А де ж держава? Суть речей про те хто, як і чим допомагає українській армії.

Друкопис програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ від 27 листопада. Запрошена гостя: Наталія Бочарова, волонтер ВО «Буковина – українському війську».

Ведуча: Оксана Денисюк.

 ВЕДУЧА: пані Наталіє, коли ви стали волонтером організації «Буковина – українському війську»?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: напевно, у всіх волонтерів волонтерська доля однакова. Це є покликання, це певний склад душі і настрій. Коли закінчився Майдан, ми були на Майдані, допомагали, а коли знову в державі трапилась біда, 20 червня у нас виникла задумка створити організацію, яка б допомагала координувати дії волонтерів та робити цілеспрямовані акції по допомозі армії. 20 червня було наше перше засідання, де зібрались одні жінки і про це я хочу сказати з приємністю, адже сьогодні відбувся Форум жінок Буковини, де в мене була доповідь «Роль жінки в АТО». І наша організація була започаткована саме жінками, зійшлись жінки з Волонтерського руху Буковини, депутати, з профспілок, а також наші майданівські патріоти і ми вирішили створити організацію, але ще не знали, як її назвати. Думали: ми є Буковина і що ми робимо? – допомагаємо українському війську і нами було запротокольовано, що створена організація «Буковина – українському війську». Потім приєдналась влада і ми увійшли в Центр допомоги воїнам АТО, згодом влилось ще кілька організацій і ось так працюємо всі разом, тому що зараз основне завдання всіх нас з вами, небайдужих громадян, та й байдужих – щоб вони ставали небайдужими і здобути перемогу, адже зараз вирішується доля країни, доля, яку ми так важко і довго відвойовували. Тому не можна стояти осторонь, не можна бути байдужим. Для цього ми, волонтери, і працюємо. Це не лише наша організація, у кожному районі є волонтери, у нашому місті є багато волонтерських організацій, я щиро дякую всім за співпрацю, за розуміння, тому що хто, як не волонтер волонтера зрозуміє.

 СЛУХАЧ: ось ви спілкуєтесь безпосередньо з бійцями в зоні АТО і чи є у них побажання повернути старі з радянського часу кирзові чоботи, які вищі від берць та не піддаються намоканню?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: ніхто нас не просив повертати такі чоботи. Всі просять зручне сучасне взуття «натівського» зразку, тому що зараз війна не така, яка була за часів Радянського Союзу. Зараз війна має іншу тактику, зброю, має інші маневри і для цього потрібне зручне взуття, зручний одяг. Навіть бушлати старого зразку не підходять для розвідників і груп спецпризначення – вони важкі, не згинаються руки, а реагувати потрібно швидко, швидко скидати розгрузку, і тому все обмундирування, в першу чергу, має бути дуже зручним. І щодо пошиття зимового камуфльованого одягу – дешевше шити, а не закуповувати і налагодити виробництво у нас в Чернівцях. Ми беремо зразки, лекала «натівського» одягу, але він коштує 2000 гривень, а собівартість такого костюму, якщо його пошити у нас, складає 450 гривень. Це дуже вигідно, але хлопці просять, щоб такий одяг був зручний. Одна справа стояти на блокпосту – то можна постояти в такому бушлаті, але інша справа, коли ти йдеш на спецзавдання – тут зручним має бути і одяг, і взуття, тому я не думаю, що кирзові чоботи доречні в наш час.

