси. 

Джерело: www.day.kiev.ua