Збережімо наш край під омофором Небесної Покровительки Святої Марії

Здавалося б, чого нам ще бракує. Все в нас є: своя незалежна демократична держава, своя Конституція, свій уряд, свої люди керують державою як наверху, так і внизу, розмовляють з нами нашою рідною українською мовою. А нам так важко живеться не тільки в плані матеріальному, але й культурному, духовному. Ось один тільки приклад.

Коли в Чернівцях приступали до реконструкції площі на перехресті вулиць Турецької і Сагайдачного, то намагалися демократично вибрати її проект. І чомусь зупинилися на варіанті отуречення, омусульманення святого місця, на якому з 1709 р. по 1876 р. (167 років) було збудовано і діяло дві церкви Успіння Пресвятої Богородиці. Про їх історію йшлося в попередніх публікаціях.

Після перевезення другої церкви Успіння Пресвятої Богородиці та знесення пагорба, на якому вона стояла, новоутворену площу назвали Святої Марії на честь згаданих двох православних храмів. Цю назву ніколи не змінювали, тільки написання на мапах міста німецькою мовою «Marien Plaz» під час входження Буковини до складу Австро-Угорщини переклали румунською «Piata Sf. Marii» в часи румунського поневолення. Ця назва вживалася до середини 40-х років, а в часи радянщини площу занедбали, як і все святе в атеїстичній державі, і ніяк не називали.

Коли в наш час відновили площу, то замість того, щоб звернутися до державного архіву і дізнатися, що вони реконструювали, яка його назва, стали опитувати людей, дорослих і навіть дітей, як назвати площу. Наївними, навіть смішними виглядають пояснення деяких опитуваних. Все крутиться навколо назви Турецької криниці, первісна назва якої була Князівська («fontina domniasca»), бо й церкву Успіння Пресвятої Богородиці називали Князівською. Пізніше криницю стали називати Турецькою тому, що турки користувалися криничною водою для лазні.

В книзі Р. Ф. Кайндля «Історія Чернівців» подано гравюру художника Ф. К. Кнаппа «Крайова Князівська церква Успіння Марії. Водохреща біля Турецької криниці в 1860 році». На гравюрі зображено криницю без будь-якої ісламської символіки, як це зробили сучасні реконструктори площі, до того ж назвавши її площа Турецької криниці. Отуречили повністю й остаточно!?

Звернення до влади громадських, релігійних, жіночих організацій міста позбавити площу Святої Марії в Чернівцях надуманої, нав’язаної їй назви ґрунтується на правдивій історії міста, на архівних довідках.

Здавалося, що ті, від кого залежить виправлення допущеної помилки, не будуть зволікати, не будуть докоряти, чому раніше не звернулися до них, а тепер, мовляв, уже пізно.

Робити добро ніколи не пізно. А позбавляти наше місто, столицю нашого краю, опіки Пресвятої Богородиці Діви Марії – гріх.

З ким боретесь, проти кого протестуєте, панове? Схаменіться!

Ось цитати з відповіді жіночим громадським організація на звернення до міської влади з приводу вищесказаного, написаної відділом охорони культурної спадщини, очолюваного Оленою Пушковою «В Чернівцях поруч один з одним жили представники різних етнічних груп та віросповідань: євреї, слов'яни, румуни, німці, вірмени, католики, греко-православні, католицькі вірмени, турки. Всі мали свої квартали, вулиці, храми, мови й звичаї, яких вони строго дотримувались».

Зверніть увагу: всі все мали, крім українців, чи русинів, про яких узагалі не згадується. Виходить, що нас, українців, тут не було й нема. Згідно останнього перепису населення України, в Чернівцях проживає 75% українців, а в Чернівецькій області – 79,5%.

І таке не вельми грамотно пишуть охоронці культурної спадщини міста: «З 90-х років XVIII століття криниця стала називатися Турецькою. Як свідчать історики саме турки могли першими навчити чернівчан смакувати каву і тому в місті до нині живуть назви цих історичних місць».

Виходить, кава винна – смакування нею привело до того, що площа Святої Марії стала називатися площею Турецької криниці. До речі, туристи, які побували в Туреччині, розповідають, що турки більше полюбляють чай.

Неможливо пропустити і таке у згаданій відповіді: «… при здійсненні благоустрою площі враховувалась традиційність історично сформованого духу толерантності площі в старовинному єврейському міському середовищі».

Дивно, що «в старовинному єврейському міському середовищі» будували православні церкви і традиційно святили воду на Йордан.

Нам пропонують обряд освячення води здійснювати на горбі, біля мосту, поряд з єврейською школою, або біля резервуарів з водою. До такого блюзнірства ніхто навіть з колишніх окупантів не доходив.

Ми ж не просто  буковинці, ми українці. Це наша земля, полита потом і кров’ю наших дідів-прадідів. Сім століть наш край експлуатувався окупантами різної масті. Зайди приходили і відходили, а українці продовжують жили і працювали на власній землі, зберегли свою ідентичність, мову, культуру. Інші народи в подібних умовах зникали з географічної мапи, а ми вижили, живемо і будемо жити на зло чи на радість усім никирсам і пушковим.

Схаменися, топонімічна комісіє міста, визнай допущену помилку.

Панове! Не доводіть громадськість до крайніх заходів: пікетувань, звернень до ЮНЕСКО та інших міжнародних організацій. Подякуйте добрим людям, що відстоюють збереження нашого міста під опікою Святої Марії.

Олександра ПОПЕЛЮК, почесна голова Чернівецького відділу Союзу українок