 ВЕДУЧА: скільки волонтерів працює в організації «Буковина – українському війську»?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: у кожному районі створені свої організації, так само, як і в Чернівцях є багато волонтерських організацій. У нас є кістяк людей, які давно працюють і які вирішують багато запитань. Але є багато небайдужих людей, ми їх також вважаємо своїми волонтерами, вони постійно долучаються до наших акцій. Вони роблять прибирання і сортування на складі, вони закривають квасолю, коли ми просимо, закривають тушонки, вони сушать сухофрукти, нарізають овочі тощо. Це все роблять волонтери, а їх так багато, що ми їх навіть не рахуємо – сьогодні одні приходять, завтра другі і ми їм всім щиро-щиро дякуємо. А скільки дітей у нас волонтерів, скільки малюнків нам приносять, різних виборів, які вони виготовляють на уроках праці. Це все ми передаємо на фронт, я щиро дякую тим вчителям, які залучають до цієї справи дітей. Це не просто потрібні речі, а й патріотичне виховання нації. Багато шкіл та вчителів долучається, а ми зараз повинні вирощувати ту націю, яка буде працювати на Україну. Народилось нове покоління, уже не «совкове», і ті молоді люди, які зараз захищають нашу державу – вони інакші, аніж ми. І зараз у нас росте ще інакше покоління, тому ми маємо виховувати його правильно.

 ВЕДУЧА: як змінились потреби солдат за останні півроку?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: звичайно, коли ми лише починали нашу роботу, що армії спершу потрібно було їсти, потім не було одягу. Зараз з цим більш-менш все налагоджено. Зараз більше просять зброю, просять тепловізори. Хочу зараз звернутись до усіх, хто нас чує: перед ефіром до нас звернувся боєць 80-ї аеромобільної бригади, в неділю вони всі від’їжджають на фронт. І вони кажуть, що самі собі зібрали кошти – 20 тисяч, а тепловізор коштує зараз 75 тисяч. Це білоруського зразка модель, співвідношення ціна-якість нормальна, адже є, наприклад, французьких виробників, але там дуже висока ціна –по 250 тисяч і вище. Ми знайшли добрі по якості і за відносно дешеву ціну, він коштує 75 тисяч, хлопці самі зібрали 20 тисяч, це хлопці, які їдуть захищати нас з вами, ризикують своїм життям і мають самі дбати про тепловізори. Що таке тепловізори? Це їх життя, безпека, тому що цей прилад допомагає розпізнати ворога на відстані 1,5 кілометра, не попасти в засідку – це сотні, тисячі збережених життів. Тому я дуже прошу всіх: ми можемо долучитись, всі потрошки зібрати на цей тепловізор, допомогти хлопцям, адже вони йдуть захищати нас з вами.

 СЛУХАЧ: обувь, это конечно важно. Как вы помогаете питанием, а еще и тем, на чем можно еду подогреть, котелки, например, печки… 

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: дуже слушне запитання і мені є багато чого розповісти по цьому. За весь цей час ми вивчаємо смаки солдатів, консерви їм вже дуже набридли і кажуть, що бички в томаті вони вже все життя їсти не будуть. Але не завжди є можливість зорганізувати хлопцям харчування на передовій. На базі, звичайно, є повара та кухня, де готують. Але, коли вони в окопах, на передовій чи на блокпостах, то такої можливості немає. Ми їм відправляємо певні пристрої. Вже всі знають про нашу пічку «буржуйку», яку виготовляють кіцманські майстри-волонтери, але вони дуже ображаються і кажуть, що це не «буржуйка», а пічка «буковинка» «Буржуйка» - це москальський варіант, вона не економна, бере багато палива, а ми створили свою модель, яка є дуже зручна, бере мало палива і має хорошу тепловіддачу. На цих пічках можна не тільки сушити одяг, взуття й грітись, але й приготувати їжу. Якщо на блокпостах, то ця пічка доречна, а якщо в окопах і на передовій, то наша освіта долучилась до виготовлення міні-пічок – це такий пристрій розміром десь 7 на 10 сантиметрів з бляхи, на якому можна розігріти чай чи консерву, він носиться у спеціальному чохлі на поясі. Їх виготовляють діти на уроках праці і принесли їх разом з оберегами, листами, зверненнями до солдатів з проханням повернутись живим. Це у нас була така акція «Поділись теплом з солдатом», то гріли солдатів не тільки цими пічками, але й ще такими зверненнями. Зараз ми звернулись до прихожан греко-католицької церкви, і вони нам дуже допомагають закривати квасолю з м’ясом. У нас люди нанесли дуже багато квасолі, але відправити її на передову ми не можемо, бо її довго готувати, а на це немає часу. Ми робимо тут тушонки і передаємо їх на Схід. Наталії Кириловій велика дяка, вона власниця магазину спецій і ми зараз робимо сухі борщі – «Буковинський борщик». Ми сушимо капусту, буряк, Наталія дає різні спеції, сушену моркву, цибулю, помідори – і такі пакети швидкого приготування відправляються на фронт. Їх можна просто кинути у гарячу воду, настоюється 15-20 хвилин і виходить дуже смачний борщ. Звичайно, питання харчування має організовуватись на рівні міністерства і мають виготовлятись нормальні сухпайки. Ще хочу подякувати нашому підприємцю Ярославу Пшеничка, який забезпечує армію живими соками. Оскільки в цей час вітамінів мало, фрукти не доходять на фронт, а потреба у вітамінах та енергетичних напоях є, тому такий пакетик - концентрат соку, який запатентований і виготовлений за технологією, яка дозволяє зберігати вітаміни, мікроелементи і ферменти, відправляється на фронт. Солдат такий пакетик може взяти з собою і будь-де розвести з водою і мати повноцінний натуральний продукт – сік.

