Анатолій ІСАК: «Нова мітла» колектив «Буковини» «вимітати» не буде

На інформаційному полі Чернівецької області сталася подія, яку не хочеться називати ані радісною, ані сумною: вона природна. Посаду головного редактора газети «Буковина» залишив Володимир Михайловський, багаторічний незмінний її керівник, який очолив газету на зламі епох і провів її через бурхливе море 20-ти років української незалежності.

Колектив газети обрав своїм головним редактором Анатолія Ісака. BNBnews запросив пана Анатолія поділитися своїм баченням подальшого шляху шанованої в краї «Буковини».

– Пане Анатолію, на новій посаді прийнято вітати, та чи не страшно Вам ставати головним редактором «Буковини» після таких відомих постатей – не кажучи вже про Федьковича – але й Володимира Михайловського?

– Першу україномовну газету в краї редагувало чимало відомих журналістів, серед яких були знані письменники Юрій Федькович, Осип Маковей, пізніше – Кузьма Демочко, Михайло Лазаренко, публіцист Володимир Пелех. Крім них, газету творили неперевершені майстри слова Михайло Ткач, Володимир Бабляк, Віталій Колодій, Анатолій Добрянський, Богдан Мельничук тощо. Тож таку газету не тільки почесно очолювати, а й взагалі гонорово працювати в ній. Бо в редакції досі витає дух високого слова, патріотизму, національної свідомості й відродження втрачених традицій, коли пересічні буковинці знали по кілька мов, знімали один перед одним капелюха, вітаючись. Зрештою, нікому з чоловіків не спадало на думку сидіти в присутності прекрасної статі.

Страшно чи не страшно? Скоріше я відчуваю надзвичайну відповідальність. І не тому, що моє прізвище стоятиме в одному ряду з такими відомими постатями. Я найменше думаю про те, щоби «Буковина» залишалася на тому ж рівні, якою була за редагування моїх попередників. Газета (особливо за нинішніх часів) – це живий організм, який має розвиватися й удосконалюватися. На це я й націлюю своїх колег. А у них пера, повірте мені, найвищого ґатунку. Сьогодні в нас працюють два заслужені журналісти України Валентина Мацерук і Михайло Токарюк, лауреат премії імені Сидора Воробкевича Людмила Черняк, автори низки прозових книг Іван Агатій та Антоніна Тарасова. Зрештою з газетою не пориває зв’язків заслужений журналіст України, лауреат премії імені Івана Франка, письменник Володимир Михайловський, який готуватиме літературну сторінку та гострі публіцистичні виступи. Як бачите, працювати є з ким.

Однак ми маємо намір (робота уже ведеться) змінити зовнішній вигляд газети, кардинально оновити сайт, категорично відмовимося від довгих «полотен», додамо в оперативності, інформативності, оновимо рубрики… Гадаю, що вже з нового року наші читачі побачать «Буковину», яка відповідає законам сучасного медіа-ринку. Інакше ми не виживемо. Я це усвідомлюю. Тому докладу максимум зусиль, аби часопис був цікавим, тиражним, бажаним у кожному домі.

– Ви – успішний журналіст. Не ризикуєте втратити можливість розвиватися в цьому напрямку?

– Перші мої спроби пера припали на службу в Збройних силах. Попри брак часу, я знаходив вільну хвилинку, щоб написати до дивізійної чи армійської газети. Так само, будучи майстром зміни на об’єднанні «Восход», дописував до багатотиражки. Бо люблю свою справу і не бачу себе поза журналістикою.

Головний редактор – капітан на газетному кораблі. Тому не збираюся обмежуватися суто адміністративними функціями, а залишатимусь активним, пишучим журналістом. Залишаю за собою такі рубрики, як «Колонка редактора», «Критична точка», «Дорога до храму»… Понад 20 років у «Буковині» я вів економічні теми, то чи зможу від них відмовитися? Звісно, що ні. Розумію, доведеться менше відпочивати, але ж ви самі знаєте, що справжній журналіст – це не просто робота, а стан душі.

– «Буковина» – газета, можна сказати, унікальна, не лише для нашого краю, мабуть, і для України загалом: з історією, традиціями, сталою читацькою аудиторією... Але, йдучи на посаду головного редактора, Ви мабуть мали, коли не чіткий план, то особисте бачення того, що треба зберегти, а що змінити в газеті. Яким Ви бачити це майбутнє «Буковини»?

