А повз гуркотіли автівки, але як сильно звучав саксофон…

Образок з натури

А повз гуркотіли автівки, але як сильно звучав саксофон…

До початку концерту у філармонії ще залишалось хвилин сорок. Аби якось згаяти час я неквапливо вирішив прогулятись центром Чернівців. Було доволі прохолодно, і я трохи прискорив кроки. Повз гуркотіли автівки, тролейбуси. І раптом звідкись долинув сильний звук саксофона. Мимоволі повертав голову вліво-вправо, бо не міг збагнути, чи то мелодія лилась з вікна, чи з якогось іншого місця. Врешті побачив чоловіка, притуленого до стіни будинку колишнього переговорного телефонного пункту із саксофоном, який виводив одну з романтичних пісень Джо Дасена. Підійшов ближче, вслухаючись у знайомі звуки, а відтак не стримався і запитав:

— А композицію Пола Макартні „Yesterday” можете зіграти?

— Так, тільки для Вас, — ніяково посміхаючись відповів чоловік і одразу ж змінив мелодію…

Постояв, замилувався знайомою мелодією. І потім витягнув із кишені десятку й обережно вкинув у відкритий футляр інструмента, де вже лежало кілька дрібних гривень, опущених перехожими. Щоб відігнати смуток пішов помаленьку у бік філармонії, та все ж голову свердлила думка: „Чому ж цей музикант, безперечно, ще не зовсім старий, змушений був стояти тут і грати на вулиці, щоб заробити на шматок хліба. Невже доля не склалась?...”.

Василь Гейніш.