 ВЕДУЧА: чи їздили ви особисто в зону АТО?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: я їздила усього один раз, але я так знову хочу…це як наркотик. Ти коли один раз туди поїдеш, ти чекаєш зустрічі з цими хлопцями, тому що ти бачиш дяку в очах, отримуєш такі емоції, що ти розумієш, що ти живеш на цьому світі не даремно і ти робиш таку важливу справу, що вона комусь потрібна і хтось цінує твою роботу. І тоді на всі негаразди, які є впродовж волонтерської діяльності, ти вже просто не звертаєш уваги. Я їздила у добровольчий український корпус, на їх базу і возила гуманітарну допомогу. Ми збираємось поїхати перед Новим роком, хочемо завести подарунки хлопцям, відвідати їх та, можливо, організувати концертну програму, бо це дуже підіймає патріотичний дух. І я дякую усім нашим митцям, які долучаються до цієї програми і Святославу Краю, який просто одержимий фанат цими поїдками по АТО, він дуже хоче їхати і, каже, що його там дуже радо зустрічають. Ми започаткували ще один проект – це «Мистецька скринька волонтера». Кожен може вкласти щось своє у допомогу армії. Одні – кошти, інші – сушать борщі, сортують, відправляють, закривають, а митці також хочуть долучитись, проводячи свої концерти, акції, виставки. Ось зараз було відкриття виставки Тараса Полатайки – канадського художника, фотографа. До речі, дуже вражаюча виставка і хто не був – рекомендую. Пізнання цього дійства проходить у два етапи: спочатку ти дивишся в очі хлопців, які повернулись з пекла – німа така частина – а потім друга озвучена частина, коли ти одягаєш навушники і слухаєш їх життєві історії, без прикрас, душа просто перевертається і ти одразу хочеш допомагати, творити добро.

