Значна частина нової політичної еліти, про стару взагалі мовчу, ставиться до подій з позиції доступу до влади - це трагедія, - політолог

Друкопис програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ.

Запрошений гість: Анатолій Круглашов, завідувач кафедри політології та державного управління ЧНУ, доктор політичних наук.

Ведуча: Оксана Денисюк

ВЕДУЧА: яка ж цих подій була, на вашу думку, була визначальною?

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: важко сказати. Кожен у системі своїх координат вважає, що вона є визначальною.

 ВЕДУЧА: а особисто для вас?

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: для мене особисто визначальною була подія, коли закінчилась кривава баня на Майдані, тому що там були близькі мені люди, в тому числі і мій син. В результаті цього я мусив трошки відновлювати своє здоров’я, ну а хтось, на жаль, лежить в землі. Думаю, для мене, що визначальна подія цього року полягає в тому, що її не можна прив’язати точково до географічної чи часової відмітки. Визначальна подія була тією, що незважаючи на всі бажання зіштовхнути Україну в могилу, вона вистояла і здається мені, що має всі шанси вистояти й далі. Звичайно, що не без втрат, не хочу прогнозувати яких, але вона вистояла. Більше того, з того стану заціпеніння, інертності, хати з краю, покірного телятки, яке тичеться своїм писком в не знати які органи сусідніх держав, все ж таки потихеньку у нас виростає нове покоління. Все ж таки Революцію Гідності починали молоді люди і головним чином студентство, вони показали свою небайдужість та патріотизм. Разом з тим вони показали, що самі по собі лідери громадянського суспільства, особливо студентська молодь, юнацтво, ще не достатньо досвідчені, не достатньо організовані і тому знову наперед вийшли вже добре нам знайомі політичні лідери, які перехопили ініціативу. Я особисто не є великим прихильником одного сотника, але є така людина в новітній історії України і коли спікер ВРУ каже: тут вам не Майдан, з одного боку я розумію, що він хотів сказати – він хотів сказати, що парламентська культура і парламентські процедури – це не мітинг і не віче, але з іншого боку постає питання: а хто і завдяки кому там опинився? Тому дуже суперечлива ситуація, не можна сказати однозначно яка подія визначальна. Вся ця лавина подій і цинізм, коли нам кажуть про те, що все це відбувається за певним заздалегідь підготовленим сценарієм, мене занурює в гіркоту моїх власних публічних прогнозів, зроблених у жовтні-листопаді минулого року, коли я казав про те, що є план Путіна. А дехто, хто зараз займає непогані посади, я не хочу називати прізвищ, навіть не зрозуміли про який план П я пишу і мені повелось сказати, що план П – це президента РФ Володимира Путіна відкритим текстом, щоб люди зрозуміли, що мова йде про складну геополітичну гру, яка стосується всієї України і не робиться у Чернівцях, бо дехто на всі ці події дивився з містечкової позиції або хто скільки влади може отримати. Розумієте, це трагедія коли політична еліта до всіх подій ставиться з позиції доступу до влади і розпоряджання нею. Це не державницька позиція, але на превеликий жаль вона є в значної частини і нової еліти, про стару я взагалі не буду казати, яка має бажання гратись в політику, гратись з політикою і гратись з виборцями. Мені здається, що це вкрай небезпечна гра.

 ВЕДУЧА: ми часто з вами у цій студії говорили про те, що українська політика має змінитись, так само, як і повинен змінитись українець, виборець. На вашу думку, чи цей рік змінив українську політику і виборця?