– Перш ніж погодитися на те, щоби мою кандидатуру висунули на посаду головного редактора, я довго розмірковував. Вагався, зважував, чи справлюся. Радився з колегами, які вже на пенсії. А в ході виборів запропонував своїм колегам програму, яка складалася з трьох розділів: «Антикризові заходи», «Збільшення тиражу», «Підвищення читабельності». Не буду детальніше говорити про них, але запевняю, що газета й надалі залишатиметься незалежною, громадсько-політичною, яка перш за все відстоюватиме інтереси простої людини, сповідуватиме патріотизм, порядність, відстоюватиме Україну в Україні, українську мову, її найкращі традиції.

– Чернівці – місто невеличке, з великою кількістю хвостатих сорок... То кажуть, що на посаду головного редактора «Буковини» претендентів було кілька і боротьба точилася кілька місяців...

– Це перебільшення. Не варто вірити пліткам. У нашій редакції трудиться чимало розумних, поміркованих особистостей, яким, за підтримки колег, не складало б труднощів потягти редакційний віз. Я теж у своїй роботі покладаюся на підтримку товаришів. Саме тому своїми заступниками призначив насправді досвідчених майстрів слова Михайла Токарюка та Валентину Мацерук.

Боротьби як такої не було. На зборах колектив висунув дві кандидатури. Один із претендентів знявся з перегонів, мудро вирішивши, що не варто загострювати ситуацію, провокувати протистояння, ділити колектив, а ліпше об’єднатися навколо спільної справи. Адже, попри імена й амбіції, газета – спільний продукт і її мають творити однодумці.

– Чи не вважаєте Ви, що «Буковина» набула би нових прихильників, якби електронна версія газети трохи , скажімо так, пожвавилася?

– Я вже частково відповів на це запитання. Але повторюся, що відразу після мого обрання ми вже почали працювати над новим обличчям електронної версії газети «Буковина». Працюють дизайнери. Сподіваюся, що наші читачі на Буковині, в Києві і Донецьку, Польщі та Канаді, заробітчани в Італії та Іспанії будуть одержувати вичерпну інформацію на нашому сайті.

– Що додає газеті власне видавництво? Як думаєте розвивати його?

– У доробку видавництва є три томи виданих творів Юрія Федьковича. Але зізнаюся чесно, що за моїми попередніми обов’язками видавництво не входило до моєї компетенції. Питання потребує досконалого вивчення. Вважаю, воно має розвиватися і приносити користь газеті.

– Кажуть, «нова мітла в усіх кутках розставляє своїх»... Ви вже здійснили якісь кадрові зміни?

– «Не мела». Певно, на деяких фірмах при призначенні нового керівника кадрова чехарда справді відбувається і залежить від рівня «наближеності» до директора, ректора, голови правління… У нас критерії інші – професіоналізм. На мій погляд, у «Буковині» – люди на своїх місцях. Було б не розумно переставляти, наприклад, знавця села та екології Івана Агатія та теми освіти, або досвідченому оглядачеві з питань державного будівництва Михайлові Кукурудзу доручити ведення якихось інших проблем. Незамінними на своїх посадах є відповідальний секретар Антоніна Тарасова, старший коректор Тамара Юрій, більд-редактор Валентина Карпяк та інші. Що ж до кадрових перестановок, я вже говорив – підвищення одержала Валентина Мацерук.

– Професія журналіста і взагалі не передбачає частого перебування в сімейному затишку, а тут нова посада, не просто нові, а додаткові обов’язки. Чи підтримує Вас родина?

– Безумовно. Родина вже змирилася з тим, що їхній батько й чоловік має чесно і до кінця робити свою справу. Але, повірте, мої рідні не залишаються без моєї уваги. Кожну вільну хвилинку намагаюся проводити з дітьми та онуками.

– А письменницькі амбіції маєте? Можна очікувати на нові книжки?

– В різні час світ побачили мої художньо-документальні книги «Доля з іменем Зорі», «Лицар музики» та збірка судових нарисів «Недописана ікона». Редакторські обов’язки забирають майже весь час, але муза – дама непередбачувана. І хтозна, може з часом назбирається матеріалу на нову книгу. Зараз завершую роботу на новою збіркою судових нарисів, яка вийде вже на початку наступного року

– Дякуємо за інтерв’ю. І – вітаємо!

– Дякуємо і Вам за увагу до нашої газети, а читачам «bnbnews» бажаємо оптимізму, удачі й закликаємо також стати читачами «Буковини».

Лариса Хомич для bnbnews


Джерело статті: bnbnews.com.ua