Нам зараз потрібна велика кількість теплого зимового одягу, тому що прийшли морози і, повірте, хлопцям дуже-дуже холодно. Сьогодні, щоправда, прийшла радісна звістка, але ще невідомо коли то буде, але Канада нам дає велику допомогу по теплому камуфльованому одягу і чим усім його вистачить? Ось цей добровольчий український корпус немає ніяких дотацій від держави і навіть якщо ця гуманітарна допомога прийде на Нацгвардію та інші батальйони, підрозділи, я не впевнена, що добровольчий український корпус отримає її. Тому нам з вами потрібно одягати та обігрівати цих хлопців. Добровольчий український корпус – це хлопці, які дійсно патріоти за покликанням душі, які пішли, залишили свої сім’ї, знаючи, що навіть, якщо вони загинуть – їх родини не отримають ніякої допомоги від держави, ніякого статусу. Ці хлопці не мають ані зарплат, ані дотацій, тому ми повинні, в першу чергу, допомагати їм. Тому «Мистецька скринька волонтера» принесла нам перший аукціон – картину Баланецького, яку ми продали та отримали 40 тисяч гривень, ми закупили на ці кошти тканину, сентипон, підкладочний матеріал, до речі, знову дякую усім, хто долучився до аукціону та успішним пані Чернівців, які гарно його провели та допомогли зібрати ці кошти. І зараз «Трембіта» шиє теплі камуфльовані костюми. Це дуже зручно і доречно, бо закупити костюм нашого українського зразка коштує понад 1000 гривень, а наша собівартість виходить 450 гривень. Знову хочу звернутись до усіх, хто мене зараз чує. Починається грудень, який передує багатьом святам, ми звикли на ці свята отримувати і дарувати подарунки. І зараз, напевно, у державі настав такий час, коли ти повинен отримувати насолоду від того, коли ти віддаєш. Я прошу усіх придбати подарунковий сертифікат на суму 100 гривень, який розробила наша волонтерська організація. Кошти від придбаних сертифікатів підуть на пошиття теплого одягу. Принісши такий сертифікат додому, можна сказати, що, можливо цього року Миколай принесе менше солодощів, менше ікри чи салямі, парфумів чи подарунків, але давайте усвідомимо те, що ми когось зігріли і ми зробили подарунок тому, хто зараз в окопах захищає нашу з вами незалежність. Так, Україна зараз переживає важкі часи, але поєднавши руки у протидії агресору, ми переможемо і ми просимо усіх долучитись до пошиву теплих камуфльованих костюмів, прийти у 101 кабінет ОДА і придбати ці сертифікати. Окрім цього, цей сертифікат буде слугувати вхідним квитком на гарний концерт, який відбудеться у грудні за участі наших провідних артистів Буковини. Таким чином ми намагаємось створити ось благодійний бартер.  

 ВЕДУЧА: як відбувається процес координації вашої роботи? Як знаєте кому, якій частині, яким військовим що саме потрібно? Чи виникають труднощі з цією координацією?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: абсолютно виникають. Все ж таки координувати повинна влада, вони мають адмінресурс у своїх руках, вони можуть звернутись до усіх голів РДА. І ми багато разів просили, щоб нам надавалась звітна інформація з якого району яка машина поїхала, щоб ми не дублювали свою допомогу.

 ВЕДУЧА: і самі військові про це просять.

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: так, просять, бо в одну частину їде три машини провізії, а в іншому місці, можливо, в цей час хлопці сидять і голодують. Ми –волонтери – люди маленькі, все ж таки тут має бути міцна рука влади. На жаль, нас поки що ця проблема чекає – ми мусимо допомагати, протистояння триває і на скільки це розтягнеться – невідомо, тому ми повинні сконцентруватись, згуртуватись, зкоординуватись. Тому звернення до влади: давайте, активніше долучайтесь, нам потрібне керування.

 ВЕДУЧА: переконана, що зараз у прямому ефірі, ви звертаєтесь до влади з таким проханням не вперше. На вашу думку, чому все ж таки виникає ця проблема?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: у принципі, центр допомоги воїнам АТО зроблений при владі. У нас був Іван Рибак, який спершу керував тим центром, а зараз Олександр Шкурідін керує, але ці зміни-переміни, то вибори, то одне, то друге... і немає чіткої координації по районах. Скільки ми не звертались, а райони не надають інформацію, заставити ми їх не можемо, тому це має зробити влада. З координацією є проблеми по сьогоднішній день.

 ВЕДУЧА: дійсно, події, які ми зараз переживаємо об’єднали українців. Втім, все одно досі є люди, які бояться жертвувати на армію. Прошу вас зараз звернутись до цих людей, які вагаються допомагати нашим солдатам.