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: вони змінюють і в якійсь мірі змінили. Але я б не називав ці зміни системними, осмисленими, односпрямованими і однозначними. Вони є дуже суперечливими і хаотичними. З одного боку в більшості людей прокинулось розуміння того, що є власна держава і вона необхідна, якщо ти не підтримуєш власні Збройні сили, то ти будеш жити під чоботом інших Збройних сил, якщо ти не маєш відповідальних політиків, то вони стануть іграшками в руках більш справних і більш впливових зовнішніх гравців. Я думаю, що дуже багато уроків українське суспільство вже починає осмислювати. Але дуже багато людей і значна частина політиків, в тому числі нових, на превеликий жаль і на моє власне переконання чи спостереження, вони або вдають або не до кінця зрозуміли, що радикально змінилась ситуація в Україні всередині і ззовні, радикально змінились ризики і плата за неспроможність на них реагувати і величезною мірою крайнє зменшився ресурс часу, ресурс можливості і терпіння наших громадян. Я думаю, що політикум в цілому відношенні і масі своїй, в тому числі і представників нової коаліції, знову ж таки кажу – це попереднє враження, бо коаліція тільки починає діяти, не в повній мірі усвідомлює запит суспільства, запит часу і вимогу державницького імперативу. Зараз йдеться про зовсім інші речі, на порядок вищі, ніж те, до чого ці політики звикли, на чому вони виросли, на чому здобули свій фінансовий капітал, майновий і політичний, а також ті технології та ігри, в які вони звикли грати. Нажаль, цього переосмислення в політичному класі я поки що не бачу, як завершеного процесу або процесу, що наближається до завершення. Дуже багато популізму, дуже багато риторики, дуже багато позування. Я сприймаю це з прикрістю і болю і ще, саме головне – непотизм, клановість, кумівство, своячество і всі ці речі неминуче тягнуть за собою корупцію і непрофесіоналізм – речі, які з української політики тим часом не щезли тою мірою, щоб суспільство, особливо громадянське, організоване, свідоме, активне сказало б: о, нарешті ми можемо відпочити. На жаль, відпочивати немає кому і коли.

 ВЕДУЧА: а якими є ваші спостереження, як змінились українці?

 АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: українці до сих пір не вийшли зі стану шоку, викликаного подіями січня-лютого, не встигли вони якось до цього адаптуватись, для багатьох цей шок був надто важким. Для мене, до речі, теж. І звалилась нова біда – втрата Криму, при чому дуже блискавична, швидка і неочікувана для більшості людей, не прогнозована. Потім події на Донбасі і щоденна загроза масштабної війни та фізичного знищення себе, своїх близьких. Близькі поки що, слава Богу, живі-здорові, дай Бог, щоб і далі так було, але ось студент – цього року у червні вручали йому диплом, а вже його немає. Це ходить дуже близько біля нас і тому цей постійний стрес, який тягнеться вже понад рік і який весь час збільшується – це дуже виснажує людей, це говорить про те, що ми перебуваємо у стані перенапруження суспільних сил, моральних сил суспільства. Це стосується і еліти. Чому еліта впадає в ці ігри? Тому що це звичний спосіб поведінки, коли стабільність є десь колись, або є десь у далекому майбутньому, то хочеться вчепитись за щось твердіше. От і чіпляються за звичне, за стереотипи, тобто ми часом імітуємо дійсність, ілюзію впорядкованої, осмисленої, цілеспрямованої діяльності, а час вимагає зовсім інших ролей, моделей і засобів поведінки. І це проблема. Я не звинувачую нашу еліту тільки в такому плані: о, які вони погані. Вони змінюються тією мірою, якою від них цього вимагає і не залишає їм іншого шансу для поведінки саме суспільство. Якщо суспільство каже: хлопці, ви самі собі, а ми знову самі собі, як це було всі попередні роки, то для чого ж мінятись? Тому є тенденції неоднозначні – є і позитивні моменти, тобто ми підійшли до такої прірви, зазирнувши в яку і опинившись на самому її краєчку, ти розумієш, що це власне кажучи прірва, а не коробка з цукерками. І тому треба діяти і треба думати, але з іншого боку, коли ти на самому краєчку прірви, варіантів для дій залишається дуже не багато.

Інформаційний партнер програми «Суть речей» на радіо Станція 103.2 ФМ www.buknews.com.ua