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: звичайно, багато людей не хочуть жертвувати кошти, тому йдуть і купують зубну пасту чи шкарпетки. Так, звісно, ми дякуємо їм за це, але повірте – цим склади завалені. Тобто, гроші просто витрачаються не на те, на що потрібно. Нагальне – теплий одяг та зброя, тепловізори. Якщо люди вагаються – ми їм даємо рахунки, куди можна перерахувати гроші і отримати берці, а потім ці берці віддати прямо в руки солдату. Кожного дня військові приходять і пишуть заявки на те, що їм потрібно, а люди несуть тільки те, що вони вважають за потрібне. Звичайно, вони роблять добру справу. Наприклад, у нас зараз багато макаронних виборів на складі, а макарони в городі не ростуть, їх треба було придбати, а якби за ці кошти було придбано те, що потрібно – то й користі було б більше. Звичайно, макарони не пропадуть, ми їх зберігаємо, тим паче, що невідомо що ж чекає нас далі. Але є те, що потрібно вже. Це знеболюючі препарати, одна ампула якого коштує від 35 до 50 гривень і кожен боєць має мати такий препарат, бо він реально рятує життя. Нехай люди просто приходять з коштами, а ми скажемо що потрібно купити, який препарат в аптечку. Можливо, є якійсь шахраї, це справа кожного і на совісті кожного, але все одно за все в житті потрібно платити…я не знаю, як завірити людей. Якби ви просто знали чим жертвують волонтери – своїми роботами, бізнесами, здоров’ям, вихідними, відпустками – це вже не рахується.

 ВЕДУЧА: те, що роблять зараз волонтери по всій країні – мала б робити держава. І солдати, які приїжджають з зони АТО щиро говорять про те, що вони ображені на державу, яка залишила їх напризволяще та щиро дякують волонтерам за підтримку і допомогу та кажуть, що без вашої роботи нічого б доброго не було.

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: я ж не буду сама хвалити. Так, нам дякують військові і ми таким чином розуміємо, що ми на правильному шляху, адже інколи здають нерви, опускаються руки, немає сил, особливо, коли люди байдужі і не хочуть кинути тих 5 чи 10 гривень у скриньку. А потім ти згадуєш ті очі, які чекають, а потім очі, які світяться вдячністю – ти думаєш: ти не маєш права їх зрадити, тому що вони тебе не зраджують, вони там знаходяться. Одна справа – допомагати військовим на передовій, але наші військові приїжджають сюди і у них в цьому житті виникає багато проблем і потреб. Тому у нас працюють психологи, які лікують ці психоемоційні стани, що є великою проблемою. Окрім цього, ми намагаємось для солдатів організувати реабілітаційно-відпочинкові тури, вихідні. Цілу осінь ми їх відправляємо відпочивати – у Мигово, на Дністер, у маєток Сокільське. Долучаються власники цих туристичних комплексів і беруть хлопців безкоштовно на відпочинок з проживанням та харчуванням. Я щиро дякую усім за розуміння та підтримку. Долучитись може кожен, будь ласка, запропонуйте свої послуги, ми усьому знайдемо примінення і хлопці будуть всьому раді та вдячні. Звичайно, увага держави має бути більшою, бо їх подвиг неоціненний, тому ми також повинні допомагати. Я щиро вдячна волонтерам з Німеччини, які допомагають нашим вдовам і передають допомогу родинам загиблих. Одна наша колега відвозила цю допомогу вдовам і бачила умови, в яких живуть деякі родини, вона була просто в шоці. Маємо допомагати і там, і тут. Якщо поставити на шальки терезів заслуги, що вони роблять для нас, то ми тут маємо зі шкіри вилізти, в лєпєшку розбитись, щоб віддячити їм. Поки держава народжується, ще вона не дозріла, то ми повинні робитись патріотами в душі, в головах, бо це тільки разом приведе нас до перемоги і ми тоді побудуємо нормальну державу, коли ми змінимо свою свідомість і відношення до того, що відбувається.

 ВЕДУЧА: чи немає у вас перестороги, що така потужна підтримка і допомога зі сторони волонтерів, атрофує безпосередні обов’язки держави – піклуватись про солдатів? Ось ви говорили про такий необхідний тепловізори. Дай бог, ми до неділі зберемо ці гроші, але чи не розслабляє це державу?

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: повірте, ми їм дихати не даємо. Але дякую їм, бо всі відносяться з розумінням. Ти волонтер, приходиш і тобі завтра потрібне приміщення філармонії чи ще щось – йдуть на зустріч, я не можу сказати, що не йдуть. Допомагають, підтримують, всі кабінети нас приймають. Зараз при Міністерстві оборони створена Координаційна волонтерська рада, туди зайшли волонтери і вони мають доступ до рахунків, складів, подивитись що робиться, куди спрямовується допомога тощо. І якщо вони зайшли туди, то, повірте, там вже спуску не буде, буде контроль. Адже дійсно незрозуміло – такі кошти виділяються на армію, смс відправляють, перераховуються відсотки з заробітної платні – куди? Де? Голі, босі, голодні, без ліків, без теплого одягу, без зброї. Незрозуміло куди ці кошти йдуть, тому контроль потрібен зі сторони громади. До речі, це Координаційна рада, яка має координувати дії, тому я думаю, що якщо воно почнеться згори, то розповсюдиться і на області, і на райони.

 ВЕДУЧА: якщо раптом хтось у Чернівцях чи області ще не знає як і чим допомогти українській армії, розкажіть де ви знаходитесь, як вас знайти і чим можна допомогти нашим воякам.

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: якщо ви хочете долучитись, то приходьте у 101 кабінет ОДА, повірте, кожна ваша допомога потрібна. Нам зараз дуже потрібен веб-дизайнер розробляти афіші, сертифікати для друку. У нас є сторінка у Фейсбуці, там є наші контактні телефони. Крім того, є Волонтерський рух Буковини у 109 кабінеті міської ради, Центр по допомозі воїнам АТО працює на вулиці Ватутіна, 11. Але люди приходять і з районів приїжджають та привозять допомогу. І  щиро дякую громаді за кожну вашу копійку і за кожен ваш рух.

 ВЕДУЧА: ви можете подякувати усім, хто долучається та допомагає вам у вашій непростій, але такій потрібній роботі.

 НАТАЛІЯ БОЧАРОВА: дякую усій громаді, усім небайдужим, хто приходить і пропонує свої послуги. Тим, хто приходить сортувати, закривати квасолю, перебирати овочі, розвантажувати, хто возить все це в АТО. Хочу подякувати освітянам, завдяки яким було організовано низку заходів. Це і склади рюкзак своєму однолітку на Сході, це і акція «Чистотіл», під час якої було зібрано дуже багато миючих засобів, також «Аптечка для солдата», яка дала можливість зібрати велику кількість протизастудних ліків, знеболюючих. Зараз триває акція «Теплий клубок» - діти несуть клубки, які, можливо, вдома не потрібні, а ми їх передаємо майстриням, які в’яжуть теплі шкарпетки для солдатів. Також триває багато акцій зі збору солодощів до Дня Святого Миколая. Велика подяка медикам, які долучались допомогою коштами та ліками. Велика подяка журналістам, які допомагають висвітлювати всі ці події та завжди йдуть на зустріч та дають можливість донести нашу інформацію до громадськості. Нам допомагає дуже багато підприємців, я не можу перерахувати їх усіх, але дякую всім, хто долучився. І митцям велика подяка. Я ось зараз дякую і сама розумію – скільки людей допомагає і горда від того, що українці така класна нація. Значить, все у нас получиться і все у нас буде добре.

 Інформаційний партнер програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 www.buknews.com.ua